Глава 3

Пітер знову замислився. Це його такі дівчата розумні оточують чи він ідіот? Що Тсуна впізнала його під маскою, що Ем Джей, подивившись як на дурня, навіть не стала пояснювати звідки знає і чому в цьому впевнена.

Паркер був впевнений на всі сто: вона дізналася про це сама, Тсуна нічого не сказала б.

Взагалі-то, він був вдячний їм та Неду, що вони знають його таємницю. Навколо нього побільшало людей, з ким можна поговорити і поділитися враженнями, попросити поради. І Мей заспокоїлася. І стала загравати з лікарем, що її лікує! Ну, це Мей.

Завдання Тсуни спантеличило його. А після і черговий стусан Ем Джей, трохи відкрив загадку рішення Тсуни бачити його поменше. Вона просто хотіла щоб він мав більше часу на себе та улюблену справу. Він то насамперед подумав, що вона якимось чином боїться підпускати його до кавоварки, що він не впорається… Яка ж все-таки вона неймовірна! І він обов’язково зробить їй робота-прибиральника! Це ж і справді заощадить купу часу і Тсуні це буде простіше, ніж він зі своїми спотиканнями та перекиданнями злощасного відра з водою.

І, та хай цого грець, він з кожним її пунктом плану був згоден! Ну, крім того, щоб спати у кімнаті над кафе. Може, на канікулах? Коли опрацьовуватиме там на півставки. Та й оплата матеріалів зайва! Він … грошей немає, так що робота і справді без грошей Тсуни ніяк … Але він же тоді ніколи не віддасть їх з Мей борг! І яка б добра і багата не була Тсуна, він не хотів бути винним, або ще гірше – прийняти це просто так в забути. Це погано та неправильно.

Довелося погодитися з усіма пунктами плану Тсуни. І він ні на мить не пошкодував про це.

Працювати над роботом було цікаво, заходити після патруля до Тсуни за перекусом смачно, а радіти разом з Мей її зрушенням на реабілітації радісно! Ем Джей ставала Пітер все ближче і ближче, Нед як і раніше розумів його з півслова.

Що ще потрібно?

Коли почалися канікули і Пітер попрацював лиш три зміни з їхнього початку, то до всього цього додався ще пункт… Непомітно допомогти стажистам Старк Індастріз!

Тсуна посміялася, сказавши, що вони схожі на Пітера, а він навіть не сперечався. Він би теж хотів стати стажером у самому Старку Індастріз! Але це вимагатиме море часу, а в них з Мей обов’язок! І МІТ, його мрія… може зачекати. Проте зараз він може, теоретично, іноді говорити зі стажерами з СІ! Там жорсткий відбір та дурні по блату не минають. Отже, з ними має бути як мінімум цікаво.

Ось тільки вони були всі зайняті своїми проектами та завданнями. Часом, вони так злилися або сумували через невирішені або ставлячі у глухий кут задачі, що починали мичати, битися головою об стіл, рвати серветки або проклинати себе, завдання і взагалі весь світ на додачу.

А Пітер їх розумів. Теж не раз і не два тупів бувало над простими завданнями. А потім трапився павук. Він і так був розумний, а після укусу мозок,здавалося, міг розганятися зі швидкістю порівнянних з костюмами самого Тоні Старка!

І він хотів допомогти стажистам. Але не хотів, щоб на нього звертали увагу. Він, як Пітер, завжди соромився приймати подяку. Інша справа, коли то Людина-павук. Але якщо помічник власниці раптом зникає, раптово з’являється Людина-павук і починає давати поради людям по завданням, це буде ще гірше.

Тсуна лише весело підбурювала. Пропонувала на вибір аркуш паперу, серветку, стаканчик. А він намагався зрозуміти, як непомітно доставити послання і побачити краще завдання. Бажано ще й обговорити все, щоб до стажера дійшло. Одна справа списати рішення до задачі, а інша – її зрозуміти.

Підсумком стала насмішкувато хіхікаюча Тсуна, надутий, але задоволений Пітер і здивовано-захоплені відвідувачі.

А всього-то і треба було трохи модернізувати уживані планшети, підключені до кожного чортвертого столика. Взагалі Тсуна закупила планшети, щоб хоч трохи відповідати сусідам та бути умовно технологічними. На планшетах було лише меню.

Але після кількох днів обмозгування в планшетах з’явилася нова вкладка: “Поради для генія”. Там можна було поспілкуватись або розповісти про свою проблему, обговорити її з іншим генієм. Велика ймовірність того, що вони допоможуть один одному.

А ось те, що говоритимуть вони з Пітером, залишиться загадкою. Ну, або один з одним, коли Пітера не буде.

Пітерові вона довірила все пов’язане з електронікою. Включаючи планшети, їх ремонт та створення, власне, електронного меню, сайту, ремонт кавомашини. Довірила ще коли він у школі був. І він так швидко забув. Ну хоч бажання допомогти ближньому своєму підштовхнуло уяву та кмітливість.

Скепсис людей науки, які безуспішно мучили свої завдання годинами й днями, танув немов морозиво на сонці, після парочки хвилин листування з якимсь генієм. А вже радість яку вони відчували, коли загадка переставала бути такою після натяків і дружніх підштовхувань у потрібний бік.

Пітер, здавалося, розцвів. Він і до цього викликав у Тсуни розчулення, немов постійний маленький генератор позитиву і веселого балаканини. А тут його хвалили не як Людину-павука, супергероя та доброзичливого сусіда, а як таку ж як вони, людину науки, щиро називаючи геніальною. Після такого і за створення робота сідати було складно, руки тремтіли від радості, а голова забита листуваннями з розумними людьми.

Тсуна насолоджувалась справою рук своїх. Пітер радів і зростав. Кафе стало популярнішим і крутішим у соціальних мережах та серед кафе цього району. Популярність, отже, приплив клієнтів, клієнти означають велику зайнятість.

Тсуни та Пітера на півставки перестало хапати. Адже відволікати геніальну дитину від листування з розумними людьми не хотілося.

Тоді ніби, знаючи, що на неї чекають, з’явилася Ем Джей. Тсуна стала багатша на ще одного працівника, якого любила. Пітер і Мішель знайомі їй ще з їхнього дитинства. Та й не бачити хімії між двома підлітками було неможливо. На них усі постійні відвідувачі надивитися не могли, зрідка підтурюючи Пітера. Ем Джей щось говорити їм було чомусь страшно.

Тсуна лише посміхалася, у красуні безперечно було в полум’я Хмаринки.

У їхньому кафе все було чудово та розмірено. Але коли в одному місці збираються двоє людей, до яких неприємності та пригоди липнуть як шерсть на чисті речі, чекай чогось,