Глава 2: П’ятнадцятиріччя

– Енд’яферона, вітаю, це твої батьки – прозвучало з телефону дворецького, який він підніс до Енд’яферони.

– Добрий день – доволі спокійним тоном відповіла дівчина, беручи трубку в руки.

– Тобі сьогодні виповняється 15 років! – прозвучав мужський голос з трубки – І з цього дня, ми з твоєю матінкою даримо тобі комп’ютер – поки батько говорив по трубці, дворецький заніс білий комп’ютер до кімнати дівчини

– Дякую – дівчина стежила як дворецький заносить комп’ютер, відчуваючи цікавість, так як єдине що вона знала про техніку – це те що в неї її не було. – Це все, батьку?

– Так, ще раз з днем народження Енд’яферона –  з телефона прозвучали гудки, які повідомляли що дзвінок закінчено.

Через дві години, дівчина вперше за своє життя нажимає кнопку “пуск” білого як сніг комп’ютера. Вона дивиться на те як він запускається, і відкривається головний екран з програмами. Дівчина бере мишку в руки та клацає на першу попувшивсю програму “Chrome”. Поки вона клацала програма ніяк не хотіла відкритись, Енд’яферона повертається до дворецького насупивши брови.

– Адріане, чому воно не відкривається? – Енд’яферона явно нічого не розуміє, навіть не розуміє що це таке.

Адріан в свою чергу підійшов до комп’ютера, клацнув на програму яку на яку показувала дівчина двійчи і вона загрузилась.
“Виберіть користувача” з’явилось на головному екрані

– Виберіть користувача..- задумливо сказала дівчина, вдивляючись в запропановані варіанти. Один з перших варіантів це був аккаунт з ім’ям “Endiaferona”, тобто ім’я дівчини на англійській мові. Дворецкий клацнув на на цей аккаунт, та відійшов від комп’ютера.

– Адріане, а що таке цей хром? – Вдивляючись в головну сторінку хрома спитала Енд’яферона

– Якщо коротко, то це величезна бібліотека з усіма знаннями людства, міс – Відповів чоловік, стараючись пояснити що це взагалі таке.

– Тобто…просто вписуєш що тобі потрібно і тобі видає на це книгу? – дівчина так собі уявила розуміння “величезна бібліотека”..

-Не зовсім..- Адріан старався сформулювати думку так що б дівчина повністю все зрозуміла, але важко пояснити підлітку який ніколи до того не мав взагалі справи з технікою окрім грамофона, і подібних старих і вже нікому в сучасному світі речей. Він видихнув перед тим як продовжити – Ну, ось уявіть книгу, але в електронному форматі..це називається сайт. І якщо ви заб’єте запрос, то вам видасть сайти з інформацією яку ви шукаєте.

Дівчина нахмурилась, та кивнула, на знак того що більш менш зрозуміла про що каже Адріан. Після цього Енд’яферона почала клацати слова на клавіатурі, але це більше нагадувало старання як умога сильніше на клавіші нічому невинної клавіатури.

– Місс, клавіатура, це не друкарська машинка, не треба так сильно натискати клавіші – Сказав дворецький намагаючись продлити життя клавіатури, тому що якщо дівчина буде так сильно нажимати на клавіші, не факт що клавіатура витримає і пару днів.

– Ну як скажете, Адріане – дівчина стала ніжніше натискати на клавіші вводячи в пошук “як користуватись компютером?” звичайно що без апострофа, вона навіть не знала де він знаходиться на цій дивній штуці..