Грішний ангел

Наступного вечора Барті знову прийшов до квартири Белли та Рудольфуса. Це помешкання вони вже кілька місяців орендували в маглівському районі і для них воно було своєрідним острівком безпеки – аврори ніколи не стануть шукати чистокровне подружжя в цьому місці. На щастя для Белли та Руді неподалік жила велика родина напівкровних чаклунів, тому використання магії не будуть чимось дивовижним – в критичному випадку співробітникам міністерства є на кого звернути увагу.

Квартирка була невеликою, але ідеальною для тимчасового конспіративного житла двох людей – лише дві кімнати, заставлені численними меблями та дрібничками. Забагато для мінімалістичного комфорту, але замало для того, щоб вважатися захаращеною. Окрім того квартирка була просякнута стійким ароматом лаванди – це дивно контрастувало з постійно напруженою атмосферою. На думку Барті це скромне помешкання ідеально пасувало до характеру Белли – численні сховки та шухлядки для секретів, обмеженість простору та глибока конспірація. Чому саме Белли? Барті не знав, але останнім часом ловив себе на думці про те, що вона завжди робить все як треба і знає набагато більше за свого телепня-чоловіка.

Він постукав двері. Белла відчинила і запросила його всередину, навіть не запитавши про причину візиту. Вони попрямували на кухню, не порушуючи мовчанки.

-Хочеш глінтвейну? – Барті, котрий присів на краєчок кухонного стільця, аж здригнувся від низького голосу Белли, котра взялася витягати різні баночки та пакетики з антресолей.

-Давай, а де Руді? –хлопець зачаровано стежив за різкуватими, проте виваженими рухами Белли. Здавалося її руки і мозок існували в різних площинах.

-Вони з Рабастаном пішли в маглівський паб. В наші заклади ж поки краще не з’являтися. Вони  під багатозільною настійкою – для кращої конспірації. Прийдуть не раніше півночі.  люблять таке – напитися, а потім не пам’ятати, що вчора трапилося, – Белла підсипала в казанок корицю, водночас презирливо фиркаючи. – А чого ти, власне, прийшов?

-Мене мучать важкі думки, котрі неможливо фільтрувати наодинці. Щодо нашої операції і того чи зможемо ми так легко дістати інформацію. А останньою краплею стало те, що  батько знову розкричався, що я недостойний син, що в моєму віці він вже був на високій посаді, а я просто проходжу підготовчі курси при управлінні нелегального використання чар. Тому я і втік сюди, думав, що посидимо всі разом, я трохи відійду від стресу. Ти напевно знаєш, що мій батько все життя ставився до мене як до порожнього місця. А Темний Лорд…Темний Лорд зумів оцінити мене і показати перспективи. Я начебто прозрів чи прокинувся від глибокого кошмарного сну.

-Знаєш, Барті, я розумію тебе, – Белла рвучко обірвала хлопця, ставлячи перед ним келих і вмощуючись на кріслі навпроти, – мій батько теж мене постійно тероризував. Він комплексував, що у нього нема сина – нахабний мізогінний бовдур – а я, як найстарша дочка, постійно потрапляла під удар. Недостатньо старанна, недостатньо Блек, недостатньо хороша, – вона підперла щоку долонею, нахмурила брови і продовжила за три секунди. – Тому я обмежила з ним спілкування після школи і приєдналася до руху Темного Лорда. Тут мені вдалося знайти себе. Я багато чому навчилася, зрозуміла, що моя чистокровність – це дар, зрозуміла, що тільки Темний Лорд зможе мені допомогти у самореалізації. Коли я вперше з ним поспілкувалася, то здавалося, що з очей спала якась полуда. Я зрозуміла чого я хочу. Я зрозуміла чого повинні хотіти всі ми – чарівники. – Белла перервала свою промову і зробила великий ковток зі свого келиха.

-Ти ніколи не розповідала про свій шлях, – Барті, вже зігрітий ароматним глінтвейном, відкинувся на спинці крісла і посміхнувся співрозмовниці. – Я чомусь думав, що тебе Руді привів у ряди прихильників Темного Лорда.

Белла зневажливо пхекнула:

-Руді? Я знала його на вигляд ще з Гогвортсу, але почала тісно спілкуватися вже після отримання мітки. Батько тиснув на мене – перша дитина в сім’ї, а ще незаміжня. Тому я і вийшла за нього заміж буквально рік тому. Мені здалося, що це ще одна авантюра – Руді вміє непогано жартувати, чистокровний, прибічник великих ідей Темного Лорда. А в окремі моменти він здавався дуже милим і галантним.

-Ох, цей Гогвортс, – посміхнувся Барті, – скількох людей познайомив. Мої батьки вперше зустрілися теж в Говортсі. Батько був вже у сьомому класі, а мама – маленька тихенька одинадцятирічка. Звичайно, вони стали зустрічатися вже коли мама здавала НОЧІ. Але батько і досі згадує, як допоміг їй донести книжки з бібліотеки.

Белла посміхнулася і зробила ще кілька ковтків. Раптом у сусідній кімнаті прозвучали якісь дивні звуки. Здавалося, що хтось провів кігтями по стіні, а тоді затріщав вогонь в каміні, котрого ніхто не розпалював. У Барті аж мурашки забігали по шкірі, Белла кинулася до джерела звуку.

-Це Руді, – сповістила вона за кілька хвилин, повернувшись до співрозмовника, – вони з братом вирушили до будинку їхнього батька, звідти через камінний зв’язок сповістили про те, що залишаться там ночувати.

-А як йому це вдалося – квартира ж маглівська? А підключення до камінної мережі останнім часом строго перевіряється.

– Насправді ще десять років тому тут жили чарівники. Магли, котрі купили помешкання, навіть не здогадувалися про те, що воно не таке примітивне як вони. Тим більше, що вони тут практично не жили.

Здавалося, що запаси вина не закінчувалися. Белла все підливала і підливала пряний напій – то у свій келих, то у келих Барті. В кухонне вікно заглянуло призахідне сонце – яскраве і рідкісне в цю пору року. Барті відчував, що у нього на душі розливається якийсь дивний терпкий щем – а пояснити його природу він не міг. Тим більше, що Белла ввімкнула якусь маглівську радіостанцію і кімнату заповнила тиха тягуча мелодія без слів. А тоді молода жінка з легким смішком потягнула свого друга в повільний танець, котрий протривав тільки хвилину і закінчився різким розворотом дами в іншу сторону.

-Дивися, Барті, який красивий захід, – Белла підійшла до вікна, сперлася на широкий луток, підперши долонями розчервоніле обличчя і спрямувала замріяний погляд кудись вдалечінь. – Я вірю, що це останнє сонце в таких обставинах. За кілька днів все буде інакше.

Барті неспішно підійшов до вікна і теж подивився на яскраве світило з багряними тонами.

-Вітер…Завтра буде дуже вітряно. Одягнися тепліше, Белло.

– Ти дбаєш про мене, Барті? – Белла сп’яніло захихотіла. – Хоч хтось про мене піклується, а не тільки руки розпускає.

-Ти про кого? – оторопів Барті. – Ти ж сама говорила, що тільки батько піднімав на тебе руку.

Белла загадково глянула на хлопця. За кілька секунд плавним рухом вона стягнула з себе легку сукню і залишилася тільки в білизні. Барті ахнув. Ключиці, плечі, стегна були вкриті дрібними фіолетовими синцями.

-Як? Хто? – тільки й зумів видавити з себе хлопець.

-Руді, звичайно, – пхекнула Белла. – Коли він вип’є, або коли рознервується, то може розпускати руки. Цим він нагадує мені батька, але на відміну від батька, Рудольфусом можна маніпулювати і керувати. Мій чоловік – рідкісний істерик і неврастенік – то б’є і репетує, то дарує коробки шоколаду і на колінах вибачається, ніколи не знаєш, що від нього чекати наступної миті.

Очі Барті розширилися ше більше. Він вважав Лестранжів еталоном сімейного життя та ідеальною парою, тому слова Белли його здивували. А ще більше його здивувало те, що організм почав реагувати на присутність надзвичайно красивої жінки.

Він не знав що робити. Практично гола Белла повернулася до столу і налила собі ще один келих, закусуючи шоколадною цукеркою. Барті тихо підійшов і обняв її ззаду за талію.

-Не хвилюйся Белло, – промуркотів хлопець кудись в її темне густе волосся, – він недостойний тебе. Він зрозуміє це, коли ти блискуче впораєшся з нашою місією.

-А ти Барті, достойний, так? Принаймні твій член точно, – засміялася Белла.

Хлопець почервонів і відсахнувся.

-Я…не…

-Перестань, Барті, я ж бачу, що ти нерівно дихаєш до мене. І не тільки, – виразні карі очі Белли пильно вдивлялися в сіруваті очі хлопця. – А якщо ти мене хочеш – я не проти. Сьогодні я тобі це дозволю.

-Я…я ще навіть не цілувався жодного разу, – на щоках Барті здавалося зараз виступить кров від напруження, – а ти заміжня.

Белла тільки засміялася і погладила хлопця по щоці, наближаючи свої губи до його. Зрозумівши, що Барті не чинитиме опору, вона м’яко його поцілувала. А той, на секунду напружившись, відповів. Поцілунок ставав жаркішим і пристраснішим, аж доки Белла не припинила і не запитала Барті, пронизливо заглянувши в очі:
-Ти впевнений, що хочеш більшого?

Той лише кивнув.

Вона потягнула його в спальню – це було доволі просто, оскільки ростом і вагою вони були практично одинаковими. Через коктейль з алкоголю і емоцій Барті пам’ятав все тільки спалахами – фокстрот її червоних губ на його члені; те як вона осідлала його і він відчув себе пляшкою шампанського в задушливій кімнаті; те як вона до крові роздряпала його спину, проте він не відчував навіть легкого поколювання; те як його губи спустилися її шиєю подібно до крил метелика і як зрештою вони знесилено відкинулися на білосніжні подушки.

Барті прийшов до тями аж близько четвертої ранку, пестячи гарячу спину Белли, котра тихенько сопіла в його обіймах. Уві сні вона здавалася такою ніжною і безневинною, що хлопець аж замилувався. Раптом Белла потягнулася і відкрила очі, ставши схожою на кішечку.

-Бааааарті, та я тепер розбещувачка прямо!

-Не говори дурниць, мені вже давним-давно минуло сімнадцять, – засміявся хлопець.

-Знаєш, дивлюся на тебе і згадую мого маленького…, – до горла Белли підступив клубок.

-Регулуса? – підказав Барті.

-Так. Ви ж одного віку, я так за ним скучила, – на довгих віях Белли забриніли сльозинки. – Завжди коли спостерігала за тобою, то проводила паралелі з Регулусом.

-Ну не кажи. Ми з ним абсолютно різні і я навіть не спілкувався з ним. І, до речі, ми ж не знаємо, що з ним насправді трапилося. Може він взагалі зрадив Темного Лорда, тоді взагалі нема чого шкодувати, адже плакати за зрадниками – марна справа, – побачивши, що губи Белли знову затремтіли, Барті посміхнувся. – А от на сльозинки на твоїх очах мені подобаються – очі стають схожими на розтоплений молочний шоколад…Белло…Белло…Чому тебе називають таким маглівським скороченням? Тобі б більше личило щось чуттєво-старомодне. Латрі, Біче, Ріксель…

-В батечка свого нахапався мовних заморочок? – Белла піднялася на лікті і жартівливо стукнула його кулаком. – Не хочу ніяких інших імен, – вона засміялася і знову пірнула під руку хлопця. – Тобі сподобалося? – раптове питання ошелешило хлопця.

-Так, я просто помер в твоїх руках, – засміявся той.

Ранок невблаганно стукав в вікна, тому Барті вирушив додому, щоб не потрапити на очі Руді, трохи поспати і знову випити – він хвилювався перед місією.