Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Попередження щодо вмісту: Джен

    Моє тіло здригалось від страху. Темінь окутує кімнату і не поліпшує стан. Руки трусяться і хочеться заплакати. За що? Чому саме мене переслідує цей сон? Якій сволоті я насолила?
    Залазячи на холодне підвіконня я окидаю поглядом темну вулицю. Світломаскування , щоб його перекосило. Голова гуде і щоб хоча б трохи зменшити цей біль , притискаюсь скронею до вікна. Холод тверезить і примушує задуматись над усім. Рука звично тягнеться до сумочки в якій лежить пачка цигарок. Руки знов починають труситись і я чимшвидше намагаюсь запалити її. Кремінь чиркає і видає маленьке полум’я .
    Затяжка . Перша . Друга . В голові розливається тепло і спокій , а на язиці смак «табаку» . Швидко тягнусь і відкриваю вікно щоб так сильно не пахло.
    Коли це все почалось? 2019? 2015? Боже чому так?
    В голові проносяться спогади усіх снів . Перший був десь у 2015 . Голова тяжчає і я поринаю в спогади.

    Першим був дідусь.

    Старувата батькова дев’ятка ходить ходором. Я сиджу посередині і не розумію , що сталось. Усі кричать , а мама і бабуся плачуть та моляться . Дідусь притискає мене до себе , а мама з переднього сидіння заходиться істеричним плачем. Машина не заводиться і батько в усю свариться .
    Що таке? Що сталось?
    В бік з сторони дідуся щось різко вдарилось. По машині знову рознісся крик відчаю і страху. Дід починає здригатись . Знову удар.
    Да , що ж це таке?!
    Встаю з свого місця і бачу … Борова? Чорного і лахматого з іклами. Господи звідки він тут??
    Знову удар і з того боку з’являється вм’ятина у бік салону. Мама вже не кричить , а заходиться мовчазною істерикою. Бабуся молиться і плаче щось періодично викрикуючи.
    Порив вітру збоку.
    Що?.. Якого біса?
    Діда з боку вже немає . Він біжить кудись відводячи цю тварину трохи далі від нас.
    -Таточко!
    Мама знову заходиться істерикою і намагається вискочити за ним . Батько міцно тримає її за руку.
    -Ми заглухнули. Скоріше усього не заведемось.
    Знов удар в мій бік. Я з острахом виглядаю і вікно і замираю від жаху.
    Серце. Серце пробите і висить прямо на іклі борова.
    Він дивиться на мене і знову удар .
    Стоп сон
    Я виринаю з фантомного сну і згадую похорон діда. Гострий інфаркт міокарда . Серце просто розірвалось . Мама знов кричала «таточку». Тоді я це не пов’язала .
    Недопалок летить у відчинене вікно і рука знову механічно виужує нову нікотинову паличку. Майже через 5 років цей сон знову мені наснився.

    Другою стала бабуся.

    Я відкриваю очі та знову я тут. Знову? Машина труситься, але вона інша. Це вже не дев’ятка , а форд. Як у нас в реальному житті. Я обвожу поглядом звичний салон. Бабуся тримає мене за руку , тато безрезультатно намагається завести машину , мама з вагітним животом …. Стоп . Вагітність? Вона в реальному житті не вагітна . Зациклююсь на цьому видовищі . Удар зі сторони мами . Вона не плаче , ні . Вона тримається за живіт і щось шепоче схлипуючи . Ще удар . Машина небезпечно нахиляється, але стає назад. В цей момент я відволікаюсь . на бах зі сторони бабусі . Машина погнулась…. Двері увігнулись в середину і вдарили бабуню в живіт. Вона посміхалась і дивилась на мене. З черева капала кров .
    -Твою ж..
    -Все добре сонце )..
    Стоп сон
    Огарок летить у прочинене вікно. У Бабці знайшли рак підшлункової. Неоперабельний. Знову похорон. Визг матері «Мамочко» . Серце розривалось . Це пов’язано з моїми снами? Я горевісниця?
    Знову марення останнього сну.
    Я наступна?
    Та ж машина, тільки з’явився ще маленький хлопчик на руках у матері. Чому я попереду? Мама з хлопчиком на задньому? Не встигла я обміркувати усе як знову рохкіт борова. Поруч. Повертаю голову і німію – він дивиться на мене. Руки трусяться. Бах. Біль в ногах.
    Біль фантомна?
    Стоп сон
    Ні не фантомна. Судоми в ногах які переслідують мене з того самого моменту як я побачила це сновидіння. Біль сильніше і сильніше і сильніше….
    -Будь ласка, ні…
    Я не хочу терпіти це… Можливо я наступна? Я ж скоро їду в інше місце? Я не хочу помирати.
    Чому ж так боляче?! Перевожу погляд на ноги й бачу …Кров? Звідки ? Рідина пульсує і стікає на підвіконня гарно розпливаючись на білій поверхні. Рани ж не було? Але туди мене бив кабан… Три роки тому, але все ж. Очі розширюються, все мутніє і я чую віддалений рохкіт. Ні, тільки не зараз молю. Я боюсь спати, я боюсь бачити свою смерть . Я не хочу.. Допоможіть мені, будь ласка….

     

    0 Коментарів