Голодні та сонні котики

Від лиця Спартака 

Спартак сидів на дивані й дивився якісь наукові телепередачі, закутаний в ковдру.

Спартак захворів, ну він лікар – все зможе сам, тому він не пішов до лікарні, а почав пити сиропи й т.д.

Несподівано хтось стукає у двері, Спартак не чекав гостей, тим паче він захворів та не хотів з кимось розмовляти, в його планах було лише книжки, відео ігри й ліжко, щоб спати. Ще один стукіт у двері, Суббота неохоче підіймається з дивану та йде до дверей, за ними стояв Женя. Яка несподіванка.

— Привіти, вибач, що не подзвонив, щоб попередити тебе. Я можу до тебе зайти? Я взяв картоплю-фрі, й ще багато смаколиків! — радісно Янович трясе пакетом із МакДональдзу.

— Я захворів, не хочу тебе заражати. — роздратовано відповів той, але картопелька добре запахом розповсюджувалася по квартирі, стояв дуже смачний аромат, логічно що їжа ще гаряча. — якщо хочеш, можеш зайти та просто поснідати зі мною, але потім йдеш до дому. — роздратовано, але більш добріше сказав Спартак.

Женя зайшов до квартири, поставивши пакет на стіл, він почав викладати їжу.

— Спартачку, ти хоч якусь їжу їв? — запитує Женька, можна було й не запитувати, але все ж, може він собі зварив щось, хоча… Це була б якась фантастика, або Спартака підмінили.

— Ні, я нічого не їв, тільки печиво, спробуй, — втомлено відповів Спартак. — Зачекай, я зараз прийду.

Від лиця Жені

— “Навіщо Спартак пішов до спальні? А! Напевно шкарпетки вдягне, а то по холодній підлозі іти на босу ногу не дуже круто”. — думав Янович, забувши відповісти, хоча Спартак почув його ледь чутне “мгм”.

Женя сидів за столом, стояла їжа, й не давала спокою своїм запахом. У квартирі було темно, були включені підсвічування кухонних шаф, було якось.. “Романтично” не вистачало тільки свічок, квітів й алкоголю, та Спартака…

Спартака вже нема 5 хвилин. Ну звісно ж Женя пішов до Спартака, щоб запитати скоро він чи ні, а то Женін живіт кричав що хоче їсти. Підійшовши до дверей, Женя постукав.

— Спарта~ак, де ти там, пішли їсти, я вже голодний шо капець. — Женя прислуховувався до звуків в кімнаті, але все було тихо. Ще раз постукавши у двері й не почувши відповіді, Янович вирішив зайти до кімнати. — Ладно, я зайду, окей? — не чекавши відповіді Женя зайшов до кімнати.

Він побачив як котенятко, скрутившись від морозу, спав Суббота. В піжамі з пончиком, з температурою під 38°, голодний та ще й з холодними ногами! Женя, побачивши це все не розумів що робить, й тільки думав: “а якщо він прокинеться? В нього холодні ноги, треба шукати шкарпетки, а це лазить в шухлядах, короче, зара щось знайду. Як так, що така мила людина хворіє й ще без шкарпеток! Ой, Женя, шо с тобою, звичайна людина, що в нього такого? Ну, так, милий, вродливий, розумний, а, ой… Женя.. Женя..”

— Так.. зараз Спартачку, я тобі шкарпетки знайду, хммм, вони повинні бути десь тут. — пошепки й нервуючи казав Женя.

В шухлядах були тільки чорні носки, ну це хоч щось. Накривши Спартака ковдрою й піднявши ковдру в районі ступнів, Женя почав обережно одягати шкарпетки.

— Трясця, які холодні! Ой, тихо Женя, зараз, Спартачку, тобі ноги зігрію, завтра будеш як новенький. — натягнувши шкарпетки, він згадав поцілунок, який зробив Спартак. Женя так й не зрозумів, то було справді, чи в нього кукуха поїхала, але той поцілунок відкрив в Жені багато відчуттів, йому було дуже приємно, він хотів теж поцілувати, але… Але нічого Женя не зрозумів.

Вже зігрітий, не з голими ступнями, Спартак, спав як совеня, Женя дивився на нього, дивився на кожну частину його обличчя, й він наважився поцілувати його. Женя підійшов ближче до лиця Спартака, й сів на краю ліжка. Женя поцілував Спартака, піднявся й пішов до кухні, щоб поставити їжу в холодильник, перевірив всю електроніку, щоб вимкнути.

Від лиця Спартака

Спартак прокинувся. він не знав скільки він поспав, але він відчував себе набагато краще ніж раніше. На ньому шкарпетки які він не одягав, й здається що хтось тут лазив! Сонний, як котенятко йде Спартак, потираючи свої оченята, й бачить Женю який заснув на дивані в повній темряві. Світла не було, й на навпомацки, знайшовши ліхтарик, він підходить до Жені.

Він не хоче його будити, тому намагайтеся, дуже повільно підняти його.

Через 20 хвилин Женя лежав вже в ліжку зі Спартаком, вони разом, в обіймах друг друга засинали…