Глава 3

Пройшов тиждень. На щастя в Ендрю не появлялося можливості ще якось заговорити з Нілом. В нього зосталося всього три тижні і єдине що він зрозумів-йому цього не хватить. Брат був правий. Він не такий простий. І не такий як інші.
Був вечір. Аарон сидів в кімнаті та грав в якусь гру на комп’ютері. Ендрю відкрив двері та заглянув в кімнату. Міньярд повернув голову та помітивши брата зняв наушники.
-Ну як?- Аарон вже знав відповідь на запитання, але він не міг пропустити можливості позмущатися над братом.
Ендрю глянув злим і похмурим поглядом на Аарона, показуючи що не хоче розмовляти. Сьогодні Ніл знову возився з Кевином, а Ендрю ганяли викладачі з проханням то допомогти то “Міньярд, ану швидко до директора!”.
-Схоже хтось потихеньку програє- Аарон вже повернувся лицем до комп’ютера, але в його голосі було чутно горду усмішку.
-Подивимося.
Ендрю закинув рюкзак на ліжко і глянув на брата.
-Готовий до матчу?
-Точно!- скрикнув Аарон і обернувся до хлопця. -Я думаю, що там буде Ніл, тому що як би він не хотів туди йти, з нами грає його друг, а Кевин вміє стояти на свому і, впевнений, він потягне Ніла на матч.
Аарон щиро усміхнувся. Ендрю теж, що дуже напрягло брата, тому що ця посмішка не була доброзичливою.
-Доречі на рахунок Кевина. Ваше спілкування так і далі буде приводити до того, що ви будете дивитися один на одного на перервах?
Настала тиша. Аарон вбивчо глянув на брата і коли зрозумів, що сперечатися безнадійно сказав:
-Ти виграв. І не згадуй про нього.. будь ласка.
Останні слова він промовив тихо і було видно, що він почервонів. Ендрю усміхнувся і сівши за свій робочий стіл відкрив підручник.

До матчу було ще трохи часу. Інші члени команди їхнього університету пішли готуватися. Ендрю вже був в своїй формі. Йому було цікаво чи Ніл справді прийшов. Він не розумів чому думає про нього. Чому в такий важливий момент лис не йде з його голови.
Побачити його серед глядачів було не дуже важко. Хлопець з рижим волоссям і голубими очима зразу привертав увагу. Навколо нього зібралися пару хлопців та ціла група дівчат.
“Ого, не думав що наш новенький стане таким відомим”-промайнуло в нього в голові. Він це сказав з сарказмом, але замість того щоб усміхнутися, він автоматично склав пальці в кулак. В його грудях появилося неприємне відчуття. Такого раніше ніколи не було. Бажання вбити когось для Ендрю було нормою, але вбити незнайому йому людину, яка просто розмовляла і явно фліртувала з Нілом… таке було вперше. Ніл в свою чергу мило усміхався, але Ендрю знав цю усмішку. Фальшива. Але він не схожий на людину, яка буде терпіти те, що їй не подобається. Чому тоді він просто усміхається і вдає що йому це подобається?
Думки Ендрю перервав гучний голос. Він об’явив команду противників. Значить матч має зараз початися. Ендрю обернувся і побіг до своєї команди.