Глава 3: Гості!

Вітаю Усіх Українців З Днем Незалежності України. Ми просто космос.

 

Трохи поправивши свою зачіску після денного польоту, Тія скористалася копитом, щоб повільно відчинити вхідні двері.

– Я вас слу… – Але не встигла закінчити речення, як на неї вже посипався шквал з багато парних слів.

– О! Привіт, я дужедуже вибачаюся затещовідволікаю вас відчаювання! – Вдихнувши нову порцію повітря у груди рожева поні продовжила, – алемені требапочачити Флатті!

– Тоді заходь до кухні, вона саме там і сидить.

Відійшовши від дверей, Тія жестом передньої ноги запросила рожеву поні пройти до своєї подруги. Рожево-кучерява поні з посмішкою на вустах короткими стрибками пройшла вздовж, та завернув за кут, опісля кобилка закрила двері, але звідкись пролунав голосний гуркіт, й він не одразу був ідентифікований, що трохи перелякало Тію. Оглянувши двері, було зрозуміло що не в них було діло, тоді кобилка поспішила прослідувати на кухню, де Флатті вже метушилася не зумівши вирішити, що робити, а Пінкі Пай весело витягала зі своєї гриви вже наповнений водою келих з водою. Тія споглядала, як Пінкі набравши води до рота ,як найкращий пульверизатор в магазинах Еквестрії, розбризнула над мордочкою сестри. Прохолодна та волога вода на мордочці змусила прокинутися від непритомності, широко розплющивши очі Сильвія не хотіла вірити в те, що відбувається.

– Аааа… – з веселим криком сестра кинулася з обіймами на рожеву поні, на що Пінкі також відповіла обіймами та весело хіхікала дивлячись на Флаттершай.

– Трохи теплих обіймів зможуть врятувати будь-яку ситуацію, але я прийшла сказати тобі Флатті, що Твайлайт залишиться у Кантерлоті довше ніж планувала, а також сьогодні буде вечірка, запрошено усіх.

Лише Тія стоячи між коридором та кухнею, зі своєї сторони спостерігала, як сестра з насолодою вдихає запах пишної гриви Пінкі Пай, а по щоках котяться невеликі струмочки сліз. Вона обіймала свого най улюбленого ідола, який надихав зі своїх постерів на стінах в її кімнаті, та вчив що сміх, це один з найкращих терапій від смутку.

– Гадаю, тобі тепер знадобиться уся сила, щоб відліпити від себе мою сестру, бо ти потрапила у пастку обіймів. – З теплою посмішкою на устах, Тія пройшла повз Пінкі в обіймах сестри, та швидко підморгнув їм, присіла на стільчик біля Флаттершай.

– Ох, не хвилюйся за мене, – весело мовила Пінкі, – для твоєї сестри в мене є свої секретики!

По тому, як смикнулося тіло молодшої сестри, Тія здивовано вигнула брову й з подивом дивилася, як рожева поні щось пошепки мовила на вушко кобилці, тому що опісля уся червона Сильвія відпустила Пінкі, та тихенько присіла на своє місце за столом.

– Добренько. – Пискнула вона Пінкі, ще більше спантеличивши сестру, що зависла у роздумах на декілька хвилин над своєю чашкою з чаєм.

– Я впевнена, – тихо мовила Флаті до Тії, – Пінкі бажає тільки найкращого.

– Щоб там не було, воно явно того коштує, щоб отак приструнити мою сестру. Мій спосіб менш гуманніший, з мотузками та вузлами.

Флаті встигла прикрити рожеву мордочку від сорому чашкою, коли в той же час Пінкі вже присіла на стільчик біля подруги.

– Ох, у вас тут такий чай, я якраз прихопила з собою мафіни. – З цими словами рожева поні з нізвідки дістала підніс із різнобарвною випічкою. – Не соромтеся, я готувала їх до зустрічі з принцесою, але Гаммі трохи мене відволік, і я дурбелко забула про них.

– Велике дякую, хоч на мить зможу скуштувати випічку з Понівіля.

– Ти ніколи не була в Понівілі! – Спершу здивовано, а потім вже більш задумливо продовжила Пінкі, – ах, так, якби ти була, я би обов’язково влаштувала би вечірку.

– Не сумніваюся. – Позитивно відгукнулася кобилка, відкушуючи половину від синього мафіна.

Прикривши очі, щоб вмить її смакові рецептори заспівали дифірамби своєму власнику, та занурили свідомість у найприємніші спогади про море. Тихий шум прибою пестив вуха, а легкий бриз осідав на мордочці білосніжного хутра. Це був один з найперших спогадів про море в житті Тії, там колись вона вперше відчула частку краси цієї планети. Але ніщо не буває вічним, так й навіваючий спогад, що повільно відпускав з всесвіту мрій.

– Дуже магічно насичені мафіни, нажаль моя чутливість не дасть так багато куштувати, цю смакоту, але я дуже вдячна тобі Пінкі.

– Завжди рада зробити комусь приємно, ти завжди зможеш замовити більш «ніжнішу» версію.

– Постараюсь щось з цим поробити, бо робота з місця на місце не дає багато вільного часу, навіть пошта не зможе з цим впоратися.

– Тааак, розумію, тому то я й ношу з собою щось перекусити, коли доставляю листи із запрошеннями, які вже чекають вас.

– Де!? – водночас схвильовано пискнули сестри.

– Хто знає, бо це ваші найулюбленіші речі у побуті.

– Значить в моїй сумці, – видихнувши Тія трохи заспокоїлась, – як казала моя сестра, це буде моїм приданим.

Погляд на сестру викликав тихий сміх, бо Сильвія вже встигла сховалася під стіл, ніяково виглядаючи на половину мордочки. Ситуація знову виглядала незвично комічною, коли ніби тут було чаювання, а ніби подруги зібралися добре так по пліткувати з файним сидром.

– Дівчата. – Відгукнулася Флаті на таку тишу на кухні, – я би хотіла, щоб наша розмова не заходила до особистих таємниць.

– Окі-докі-локі!

– Нічого такого Флаті, це все лише невеликі ігри слів, все ж ми з задоволенням продовжимо нашу основну тему, або про щось інше.

– Я би не хотіла поспішати, та розповідати про цей проект.

– Тоді, ми можемо по пліткувати з тої інформації, що знає кожен поні. Я тільки сьогодні приїхала до дому, тому ще не чула всіх шепотів від поні, навіть Флаті не встигла розповісти щось цікаве.

Пінкі посміхнулася та м’яко відпила свій чай, що був заздалегідь налитий Тією.

– Флаті дуже складно розрухати в цьому напряму, тому я тут дуже вчасно зайшла. То ж, тоді я почну з…

– Ет-ні-ні, тільки з шепотів, що вже знає замок Кантерлоту.

– Звідки ти… Знала! – Приголомшливо ойкнула рожева поні, від того, що хтось зміг її передбачити.

– А це вже виняток з життя. – Тепло посміхнулася Тія, та коротко подивилася на сестру, що з задоволення сиділа під столом та інколи виглядала до кобилок.

– Оу… це дуже схоже, коли Спайк вже стоїть готовий для запису, ніби знаючи коли Твайлайт це потребує. – Знизу почувсь новий писк та шуршання, хтось дуже хотів щось сказати, але ніяк не міг знайти на це потрібних слів.

– Вплив такої розумної поні, дуже позитивно вплинуло на її названого брата, ще й такого незвичайного виду дракона.

– І не кажи, – трохи обурено мовила Пінкі, – стільки справ робити за увесь день, та допомагати з пошуками, тут не кожен зможе витримати таке навантаження, а тут ще твоя сестра не тільки учениця Принцеси, але й тепер Елемент Гармонії!

Тія щиро посміхнулася та відпив невеликий ковток чаю, все ж доїла шматочок свого мафіну.

– Не забувай, що ти також тепер Елемент Сміху.

– Оу, точнісінько так, я аж чогось забула про це, хі-хі, мабуть дуже смачний чай.

– Так, з найкращим присмаком моря. – Тепло та більш сміливіше підтвердила Флаттершай.

– То ж, які ж найкращі плітки ти можеш розповісти, коли перед тобою буде, – тут Тія пролевітувала до Пінкі тарілку з рожевим печивом, що був посипаний червоною мигдальною меренгою, – таке чарівне печиво.

– Йой, ну головну новину ти і так знає, але її не всі знають, так от, кажуть що з Принцесою Луною, щось не дуже ладно, по більшості вона сидить в своїй башті та вроді, як знову збирає своїх мишевухих поні.

– Ці поні найкращі серед воїнів в ночі, як пишуть книжки, ніхто не хотів би втрачати таку силу. – Приклавши до підборіддя копито роздумувала Тія.

– Угусь, також кажуть, що щось коїться з бар’єром, ніби в ньому інколи з’являються дірки.

– Прямо як на планеті – озонові.

– Можливо, хтось пройшов або когось запустили.

– Ніби перевіряли, або щось дає помилку…

– …або хтось намагається зробити диверсію. – Вставила своє слово рожева бестія.

Тія з усіма на кухні вмить притихли та уважно споглянули на Пінкі.

– Ох, йой, це не дуже виховано. – Сумним голосом мовила Флатті.

– Як ніяк, цю теорію треба також мати на увазі, – трохи притопнув копитом по столу, Тія похмуро споглянула у вікно та трохи відпивши чай продовжила, – схоже почалась гра двох політичних сил, які по своєму бажають використати шанс прорватися на інші континенти.

– Невже над нами нависла більша загроза ніж Найтмер Мун?

– Авжеж, бо Найтмер не сильно то й бажала вийти за межі бар’єру, воля сестер уз вічно трактувало збереження своїх поні, але точно нічого не відомо, бо це найвища ступінь інформації, що не кожен може дізнатися. – Якась меланхолія найшла на білу поні, яка вже в голові перебирала усілякі варіанти потрапити до Кантерлотської Бібліотеки.

– Твайлайт нам розповіла, що в часи коли вона навчалася у Кантерлоті, Принцеса Селестія розмовляла з місяцем!

– Якщо так подумати логічно, то це маячня, а з магічної точки зору, це дуже складна ланцюгова магія.

– Ох, у вас розумників, завжди на все є відповідь. – Як сова надувшись під столом, запротестувала молодша сестра, але не дуже бажаючи звідти показуватись. Натомість добравшись до копит сестри щоб несильно вкусити, нагадуючи, хто саме перемагає в дуелях між сестрами. Тія ніяк не відреагувала ні однією частиною свого тіла, але ніхто б не зміг досконало сховати свою червону мордочку.

– Дуже надіюся, що сьогоднішнє чаювання, не дуже швидко дійде до вух Реріті! – Мовила Тія дуже пильно вдивившись в очі Пінкі Пай.

– Ох, в неї наразі графік дуже забитий купівлею різного роду суконь, тож тільки після від’їзду, ми знову об’єднаємось, щоб розповісти, як ми провели вихідні в Кантерлоті.

– Так, ми завжди любимо інколи зібратися у Твайлайт в бібліотеці, щоб трохи по пліткувати, або допомогти одне одній. – М’яко опустивши чашку на блюдце, Флатті ніжно посміхнулася та мабуть пригадала щось приємне з таких зустрічей серед подруг. Всю малину трохи псувала дуже широко усміхнена Пінкі, що більш мовило про її враження, але швидко помотавши головою відкинула своє навождення.

Тим часом Тія вирішила трохи відволіктися на сестру та приструнити норовисту поні. Повільними рухами вона готувала свій швидкий бліц-крик для захоплення шиї сестри у кліщі між задніх ніг, та даючи прямий огляд на мордочку молодшої, але всього декілька слів були виказані.

– Не варто хвилювати наших гостей зі своїм підстіллям.

Ноги білої поні розжалися й відпустили бранця, що вже зі збентеженою посмішкою поглядала на своєму стільчику на Пінкі. Та тільки підморгнула та діставши нізвідки кексик підсунула зі словами:

– У вас закінчилося печиво, тож тримай мій смаколик.

Тія приголомшено оглянула пустий стіл, перевівши погляд на задоволену мордочку рожевої поні. По більшості шок змінився на теплу посмішку та спалах магії з новими солодощами на столі. Вслід опісля короткої перерви на відновлення запасів та чаю на столі, в коридорі почувся котячий тиг-дик в сторону вхідних дверей, де вже хтось відчиняв з деяким невдоволенням двері, та зупинившись біля вішалки продовжував свій діалог.

– Хоч я встиг привести своє пір’я тільки першу половину, думаю другий раз я не переживу такого зволоження. – Ображено пробурмотів самець. – Таких знущань мої персики ще ніколи не зустрічали.

– Ніби той випадок у Мейнхеттені з… – але цю сімейну таємницю, встиг перебити дуже стривожений голос Тії.

– Мамо, тату в нас гості!

Тієї ж миті в домі нависла незручна тиша, коли тихе жування Пінкі найбільше звучало в стінках кухні. Опісля деяких хвилин в коридорі жваво почали шарудіти, та знову про щось розмовляти вже більш тихіше. Тія м’яко видихнула та відпила теплий чай, радіючи що все закінчилося ще не почавшись, споглянув в сторону Флаттершай, що трохи більше сховала свою мордочку за світло-рожеву гриву.

– Мені подобається, коли вся сім’я та дружна, моя сім’я дуже любить разом досліджувати нові ділянки печер, ми там так розважаємось, спілкуємось, аж інколи ночуємо там.

– Ох, доня, – увійшовши до кухні жеребець, та приєднавшись до розмови, поки кобила все ще була зайнята в коридорі, – вітаю гостей, мене звуть Клауд, хочу погодитися, що печери інколи настільки затягують, що хочеться залишитися на довше, інколи й пожити. – Мрійливо мовляв білий пегас з дуже гарною жовтою зачіскою в стилі Емвіса Претлі. Що не змогла пропустити Сильвія та почала тихо сміятися собі в копита.

– Бачу комусь в голову знову вдарила ностальгія? – з усмішкою запитала Тія у батька, що трохи злетівши під стелю почав шарудіти по полицям одного з комодів.

– Це був найкращий варіант для моєї гриви, я рахую! – трохи провагавшись понь все ж звернувся до Тії. – Доця, чи не бачила ти жовте печиво?

Пінкі трохи підстрибнула на місці, поглядів на білу поні відповіла замість неї. – Це печиво було дуже смачним, й я не стрималася, щоб не з’їсти усе.

Клауд завис у повітрі та уважно дивився то на живіт рожевої поні, то на стіл з солодким.

– Це неабияк дивовижно! Міс… – запнувся Клауд не встигнувши дізнатися імена гостей.

– Пінкі! – Весело доповнила рожева, протягуючи кексик все ще приємно шокованому жеребцю, що переварював інформацію такого масштабу.

– А мене Флаттершай, приємно познайомитися. – Ніяково дивлячись через свою гриву прощебетала рожева сором’язлива до самого кінчика хвосту поні.

– Не хвилюйтеся, я нічого проти не маю, їжте на здоров’я, воно просто прийшло найпершим до голови, от і потягнуло саме на нього. – Беручи з копит кексик, понь повільно почав повільно висмаковувати його ніжний крем.

– Впевнена, що тобі дуже сподобається цей кексик, воно як замість тисяч печив.

– Як скажеш…! – В цю мить жеребець вже відкусив шматочок кексика та не встиг закінчити думку, коли повністю завис на місці, навіть очі перестали слідкувати за кимось на кухні. Коли як до нього вже підійшла схвильована кобилка, та ніжно потерлася носом об його щоку. Коли не відбулося ніякої реакції на її ласки, кобилка поглянула на рожеву поні, от тоді очі кобилки округлилися подібно двом блюдцям. Тільки три слова зійшли з її губ.

– Пінкаміна Діана Пай!?

– Оу, так. – Дуже сором’язливо відповіла Пінкі, не очікуючи такого повороту подій з її їм’ям.