Глава 4

Пролунав звук сирени, який означав закінчення гри. Кевин зупинився і глянув на Ендрю, який в свою чергу уважно дивився на рахунок. 7:5 в користь команди їхнього університету. Було чутно оплески та розчарування.
Кевин обвів поглядом всіх учасників і глядачів. Ніл не аплодував, він просто усміхався. Зазвичай, він усміхався часто, але побачити таку просту, милу і саме головне щиру усмішку вдавалося не всім. Ендрю теж дивився на лиса. Скільки він не помічав Ніла на коридорах чи вулицях, так лис не усміхався ніколи. В його серці майнула думка, а швидше прохання, щоб ця усмішка була для нього, але мозок розумів, що це точно для Кевина. В середині майнуло дивне відчуття… заздрості? Усмішка Ендрю моментом зникла. Що з ним сьогодні?
Гуляючи в своїх думках, Ендрю не помітив як його команда вже йшла з поля. Аарон легенько штовхнув його ліктем і потягнув за собою.

Була субота. Хлопці стали пізно та не хотіли що небуть робити. Але в їхньому житті є Ники…
Він стукотів по дверях поки Кевин не відчинив йому.
-Ми йдемо гуляти!-викрикнув він-І це не обговорюється.
Ніл, який досі лежав в ліжку голосно занив. Ники забіг в кімнаті і стягнув з сонного хлопця одіяло. Ніл глянув на нього ніби хотів його прибити і видер з його рук одіяло.
…
За 30 хвилин хлопці були готові. В очах Ніла читалася ненависть, але на диво він був дуже спокійним.
На вулицях міста не було нічого особливого. Ну окрім того, що вони побачили близнюків. Побачити їх за межами поля було майже нереально, не рахуючи пар. Ніл з Ендрю обмінялися короткими поглядами, але для Ендрю це була вічність… Ніл прочитавши по губам коротке Ендрюве “лис” тільки усміхнувся. Знову цією простою і щирою усмішкою… В Ендрю серце забилося швидше, адже ця усмішка була адресована йому.

І ось нарешті…
Вечір. Ніл стояв на вулиці неподалік гуртожитку. В його руках була цигарка, яка вже догоріла. Нарешті! Ось можливість нарешті з ним поговорити.
-Ей, лис!- Ендрю швидким кроком наблизився до Ніла. Хлопець тільки спокійно дивився на нього.
Обоє мовчали. Ендрю теж запалив цигарку і час від часу дивився на рижого. Нілу було цікаво що той хоче від нього, але замість того щоб запитатися він просто дивився вдаль.
Ніби такий звичайний момент, але обоє сприймали його по своєму. В Ендрю колотилося серце і від чого він досі не розумів, а Нілу було… комфортно. Таке він відчував далеко не біля кожної людини, але так стоячи біля Ендрю йому було спокійно.