Розділ 4

Викладаю цю роботу також на сайті https://archiveofourown.org/ під ніком Leprikonus

_________________________________________________

Коли я повернулась додому, там нікого не було, а на столі, поруч з готовими онігірі, лежала записка, завдяки якій я дізналася, що брат пішов тренуватись з Ітачі. Я швидко поїла і побігла на клановий полігон.

– Брате! Ітачі! Ось ви де! – перше, що я зробила, це обняла Шисуі. – Тренуєтесь? – Шисуі обійняв мене у відповідь, і тільки після цього я від нього відлипла.

Наступні декілька годин я медитувала, поки мої брат і кузен тренували тайджутсу.

Коли майже наступив час вечері, вони нарешті закінчили, ми попрощались і пішли, кожен до себе додому.

– Брате, навчи мене битись.

– А ти не занадто мала для цього, Сецуко?

– Але ж Ітачі молодший за мене! І його ти вчиш!

– Ітачі – син голови клану, перший претендент на місце голови клану, йому потрібно вчитись, а тобі – ні.

– Але я хочу! Хочу бути сильною, як ти!

– Добре, я тебе навчу, навчу тебе так добре, що ти станеш найсильнішою куноїчі в Селищі.

Перше, що мені було потрібно зробити, це купити навики Тайджутсу та Кенджутсу. Обидва вони коштували по 30 очків навичок, і були пасивними. Після вивчення навиків необхідно було навчитись, використовувати їх на практиці. Як я зрозуміла, для використовування навиків, тільки в перші рази, їх потрібно активувати командою. Через деякий час, коли я звикаю до них, вони активуються автоматично, на рефлексах, наприклад тепер, ті 300 чакри, які я витрачала на активацію Сильного удару, я просто направляю в руку, або зброю, для атаки.

На наступний день після сніданку Шисуі вивів мене на клановий полігон.

– З сьогоднішнього дня, я почну навчати тебе тайджутсу. Кожен день, ми з тобою будемо тренуватись, поки я не навчу тебе всього, що знаю сам. Будь готовою, що я ні в якому разі не буду тебе жаліти. А зараз, перед початком, розігріємось. 10 кіл по периметру полігона.

Це був початок пекельних тренувань. Але я не шкодую про це. Аби стати сильнішою, аби захистити дорогих мені людей, я маю це зробити.

∞

Рівно через тиждень я знову пішла в підземелля. Але на цей раз, я вже сама його вибирала. В налаштуваннях було можливо вибрати бажану місцевість, рівень монстрів, їх вид, а також ресурси і матеріали, які здобувались в цьому підземеллі.

Я вибрала скелясту місцевість. Монстрами поставила Вовків і Ящірок, рівнями від 10 до 15. Я просто сподіваюсь, що вони не будуть набагато більшими за мене, тому що мій ріст на даний момент моя головна слабкість. Ресурси залишила рандомними.

Я опинилась на невеликому рівному плато. Навколо, в усіх напрямах, були гори, з неширокими тропами між ними. Я взяла меч і пішла в найближчий прохід. Але перш ніж я зайшла, мені запропонували аж 3 завдання.

[Доступне завдання

Вбийте 100 монстрів в підземеллі.

Нагорода: 25 000 XP; 10 000 Рьо; 5 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовитись]

[Доступне завдання

Знайдіть вхід в копальню.

Нагорода: 1000 XP; 500 Рьо; 100 Кристалів.

Прийняти / Відмовитись]

[Доступне сюжетне завдання

Знайдіть скелет стародавнього ящера і заберіть скарб схований в його серці.

Нагорода: 30 000 XP; 15 000 Рьо; 10 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовитись]

Нічого собі! Сюжетне? Я з радістю прийняла їх всі, від халявного досвіду не відмовляються, тим паче від сюжетних завдань, і все ж таки зайшла в прохід. Треба буде детальніше обшукувати місцевість.

Першим монстром, якого я зустріла, був Ящір. Він був вищий за мене, і схожий на Поясохвоста, але більш кольоровий, від голови до кінчика хвоста, він був темно-синього відтінка. Рівень в нього був 11. На цей раз я не використовувала Сильний удар, я вдарила прийомом тайджутсу, якого мене навчив брат.

Що я можу сказати? Битись з броньованою ящіркою, голіруч, ідея максимально тупа. В своє виправдання можу сказати тільки те, що мені потрібно було перевірити, як працює тайджутсу. Але висновки я зробила такі: по-перше, пошкодження від звичайного тайджутсу менші ніж від навику, як пояснила Система, це через те, що навики мають певний процент ігнорування захисту, тому і пошкоджень більше, а тайджутсу не ігнорує захист, тому певний відсоток пошкоджень поглинається; по-друге, битись з монстрами, використовуючи  тайджутсу, максимально незручно, хоча б тому, що коли брат мене вчив, то билась я з ним, тому і звикла битись з людьми, а той же Ящір, як не крути, на людину не схожий зовсім; і по-трете, це до біса боляче, перший раз коли я вдарила ящірку кулаком, я майже закричала від болю, бо била я сильно, а його бісова шкура, то не шкура, а панцир. Дуже твердий, до речі. Після першого удару, я вирішила, що воно того не варте. Далі я використовувала тільки меч і Сильний удар.

Після його вбивства мені випали Панцир броньованої ящірки, Зуби ящірки, 200 кристалів, 100 рьо, 1200 очків досвіду, і, що мене здивувало, шматок руди. Ніколи не думала, що вона з монстрів буде падати. Я відкрила Ковальство, і поклала руду в відділ для обробки.

[Шматок невідомої руди

Час обробки 20 хвилин]

Ага, он воно як. Що ж, я закрила Майстерню, дістала меча, і пішла далі.

∞

Деякий час я просто полювала, не намагаючись виконати завдання, але після підняття 14 рівня я випадково знайшла печеру в якій були копальні. В середині знаходилась невелика база рудокопів, але живих там не було. Всюди лежали різні знаряддя, кирки, лопати, людські скелети в подраній одежі, перевернута вагонетка з рудою.

[Завдання виконано

Знайдіть вхід в копальню.

Отримано: 1 000 XP; 500 Рьо; 100 Кристалів.]

[Доступне завдання

Знайдіть чудовисько, яке вбило рудокопів, і вбийте його

Нагорода: 35 000 XP; 20 000 Рьо; 15 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовитись]

Ого! За одного монстра стільки досвіду? Я б зрозуміла, якщо це було б якесь сюжетне завдання, а тут… Скоріш за все монстр буде Елітним, чи як таких монстрів тут можна назвати? Байдуже. Я підійшла до розкиданої руди. Підняла один шматок і застосувала Огляд.

[Шматок невідомої руди

Після обробки можна отримати матеріали, які саме невідомо.]

Та ж штука, яка випадає з Ящірок. Я, довго не думаючи, засунула всю руду, яку бачила, в рюкзак, а потім поставила її на конвеєрну обробку в Майстерні.

Так, з цим розібрались, я на всякий випадок знайшла цілі кирку та лопату. Там же в Майстерні їх полагодила, та поклала в рюкзак. І пішла в глибину копалень.

Монстрів тут не було, що насторожило мене ще більше. Загалом, за трохи більше ніж годину, судячи по мапі, я обійшла майже всі тунелі, і залишився тільки один, найширший. Навмисне його на кінець залишила. До речі, поки тут ходила, назбирала стільки руди, що здається моєї вантажопідйомності, значення якої вже перевалило за 130 кг, скоро не буде вистачати.

Але треба йти далі, тому я взяла себе в руки та пішла в єдиний тунель, який залишився. Спочатку було чутно лише мої кроки, але чим далі я йшла, тим чіткіше чула чиєсь дихання. Врешті решт, я дійшла до великої, майже круглої печери. В її центрі спав найбільший ящір, якого я бачила. Якщо ящірки, поза копальнями, були не набагато вищими за п’ятирічну дитину, то ця – була розміром, напевно що, з маршрутку. І це він ще лежав звернутий, тому я не могла оцінити його довжину. 100 відсотків – це елітний монстр.

Король-Ящір

Рівень 15

15 000 / 15 000

Скільки?! Скільки у нього здоров’я?! Як його вбивати?! Хоча, тепер зрозуміло, за що стільки досвіду. Системо, якщо я помру, я ж не зможу воскреснути, чи не так?

[«Не зможете. Єдиний спосіб воскреснути це використати спеціальну техніку, наприклад Ідзанагі».]

Хм… Ні, я краще ще хоча б два рівня підніму. Не має сенсу ризикувати. Я розвернулась, і збиралась піти до виходу, як почула позаду себе рух. Король-Ящір прокинувся.