Глава 5 Люди не зникають, Дін, просто інші перестають їх шукати.

Глава 5

Люди не зникають, Дін, просто інші перестають їх шукати.
Номер Вінчестерів
Після розмови з Єленою, Вінчестери приїхали до свого готелю. Припаркувавши автомобіль, вони попрямували до себе у номер, коли брати підходили до номеру Сему хтось зателефонував і це була Ребекка, молодша сестра Єлени.
– Ало, Сем? – почала розмову дівчина.
– Привіт. Так, це Сем. Щось сталося? – стурбовано запитав хлопець.
– Привіт. Ні, все добре. Я тобі телефоную за проханням Мей. У неї завтра день народження і вона попросила Вас із братом запросити на святкування. Так як ви її рятівники, то вона хотіла таким чином вам віддячити. – пояснила Ребекка.
– Оу, ми із радістю приймемо запрошення. – згодився молодший брат.
– Ви мене врятували! Якби Ви не погодилися, то вона з мене шкуру здерла б. Святкування розпочнеться о 15:30, але ви можете приходити о 15:00. Або коли вам зручно. Я тоді зараз надішлю вам адресу. – радісно промовила дівчина.
– Аха-хах, навіть так. Що ж добре. Буду чекати. – посміхаючись сказав Сем.
Коли вони закінчили розмову, Сем повідомив брату, що вони запрошені на святкування дня народження Мей. Також хлопець зазначив, що це можливість уникнути смерті Мей. Бо згідно з ведіннями Сема та Єлени, на якомусь святкуванні дівчині загрожує небезпека. Щоб уникнути подібного, вони мусять там бути. З припущеннями брата погодився Дін і додав, що це прекрасна можливість поїсти та випити на халяву. І можливысть побачитися з Єленою, подумав Дін.
27 серпня. Ранок наступного дня. Квартира Ребекки Коллінз
Досить рано прокинувшись, Ребекка вирішила не поспішаючи привести себе до ладу. Дівчина прийняла душ, почистила зуби і приступила до приготування сніданку. Так як Бекс жила сама, то і сніданок відповідно готувався для її самої. Дівчині закортіло чогось солодкого ,тому вона вирішила приготувати панкейки з банановою начинкою. На сніданок Ребекка пила чорний чай, до кави вона була байдужа, тому надавала перевагу чаю. Приготувавши млинці дівчина полила їх розтопленим молочним шоколадом і приступила до трапези.
Смачно поснідавши Ребекка стала обирати в чому вона піде на вечірку в честь дня народження подруги. Подібною справою вона може займатися годинами або навіть днями, але цього разу, дівчині вдалося обрати наряд досить швидко. Вона обрала плаття яскраво-блакитного кольору довжиною до колін із вирізами на боках, білі кеди та білу сумку через плече. Крім цього дівчина зробила собі «голлівудські» локони, які вона зібрала у низький пучок, але випустила кілька пасм спереду. Так як дівчина була уважна до деталей, тому вона врахувала, що погода сьогодні буде спекотною і нанесла легкий нюдовий макіяж з акцентом на блакитні очі. Не барившись дівчина вирушила до місця призначення.
Тим часом у будинку Єлени Колінз.
На відміну від своєї сестри, Єлена вирішила рано не прокидатися і дала собі час поспати трохи довше, ніж зазвичай, тим більше вона не входила до числа організаторів свята, як от її сестра. Дівчина спокійно, не поспішаючи провела всі ранкові процедури. Снідала дівчина на терасі гортаючи стрічку спочатку новин, а потім соцмережі Інстаграм. Поснідавши вона вирішила трохи почитати книжку З. Фрейда «Психологія спільнот і аналіз людського «я» «. В цій книзі автор описував взаємозв’язки та поведінку індивіда з його оточенням. Пізніше дівчина почала збиратися на святкування. Єлена обрала зелений кроп-топ з об’ємними рукавами та сині джинси і чорні босоніжки на низьких підборах і чорну невелику сумку. Також вона одягнула мамин подарунок – срібний мінімалістичний кулон у вигляді серця і чорні сонцезахисні окуляри. І нанесла легкий «природній» макіяж з акцентом на губи, контур яких вона обвела темним нюдовим олівцем та нанесла нюдову помаду. Виходячи з дому вона спіймала таксі і вирушила на святкування, щоб не спізнитися.
У той же час в номері Вінчестерів
Тим часом брати Вінчестери теж вже прокинулися. Сем прокинувся трохи раніше, ніж брат, бо почав свій ранок із пробіжки. Повернувшись із пробіжки Дін вже снідав гамбургером запиваючи кавою. Через що, Сем зробив брату зауваження: – Дін, ти так довго не проживеш з таким харчуванням. – зауважив молодший брат.
– Я не збираюся запихати в себе ту траву. Я що схожий на корову? – скривившись сказав Дін.
– Не схожий. Але ти хоч уявляєш скільки там холестерину? Я про тебе піклуюся. Це ж холестеринова бомба, ти ще й кавою це запиваєш, хоч добре, що не пивом. – продовжував повчати свого брата Сем.
– Дай мені спокійно поснідати. Хоча я б назвав це скоріше обідом. – доїдаючи свій сніданок пробуркотів Дін.
– Добре. Виїжджаємо через 40 хвилин. – промовив Сем та пішов у душ.
Коли Сем вийшов із душу, він був одягнений в темно-синю футболку та підійшовши до свого ліжка одягнув ще і одну із своїх фланелевих сорочок сірого кольру з синіми вставками. А Дін вже чекав на свого брата біля машини. Він був одягнений у темні джинси, темно-коричневу футболку і сорочку світло-оливкового кольору. Хлопець чомусь хвилювався, він не міг зрозуміти чому. Чи через Єлену, чи через ситуацію, яка склалася. І це його бісило, тому він намагався на це не звертати уваги, в надії, що це відчуття зникне саме по собі.
Ресторан, де проходить святкування дня народження Мей
Першою на вечірку прибула Єлена. Її зустріла Ребекка, вона провела сестрі невеличку екскурсію, коротко розповіла що і де, після чого залишила Єлену, бо їй потрібно було перевірити до приходу всіх гостей чи все добре із закусками і чи все на своїх місцях.
Втомившись стояти без діла Єлена вирішила знайти бар, щоб розбавити очікування решти гостей. Взявши келих шампанського у найближчого офіціанта, який розносив напої, дівчина вирішила пошукати імениницю, щоб нарешті привітати її з днем народження. Коли Єлена підійшла до шведського столу, вона зіштовхнулася з якимось чоловіком. Коли дівчина зробила кілька кроків назад аби розглядіти хто це був, то вона побачила старшого Вінчестера, котрий куштував якесь тістечко. Побачивши його дівчина дуже здивувалася.
– Що ви тут забули? – запитала Єлена.
– І тобі привіт. Нас запросила на вечірку Мей. Ми прийшли її привітати. – з усмішкою відповів їй Дін. – До речі, ти дуже гарно виглядаєш сьогодні. – додав хлопець.
– Дякую. Ви ж тут не просто так?- запитала дівчина.
– Ми поєднуємо приємне з корисним. – також з усмішкою відповів їй Дін.
– Єлена, привіт. Тобі дуже личить зелений. – сказав Сем, підійшовши до місця де стояли Дін і Єлена.
– Привіт, Сем. Дякую. – привіталася дівчина з хлопцем та подякувала за комплімент. – І надовго ви збираєтеся затриматися в Александрії? – поцікавилася брюнетка.
– Залежить від тебе, крихітко. – радісно промовив Дін.
– Як же ви мене дістали! – викрикнула Єлена.
– Ти мене теж дістала! – вигукнув у слід брюнетці Дін, коли та пішла у бік фотозони, де стояли Мей і Ребекка, і вкотре пожалкував про те що сказав дівчині.
Гості веселилися, спілкувалися, фотографувалися, лише Ребекка та Єлена були трохи напружені. Так як Ребекка була організатором свята, тому відпочити часу в неї чесно кажучи не було. Бо потрібно було слідкувати, щоб офіціанти вчасно приносили напої та закуски, щоб вчасно увімкнули потрібну пісню, щоб вчасно подали святковий торт. А от Єлена була напружена через ситуацію з її ведіннями, вампірами, Королем пекла.
Побачивши, що дівчина несе великі коробки з чимось, Сем підбіг і взяв у неї кілька коробок та сказав: – Тобі ж важко. Як ти тільки з цим всім даєш раду?
– Ох, дякую тобі. Це може прозвучати трохи егоїстично, але крім мене ніхто так не організував би це свято. – відповіла йому Ребекка.
– Не знаю чому, але я тобі вірю. До речі, ти прекрасно виглядаєш. Тобі дуже личить цей колір твоєї сукні. – зазначив хлопець.
– Дякую, мені дуже приємно. – сором’язливо посміхаючись відповіла дівчина.
– Сем, міг би ти подзвонити Єлені та попросити, щоб вона привела на кухню Мей? – попросила його Ребекка.
– Так, звичайно. – відповів хлопець дістаючи телефон, аби виконати прохання дівчини. – Єлена сказала, що скоро буде. – повідомив Ребекку, після того як завершив розмову з Єленою.
– Дякую, Сем. – зі вдячністю промовила дівчина.
Приблизно через 15 хвилин Єлена була на кухні, але без Мей. Єлена пояснила сестрі, що вона не змогла знайти Мей. На дзвінки вона не відповідає, гості її востаннє бачили ще коли подавали закуски. Вона наче скрізь землю провалилася.
– Значить погано шукала. Вона не могла зчезнути зі свого дня народження! – набираючи номер подруги сказала Ребекка.
– Тепер виходить, що могла! І я тут ні до чого! – емоційно пояснювала їй сестра.
– Зараз мають подавати торт, а іменниця зникла! – кричала на сестру Ребекка.
– Дівчата, тайм-аут! – намагався заспокоїти їх Сем. – Пропоную розділитися, я шукатиму в саду, Єлена біля фотозони та шведського столу, а ти залишишся тут, на випадок, якщо вона з’явиться. – запропонував хлопець.
– Добре, пішли, Сем. – погодилася із запропонованим планом дій Єлена.
Обійшовши кухню та переконавшись, що їх ніхто не бачить і не чує, Єлена запитала у Сема: – Може їй допомогли зникнути?
– Можливо. Судячи з наших ведінь, то це цілком можливо. Я піду знайду Діна і зустрінемося біля «Імпали». – рішуче відповів Сем.
Парковка біля ресторану
Знайшовши брата, Сем коротко переказав ситуацію і вони попрямували до парковки. Вони зустрілись з Єленою біля їх автомобіля, як і домовлялися.
– Її машини немає, як і її самої. – повідомила братів Єлена.
– Тут є відеонагляд? – запитав її Дін.
– Є. В кабіні охоронця можна переглянути записи з камер. – відповіла йому Єлена.
– Я гляну. – сказав Сем і попрямував до кабіни охоронця, перевіряти камери.
А тим часом Дін відкрив багажник та дістав з нього свій хромований пістолет M1911A1 з перламутровою рукояткою і перевірив наявність у ньому набоїв. Весь цей час дівчина уважно спостерігала за хлопцем, за його рухами. Їй подобалося спостерігати за ним. Побачивши в багажнику мачете Єлена захотіла його взяти, але Дін легенько вдарив її по руках зі словами: – Нічого не чіпати.
– Ауч! Якщо це справді вампір, то ти мені пропонуєш захищатися моїм пістолетом із резиновими кулями? – скривившись запитала Єлена.
– Тобі не доведеться захищатися, бо ти нікуди не підеш! – приказним тоном сказав Дін і сподівався, що вона його послухає.
– Звісно. Тебе забула спитати! Йти чи не йти, буду вирішувати я! – крикнула на нього дівчина.
– А ти не кричи на мене, психована! Я тобі життя намагаюся врятувати, а ти лізеш у клітку з левом! Тобі жити набридло чи що? Я просто зрозуміти не можу, що з тобою не так! – гримнув на неї Дін. Він злився, що не може її переконати не йти з ними. Злився, бо з її появою, вона якимось дивним чином впливає на нього.
– А ти не командуй! Я тебе не просила мене рятувати! – продовжила кричати дівчина.
– Ох, чорт. Ти зведеш мене з розуму! – сказав хлопець і закрив обличчя руками і зітхнув. – А знаєш, що? Йди! Може зрозумієш, що це не гонитва за крадіями чи вбивцями! – психанув та крикнув їй Дін сідаючи за кермо.
– Вас чути на всю вулицю. Можна якось тихіше. – повернувшись втрутився Сем.
– Це твій брат винен, а не я. Він забороняє з вами їхати. – відповіла Єлена.
– Добре, ти їдеш з нами, але будеш весь час позаду нас. А зараз нам треба їхати до старого меблевого заводу. – сказав Сем, сідаючи в машину.
Дін, Сем та Єлена їхали близько 20 хвилин. По дорозі до заводу хлопці попередили дівчину, що скоріше за все їх ціль це вампіри. Тому порадили в разі чого цілитися в голову. Час від часу Дін поглядував у дзеркало, де було видно Єлену.