Гоґвортс і незнайомка

Після тієї пригоди вночі, Реддл ніяк не міг зібратися до купи.
Та дівчина одночасно, була й тендітною і сильною, елегантною та таємничою.

Весь день, перед його очима був її образ. Найчастіше, він бачив той момент, коли вона відбивала закляття. Її ясні, блакитні очі яскраво зблискували у темноті. А її чорні кучері, які тоді лягли на її обличчя. Він трохи зміг роздивитися її, її обличчя, її тіло.

Том перервався зі своїх думок, коли до нього зайшов один з його слуг. Він вклонився і потім сказав:

– Мій Лорд, вас завтра чекають у Гоґвортсі. Ми все зробили швидко і гладко, як ви просили.

– Чудово. На сьогодні, ти вільний. Йди, не дратуй мене.

Слуга розвернувся і з поклонами вийшов з кімнати.

Наступного дня. Гоґвортс. Кабінет Захисту від Темних Мистецтв.

Том дивиться на всіх учнів і одразу роздивляється хто з них може бути корисним і вигідним для його планів.

Через пʼять хвилин після початку, у кабінет заходить якась дівчина.

– Вибачте, за запізнення.

Вона сіла за першу парту та дістала зошит для конспекту.

Реддл в цей момент розвернувся від дошки, після довгого розпису ключових термінів.
Він подивився на дівчину, яка щойно увійшла. Це вона! Та сама дівчина, яка цілий день не виходила з його голови. Том наблизився до її місця.

– Твоє імʼя?

– Аліса Поттер.

Дівчина так само виглядала дуже елегантно та таємничо.

– Добре, Аліса. Вийди і запиши на дошці, що означає «контрзакляття» та яких виглядів воно буває.

Аліса встала й пішла до дошки. Через хвилин десять, вона сіла на своє місце.

Реддл провів поглядом її записи.

– Чудово, міс Поттер.

Раптом, продзвенів дзвінок.

– Ну, що ж. Ваше домашнє завдання буде..

Він перегорнув декілька паперів.

– Написати конспект про заборонені закляття та контрзакляття від них. А, зараз всі вільні.

Майже всі на цей момент вийшли з класу. У класі залишилося людини чотири і Аліса.

– А вас, міс Поттер, попрошу затриматись.

Через певний час, у кабінеті лишилися лише він та вона.

Том підійшов ближче до Аліси та дивиться на неї своїми темно-карими очима, неначе у душу дивиться.

– Міс Поттер, і не було вам страшно прогулюватися тієї холодної ночі?

– Уявіть собі, ні.

Він оглянув її з ніг до голови.

– А ти можеш бути навіть дуже корисною.

Кути його вуст розпливаються у самовдоволеній посмішці.