Глава 6

Ніл спав в своїй кімнаті, тому коли прокинувся зразу відправився до Ендрю. Він ще не знав як перевірити чи той весь час був в кімнаті, але надіявся що той буде його слухатися після того, що він сказав вчора.
В кімнаті було тихо, навіть після того як хлопець пару раз постукав в двері. Аарон дав ключи від кімнати Нілу, тому рижий з легкістю увійшов до кімнати. Дрю спав. Одіяло наполовину лежало на підлозі, а один куточок він стискав у руці. Ендрю був вдягнений в спортивні штани та футболку, тому було не важко зрозуміти що той навіть не переодягався.
Ніл дивився на цю картину і усміхався кінчиками вуст. Знову цією милою усмішкою… Яка було призначена для Ендрю…
Лис впирався плечем в раму дверей, які виходили в коридор гуртожитку, тому двері були відкриті.
-На що дивишся?-почувся голос. Ніл здригнувся і різко оглянувся. Не далеко від нього стояв Ники, який весело усміхався. Рижий прикрив двері так, щоб Ники не бачив що відбувається в кімнаті і повернувся лицем до нього.
-І тобі привіт-Ніл не відповів на запитання і просто дивився на Ники з максимально спокійним виразом обличчя.
-Давай сьогодні погуляємо?- Ніл глянув на закриті двері. Його пальці стиснулися в кулак.
-Я не можу- пробурчав він.
-Чому?-Ники видав смуток.
-Якщо я кудись піду мене вб’є Кевин, а потім Аарон розірве мій труп на кусочки.
-За що?-Ніл глибоко вдихнув.
-Мені сказали слідкувати за Ендрю- Ники трохи помовчав.
-Тоді давайте погуляємо разом?- Ніл знав що Ендрю не сподобається ця ідея, а ще знав що Ники не відстане. Рижий кивнув.
-Через годину біля входу з гуртожиток- Ники засяяв від щастя і пішов в іншу сторону.
Ніл знову відчинив двері. Ендрю перевернувся на іншу сторону і досі глибоко спав. Рижий підійшов до нього і легенько шторхнув за плече. Ендрю потроху відкрив очі. Через декілька секунд хлопець відчув чиюсь руку на своєму плечі. Він різко обернувся. Ніл усміхався песцу і наказав збиратися.
-Не піду я нікуди- огризнувся Ендрю і обернувся назад.
Ніл поклав руку йому на голову і пару раз провів по білому волоссю. Ендрю навіть слово не промовив. Це дуже здивувало рижого і він зупинився. Ендрю повернув голову до лиса.
-І все?- на його вустах появилася переможна усмішка.
-Обняти?- Ніл подумав що це точно має йому не сподобатися, тому кінчики його вуст розпливлися в усмішку.
Настала тиша.
-Можеш- Ендрю це промовив тихо, але Ніл всеодно це почув.
Обоє мовчали. Рижий звичайно не очікував такої відповіді, але коли зрозумів що йому буквально дали дозвіл обняти самого Ендрю усміхнувся. Він прибрав руку з його голови і ліг поряд. Ніл обняв Ендрю за талію і притягнув до себе. На диво в Дрю не появилося бажання вдарити лиса по морді. Йому було… комфортно. Йому було приємно отак просто лежати біля Ніла. Серце забилося швидше. Якого чорта…
Через дві хвилини Ніл сів на коліна і глянув на хлопця.
-І ти ніяк не будеш реагувати?
Ендрю не знав що відповісти. Він просто мовчав.
-Добре. В будь якому випадку збирайся. Мене Ники запросив погуляти, а оставити тебе самого я не можу.
-Ендрю знову обернувся лицем до Ніла.
-І ти хочеш йти?
-В мене не має іншого вибору- десь всередині Ендрю відчув щось дивне. Ніл ще деякий час дивився на нього, а потім піднявся і кинув в хлопця сорочку, яка лежала на стільці.