Гра

Рука дівчини торкається пустої пляшки з-під лимонаду. Тара починає обертатись показуючи горлишком то на одного учня то на іншого. Навколо чується галас і дівочий сміх. Пляшка зупиняється напроти ноги підлітка. Натовп студентів улюлюкає. Дівчина, котра крутила пляшку посміхається і робить задумчивий вигляд.

– Денкі… – Момо заправляє волосся за вухо і мовить, – Правда або дія?

– Дія, звісно, – сміється хлопець.

– Тоді сходи завари мені чаю, – студенти розчаровано видохнули. Камінарі насупився і пішов на кухню.

– Не давайте більше Момо крутити, – сміючись сказала Міна і сіла на місце Денкі хапаючи пляшку. Вона знову почала крутитись. По обличчу змушеного грати Тодорокі вже було зрозуміло на кого показує тара, – Тодорокі! Правда або дія?

Хлопець задумався: що краще? Виконати тупу дію, або розкритись ось так перед всім класом? Звісно, він не вважав цих людей надто чужими, але і не надто довіряв всім.

– Дія, – видихає Шото дивлячись гетерохромними очами на Ашидо, йому трошки лячно виконувати дії однокласниці, але це краще ніж відкривати душу.

– О! Не очікувала, що наш зануда обере дію, дум…

– Міно, скоріше, – нетерпляче вимовляє Тодорокі.

– Гаразд, не нуди. Поцілуй дівчину, яка тобі подобається, – Виблискуючи очами видала студентка підморгуючи подружці. Вона знала, що Яойярозу він подобався, тому вона вирішила перевірити почуття Шото.

– Я не робитиму цього, Міно, давай щось інше.

– Не соромся, тут всі свої, тебе ніхто не засміє, тим паче я не поміняю.

Тодорокі опустив голову і підвівся. Всі погляди спрямовувались то на нього, то на Момо. Вона випрямилась і почала заправляти волосся за вуха, приводячи зачіску до ладу. Але Тодорокі йшов в іншу сторону. Там не було дівчат взагалі, він нахилився і швидко поцілував Ізуку Мідорію в щоку, після чого поспішив скоріше піти геть. В спільному залі панувала тиша. Червоний, наче борщ в кастрюлі, Ізуку завмерши ловив на собі здивовані погляди. Хоч він був у стані шоку, як під дією наркотику швидко встав, пару разів спіткнувся, але побіг за хлопцем, котрий буквально тільки що за звичайною грою зробив камінг-аут.

– Т-Тодорокі.

Шото обернувся, але останнє, що побачив було обличча Мідорії. Воно надто близько, коло його обличча. Руки Ізуку в мить хапають його обличча і тягнуть до себе, випромінюючі світло очі Мідорії дивляться лише в його очі. Їх вуста зустрічаються в теплому поцілунку. Він виходить зовсім невагомим, але таким значимим для обох хлопців. Мідорія посміхається. Так, як тільки він один може, Шото обожнює цю його посмішку, Шото обожнює всього його.

– То я справді подобаюсь тобі, Тодорокі? – очевидно, що так, але Мідорія все ж питає.

Тодорокі обертається на однокласників, половина досі в шоці, половина посміхається. Він повертає гетерохромні очі до світлих очей свого кохання і міцно обіймає. Обіймає наче востаннє, наче від цих обіймів залижить їх життя, наче він може пропасти прямо зараз. Він не хоче втрачати цього хлопця, тільки не зараз, не сьогодні, ніколи не хоче.