Глава 2 . Лікарня.

Після того, як я підписала договір, моя радісна усмішка не полишала мене ані на секунду. Я була переконана, що ніщо і ніхто не зможе зруйнувати це моє відчуття щастя. Поквапившись до зупинки, я з нетерпінням чекала автобуса, щоб поділитися цією приємною новиною зі своїм братиком. Я була впевнена, що він розділить мою радість. Поки я літала думками, підійшов потрібний автобус. Всю дорогу до лікарні я не припиняла міркувати про підписаний договір та те, що тепер у мене буде більше

коштів для лікування брата. Хоча раніше нам вистачало, тепер ці гроші здавалися безмежними – я навіть не знала, куди їх витратити. Це тому, що щомісяця я відкладала 10% зарплати, сподіваючись, що коли брат прокинеться, ми зможемо разом ходити по магазинах. Я була настільки зосереджена на своїх думках, що ледве не проґавила свою зупинку. На останній хвилині я вистрибнула з автобуса і кинулася до лікарні. Але, зайшовши всередину, я побачила оголошення про несправний ліфт. “Що ж, видно, мені не судилося мати везіння на кожному кроці”, – з легкою досадою промовила я. Доведеться підійматися сходами на десятий поверх. “Сподіваюся, я не знепритомнію десь на третьому”, – пробурмотіла я собі під ніс.

Підіймаючись сходами, я починала втомлюватися, але не зупинялася, думаючи лише про те, як розповім братові новину. Нарешті я дісталася потрібного поверху, проте сили майже покинули мене, і я ледве-ледве доплентала до стільця, щоб передихнути. Не хотілося, щоб брат помітив мою втому та слабкість. Відпочивши, я пішла до його палати – 1047. Кілька хвилин я просто стояла і дивилася на нього. На мить я відчула, ніби от-от розплачуся, але швидко взяла себе в руки. Сівши поруч, я почала ділитися з ним подробицями свого дня.

Дорогий мій брате, вітаю тебе! Знаєш, сьогодні стався один дуже приємний момент на роботі. Я сьогодні зранку прийшла на роботу, як завжди, але раптом трапилося щось неймовірне! Пан Хва запропонував мені нову роботу в ресторані – я буду там танцювати! Він навіть сказав, що я можу стати айдолом, хоча я і не прагну цього. Уявляєш, мені побудують окрему сцену! Це справжня моя мрія!

Я ретельно переглянула увесь договір, зважив усі “за” і “проти”, і тому без вагань його підписав. У ньому йдеться про те, що я буду отримувати 25 тисяч зор за один день! Це значно більше, ніж я могла заробляти за місяць на попередній роботі. А в підсумку за місяць я матиму 100 тисяч зор! Це ж неймовірно!

Братику, я так захопилася розповіддю, що навіть не помітила, як закінчився час відвідування. Мені час уже йти, не сумуй тут без мене, добре? До завтра!

Хана поцілувала брата в лобик і з сумною , але водночас радісною посмішкою вийшла з палати. На виході я поцікавилася у лікаря про стан Нуна, але він сказав, що без змін, і попросив не питати про це щодня.

Увесь шлях додому я не могла перестати думати про те, що ж трапилося з ним після тієї аварії два роки тому. Це не дає мені спокою. Повернувшись додому, я швиденько перекусила, полила всі мої кімнатні рослини і пішла відпочивати. Переодягнувшись у мою улюблену кенгурушку, схожу на Пікачу, прилягла на ліжко,я відразу ж поринула в сон.