Давня зустріч і не тільки

Приїхавши до парку на метро, неподалік побачила Броменка який чекав на неї з квітами і невеликим пакунком, Ілона радісно усміхнена підійшла до хлопця: 

І: Привіт, а ось це для мене..?

А: Привіт, так бо найгарніша дівчина зараз переді мною

І: Міг би і не дарувати нічого, я не ціную людину за подарунки, мені подобається людина з почуттям гумору, той що викликає посмішку на твоєму обличчі навіть незважаючи на поганий настрій, той з яким можна поговорити про все на світі, уважний, турботливий, надійний і головне щоб ця людина тебе не зрадила

А: Однак ти заслуговуєш на це все, бо ти неймовірна

І: Дякую Андрію, ти єдиний хто зараз викликає у мене довіру, просто не знаю кому довіряти і що робити з новими знайомствами в ОСА, а як тільки я поглянула тобі в очі.. Я ніби побачила знайому людину, того якому ти довіриш всі свої секрети

А: Мені приємно це чути, а от на рахунок довіри ти обов’язково невдовзі комусь довіришся, доречі як тобі тут

І: Красиво, я тут ніколи не гуляла, а виявляється що є гарні місця..

А: Я намагався зробити так щоб ти усміхалася, тому що коли ти радієш, це неймовірно

І: Дякую.. А розкажи трохи про себе?

А: Ох навіть не знаю з чого почати, ну я маю хорошу пам’ять, ненавиджу коли мені брешуть, можу бути досить різким, іноді грубим, ну і звичайно я маю хакерські навички, чомусь на мене всі кажуть що я всезнайка

І: Це дійсно так, ох а я завжди мріяла бути хакеркою, однак моя перша освіта це лікар терапевт, матір хотіла щоб я продовжила роботу її матері, бо моя бабуся була видатним хірургом, але я довчилася і вирішила здійснити свою мрію, і все ж таки я не жалкую про те що я хакерка, хоч через роботу іноді боюся за своє життя, я люблю себе і свою роботу

А: Ти така оптимістична незважаючи на обставини і причини, я розумію чому у тебе закохуються

І: Я не вважаю себе красунею, але мені приємно на душі коли такі люди як ти, кажуть неймовірні для мене слова, Андрію ти так мені і не показав подарунок, я починаю перейматися – дівчина усміхнулася і теплим поглядом поглянула на хлопця, він витягнув подарунок, це був браслет з перлами, хоч це і була біжутерія, їй все одно було приємно: 

І: Яка краса, це точно для мене?

А: Так, адже ти прекрасна..

І: Спасибі Андрію, але я вже зовсім втомлена, вибач..

А: Все гаразд, тебе провести?

І: Ні, я сама дійду, мені недалеко звідси

А: Гаразд, тоді до завтра – Ілона пішла, сівши на останній поїзд метро і раптом в її голові пролунали слова хлопця: 

“Ненавиджу коли мені брешуть” – потім та замислилася, а чи готова вона не брехати йому в очі, відповіді на це питання не було, взявши до рук щоденник почала писати: 

“Привіт щоденнику, я сьогодні була на побаченні з тим самим хлопцем і тільки зараз зрозуміла що не готова позбутися від брехні, не знаю як бути, чи брехати йому або краще цій людині не потрібно давати надію на щось більше” – дівчина прийшла додому з приємною втомою, раптом їй прийшло повідомлення від невідомого: 

*Доброго вечора, Ілоно, перепрошую що вас турбую, це повідомлення пишеться від імені вашого батька, Віталія Ковальського, я його помічниця Мирослава Вергун, 20 років тому загинув ваш батько, так*

*Доброго вечора, взагалі-то мій батько дійсно помер 20 років тому, він не може бути живим*

*Насправді тоді, ваш батько не помирав, на той момент він був у небезпеці через свій великий статус*

*Тобто ви мені хочете сказати, що весь цей час батько був живий, міг бачити мої успіхи, але той навіть не підтримував мене жодного разу, якщо тато хоче побачитися зі мною, то цього не станеться, треба було раніше думати про сім’ю*

*Віталій Андрійович усвідомив свої помилки і просить щоб завтра по обіді ви приїхали до ресторану Прага о 14 годині, якщо вам зручно*

*Я не маю наміру витрачати час на бовдурів, так йому і передайте*

*Гаразд, вибачте* – Ковальська усміхнулася, подумавши:

*Невже так просто відстали, ох щось тут не так* – і з такими думками вона заснула, у вікна стукали каплі нічного дощу, Ілона прокинулася з скуйовжденим волоссям, без обіймів поруч і приємного доброго ранку, та звикла до самотності, і не готова була приймати у своє життя батька, який жодного дня не поцікавився як у неї справи і чи все у дівчини гаразд, раптом пролунав дзвінок від Шугаєва, Ковальська швидко взяла слухавку:

С: Привіт, ти коли будеш, з’явилися нові докази по справі 

І: Звідки у тебе мій номер?

С: А от це вже я не скажу, думаю ти і сама здогадалася

І: Покидьок! Добре, я скоро буду, але щоб більше не робив так

С: Ну вибачте, мені ж треба було якось тобі розповісти про це

І: Окей, але тепер ти мій боржник через це

С: Гаразд, нехай буде так, тільки не ображайся – та ніжно засміялася у слухавку і промовила до хлопця:

І: Я не ображена на тебе, не переймайся, щось ми заговорилися, я скоро буду

С: Чекаю на тебе, Ковальська – її прізвище він виділив особливою інтонацією, вона усміхнулася і вибила слухавку, образ був як завжди, чорні конверси, джинси, світшот, її коротка зачіска, в цьому одязі дівчина почувалася комфортно, хоча якби це бачила її матір, жінка би не добре поставилася до того, на телефон прийшло повідомлення від секретарки знову: 

*Доброго дня Ілоно, вибачте що турбую, однак батько ваш хоче побачити вас, тож за вами можливо будуть стежити, будьте обережні*

*Мені все одно, я не хочу бачити цю людину і не маю бажання про щось з ним говорити* 

*Віталій Андрійович не відступить, ви рано чи пізно побачитесь, це я так*

*Окей, але нехай він сам погляне мені в очі, ненавиджу людей які приховують свої почуття за сімома замками* – після останніх дописаних слів, дівчина згадала як переписувалася з Стасом, тоді та відчувала такі неймовірні відчуття як ніколи раніше, однак якби не її брехня, все було би інакше:

*Я передам йому ваші слова, хорошого дня* – зібравшись, Ковальська побігла на найближчу станцію метро, взявшись за блокнот і почала писати чергового вірша: 

“Краєвиди, люди спішать на роботу

А я собі існую, без тих справ

Без коханих, всіляких благ і послуг

Мені в самотності добре..

 Насправді ж це не так, я хочу бути потрібною комусь окрім себе

Я не потребую ніжності, поцілунків і квітів

Просто будь поруч, мені більше нічого від тебе не треба

Але чи здатний ти розуміти мою брехню?

Не думаю..

То пробач за мої дурні гріхи і будь грішником як я

О мій коханий, чи заслуговую я на тебе?

Невже я настільки брехлива і цинічна..” – дописавши вірша, Ілона закрила свого блокнота і почувши свою станцію, вийшла з метро і пішла у напрямку до офісу ОСА, там стояв якраз на вході Стас, який добряче змерз чекаючи на свою колегу з кавою у руках, прийшовши вона неабияк була здивована і почала ледь не сварити хлопця: 

І: Ти чого тут стоїш, тим більше в такий холод

С: А я чекав на тебе, хотів тобі каву віддати

І: І ти через таку дрібницю чекав тут, Стас якщо ти потім захворієш, я тебе вб’ю

С: Я не тільки через те чекав, я хотів тобі сказати нову інформацію по справі

І: Ох точно, ти ж мені казав, то давай йдемо до кабінету і по дорозі все розповіси 

С: Гаразд, тільки не злись, тут така справа

І: Ти мене лякаєш, що сталось?.. – вони йшли до кабінету не поспішаючи, а Ковальська після слів Шугаєва сверлила хлопця своїм твердим поглядом, і все ж таки після недовгого мовчання ті продовжили розмову:

С: Пам’ятаєш, я знайшов інформацію про сестру того журналіста

І: Так звичайно, а до чого ти це

С: Поки ти ще не приїхала, її встигли допитати і нічого не збігається, а ще у неї є залізне алібі, на той момент жінка була у лікарні під наглядом, бо у неї стався інсульт – раптом у дівчини щось заворхнулося, це було співчуття і раптом Ілона поринулася у власні неприємні спогади з юності: 

                        Харків, дім Ілони

Дівчина прийшла зі школи, в домі як завжди панував запах алкоголю від матері і чергові посиденьки з її друзями по чарці, батька у них не було ще у дитинстві, того все життя була сама за себе, неочікувано матір помітила прихід дочки і підійшла до неї в коридорі: 

Ольга Степанівна: Ну що там в школі доць, про мене нічого не питали – з п’яним голосом розпитувала та:

І: Після того як ти при всіх обізвала директора школи, то ти у чорному списку батьківського комітету нашого класу, і через ту ситуацію я посміховисько у класі, молодець що зіпсувала моє ім’я, мамо! Ненавиджу тебе! – випаливши про все що накопичилося на душі, проказала 16 річна школярка п’яній матері, як і постійно вона закрилася у своїй кімнаті сльози потекли повільно по її очах, проте як і раніше відкинула емоції і зробила вигляд що нічого не сталось, на телефон прийшло повідомлення від Льоши, єдиного хлопця і друга який розумів її як ніхто інший:

Л: Привіт моя рідна, ти як

І: Привіт Льош, все як завжди погано, матір з друзями випиває, і вперше за ці п’ять років поцікавилася як у мене справи, я сказала все що я думала..

Л: О боже, ну ти смілива, якби мій батько почув таке він би вбив тебе.. А вона нічого з тобою не робила?

І: Ні, вона ніколи не підіймає на мене руку, хоча іноді може дати ляпаса по п’яні, але це дуже рідко

Л: Добре що все гаразд, я так чекаю на нашу зустріч з тобою, і ще я би хотів дещо сказати тобі..

І: Що?

Л: Після нашої переписки я буквально втратив голову. Я став дуже погано спати вночі, у мене зник апетит і всі мої думки тільки про тебе. Я довго ламав голову, чи не хворий я і дійшов висновку, що я захворів на тебе. Ця хвороба називається кохання. Мені так хочеться, щоб ти змогла відчувати те саме, що я. Пробач що не зміг це розповісти тобі в очі, але незважаючи на все те що ми пережили віртуально, я хочу бути поряд з тобою. Ти моє світило, мій місяць, моя зірка, я захоплений твоєю творчістю і думками, а тепер скажи мені, чи взаємні мої почуття – з прискореним серцебиттям і усмішкою до вух хлопець відправив повідомлення, Ілона була радісно шокована і заплакала від щастя, написавши коротку відповідь:

І: Це взаємно.. – до кімнати увійшла розлючена матір і побачивши її сяючу доньку, відібрала у неї телефон і була шокована:

О: Ах ти ж курва, вже у коханні тобі зізнаються, от тобі а не зустрічі – жінка викинула її телефон з вікна, дівчина була в розпачі, а матір втішалася і казала:

О: Будеш тепер в кімнаті закритою сидіти і весь час вчитись, зрозуміла мене

І: Знаєш що мамо, якби ти цікавилася як я переймаюся за оцінки весь свій час і я намагаюся робити все можливе і неможливе, а ти просто жалюгідна алкоголічка, яка здатна тільки робити дурниці, вийди геть з моєї кімнати, краще б ти зникла, чуєш! – та не усвідомлювала своєї помилки і пішла собі пити далі, тоді в тій кімнаті зародилася нинішня Ілона, хамовита, тверда, гідна, цинічна, саркастична, уперта, самовпевнена, хитра і брехлива Ілона Ковальська, хакерка про яку знатимуть під псевдонімом Вікторія Онегальд, Харків навчив її бути такою, завдяки йому ця дівчина стала особистістю

                              Київ, офіс ОСА

Ілона втратила свідомість на очах у Стаса, харківські спогади впливали на неї саму, прийшовши до тями, перше що побачила Ковальська, в очах у Шугаєва був страх, невідомий йому самому:

С: Господи, я злякався за тебе, ти як

І: Сама не розумію як це сталося, вибач..

С: Не переймайся, головне що з тобою все нормально, так от що ти на це скажеш

І: Не думала що у неї таке залізне алібі, ох знову тупик, якщо я знову буду висувати неправильну версію, то можеш відмовитися від такої напарниці як я, краще мене думаю є люди

С: Та ти чого, ми всі люди, здатні помилятися, але ми можемо завжди виправити все, тож не роби передчасні висновки

І: Дякую, ти мій боржник, проте як тільки ми зіграємо в правду чи дію, то повір бажання моє буде не дуже хороше, після того що ти наговорив вчора – Шугаєв згадав вчорашні події з нею:

“І: Побачимо чи твоя версія виправдається

С: Ну хоч у мене вона не така абсурдна, як у тебе

І: Тобто ти натякаєш що я поганий спеціаліст?!

С: Та ні, я не це мав на увазі

І: Знаєш що, та пішов ти знаєш куди!” – хлопець з провинним поглядом вимовив перед дівчиною: 

С: Пробач мене придурка, я виконаю любе твоє бажання 

І: Ого, Стас, неочікувано від тебе це чути, гаразд я ловлю тебе на слові, дорогенький – як і завжди Ковальська саркастично посміхнулася, на телефон раптом прийшло повідомлення від Червоної з новою інформацією: 

К: Привіт Ілоно, якщо ти вже в офісі зі Стасом, то пробийте інформацію про Дениса Зінченка, якщо буде щось важливе, напиши мені

І: Вже беремося за роботу – тепер Стас сверлив її своїм поглядом, помітивши це вона була не в змозі стримати свою усмішку, і опанувавши себе, Ілона промовила до Шугаєва: 

І: Нам Катя дала завдання пошукати інформацію по Денису Зінченку, однак як він може бути пов’язаний з загиблим, от це питання

С: То хто ж інформацію шукати буде?

І: Останній раз вчора шукав ти, тож нехай я сьогодні відшукаю

С: Ти мегамозок, Ілоно

І: Дякую, але не намагайся за рахунок цього чогось добитися від мене, бо я ж не знаю тебе, а ти можеш бути.. – від останніх слів її відняло мову, бо ніби зрозуміла що накоїла велику помилку:

С: Я не настільки покидьок, як ти думаєш про мене..

І: Вибач, забули про це – тим часом Ілона уважно шукала інформацію і от кілька хвилин, вся біографія цього Зінченка була на комп’ютері, Стас був неабияк здивований цим і промовив до неї: 

С: Ти дійсно мегамозок.. Що там?

І: Тобі не сподобається..

С: Я починаю боятись, що таке?

І: Колись Мельник відбив у свого колеги Зінченка його ж дружину, а судячи з переписок він її безмежно кохав, тому це знову ревнощі, ох знову тупик 

С: Аж ніяк, цілком обґрунтована версія, тільки от потрібно вже підключати до цього Червону і Гайворона, без того ніяк

І: Ох, тільки от якщо і ця версія буде неправдивою..

С: Нічого страшного, ми обов’язково знайдемо вбивцю – на телефон дівчини пролунав дзвінок від невідомого номеру, Ковальська взяла слухавку: 

І: Алло, хто це?

В: Ну здрастуй доню, очікувала почути мій голос

І: Тато.. – хакерка застигла на місці, як батько міг знайти її номер, опанувавши себе Ілона далі продовжила розмову: 

І: Невже ж ти вирішив все таки сам подзвонити, а не через свою секретарку

В: Послухай, я боявся і підбирав для тебе ці слова, я знаю що я поганий батько для тебе, але дозволь виправитись, під офісом твоїм вже стоїть мій водій, він привезе тебе до мого будинку і ти познайомишся зі своїм братом, сестрою і мачухою – вперше вона була настільки шокована ніж це було в інші рази, проте Ковальська наважилася відповісти: 

І: Гаразд, я скоро буду – та вибила слухавку і одягла свій верхній одяг мовчки, але Стас встиг запитати у неї: 

С: У тебе обличчя змінилося, щось сталося?

І: Це особисте, я не маю бажання цим ділитися, я на рахунок інформації все зробила зараз скину все Каті і поїду

С: Нумо зізнавайся, куди ти їдеш?

І: Це занадто особисте, вибач – перекидаючи інформацію Червоній, казала дівчина, Шугаєв більше не допитував її і вона спокійно пішла назустріч новим проблемам, тепер її життя змінилося на до та після