Глава 10. Our love is like a rocket, watch it blast-off

Виявилось, що не тільки Данте погано мене знає, а і я його. Наступного дня, посеред кампусу, Каталіна зловила мене за руку і влаштувала скандал, викрикуючи різні образи. Данте лише здалеку спостерігав за цим і ніяк не реагував. Мене вперше в житті публічно принижували, а хлопець, який казав, що кохає мене, лише дивився, наче погоджуючись з кожним жахливим словом, яким нагороджувала мене Каталіна. Завершились не тільки стосунки з Данте, а й дружба з Каталіною. А наступного ранку всі розглядали мене, і тільки в обід я зрозуміла чому. Данте привселюдно лизався з якоюсь дівчиною. Може він і намагався мені помститися чи викликати ревнощі, проте я відчувала лише жалість, що завинила.

Емілі була нейтральною стороною, як вона заявила. І я була вдячна, що хоч вона не поливала мене брудом.

Якщо ще кілька днів тому, я переймалась, як бути зі своїми стосунками з Данте після повернення додому, то тепер ця проблема відпала сама собою і я рахувала дні до повернення в Америку. Я отримала ще одного листа від Конрада, і тепер тільки це могло мене радувати.

Останні місяці в Іспанії я провела за навчанням, та листуванням з Конрадом. Ми обмінювались листами кожен тиждень, настільки часто, наскільки працювала пошта. Кожен лист був все більш відвертим, бо папір все стерпить. Та й зізнаватись в листах куди простіше ніж особисто.

Ми розповідали один одному, як провели весь цей час порізно. Він мені про Стенфорд, смішні ситуації з навчання, невдалі побачення, та про те, що я завжди буду в його серці. Я йому писала про захопливе літо на Гаваях, життя в Іспанії, про стосунки з Данте, що не склались, хоч справжню причину я йому не повідомляла.

Проте, останній його лист я перечитувала кожен день, в очікування нового, бо саме в ньому Конрад розкрив всі карти, викинув останній свій козир. І я була вдячна, що цього разу, саме він в усьому був першим, та брав ініціативу на себе.

Кожного ранку, прокидаючись, я читала ці кілька рядків з його листа, щоб відчути, як моє серце покидає тіло від кохання, що переповнювало:

«Я мушу тобі зізнатись. Всі ці роки я кожного дня думав про тебе. Кожен день я лягав спати та прокидався з думками про тебе. Я не можу згадати момент, коли закохався в тебе. Мені здається ці почуття завжди були в мені, і ти просто їх розбудила в те літо. Я був таким дурним, що намагався відштовхнути тебе від себе, вважаючи, що так буде краще нам обом. Зараз, я розумію, що якби знову був з тобою, я б ніколи тебе не відпустив, ніколи. Я кохаю тебе, Беллі. І завжди кохав. І завжди буду кохати. Ти мій всесвіт. Моя бескінечність.»

Я не уявляла, що Конрад може писати такі листи. Коли я вперше читала ці рядки, я плакала. Я не знала чому, але плакала, і відчувала полегшення, свободу і безмежне кохання до нього.

Я здала всі іспити і в мене залишались лічені дні до літака додому. Я пакувала речі, ми прощались з Емілі вкотре і обіцяли завжди підтримувати зв’язок, коли в двері постукали. Я навіть не відреагувала, бо до мене вже давно ніхто не приходив. Емілі відчинила двері, і на порозі виявився Данте. Ми не встигли і слова сказати, як Емілі промайнула через Данте в коридор зі словами:

– Я піду, погуляю. – Вона мені підморгнула.

Я мовчки схрестила руки на грудях. Данте зайшов у кімнату, зачинив двері, і здавалось, сам не знав, навіщо прийшов.

– Привіт, я хотів поговорити.

– Привіт, мені здається, все вирішилось, коли ти вирішив цілуватись з дівчатами привселюдно.

– Белла, я просто був злий і хотів помститись. І я досі злий на всю цю ситуацію, на тебе, але, це остання можливість поговорити з тобою. – Він сів на ліжко Емілі.

Я сіла на своє ліжко і вирішила, що доречно було б вибачитись.

– Вибач мені, Данте. Ти не заслуговував такого, але я справді намагалась, намагалась покохати тебе. Вибач, що розбила твоє серце. – Я не дивилась на нього, не могла.

– Белла, я просто не розумію. Якщо ти кохаєш іншого, навіщо тобі був я? Чому ти відразу не сказала, що не готова до відносин? Чому морочила мені голову?

– Все не так, Данте. Я просто заплуталась. Останні кілька років я намагалась жити всупереч усьому. Я так втомилась від свого життя, що коли приїхала до Іспанії, це був неначе чистий аркуш, все спочатку. Потім я зустріла тебе, і ти сказав, що закохався в мене. Я просто не сперечалась. Я хотіла, щоб все вийшло. Але тепер, розумію, що мабуть намагалась обдурити себе, і втягнула і тебе в це. Пробач, що все так вийшло.

– Ах, Белла-Белла…в нас би все одно нічого не вийшло?

– Ні, не вийшло б. Я кохала і завжди кохатиму тільки одного хлопця. – Я підійшла до нього та вклала браслет з вишенькою йому в долоню.

– Що ж, сподіваюсь, ти будеш щаслива, Белла. – гірко сказав Данте та поцілував в голову, і просто пішов.

Ні прощань, ні обіцянок. Тепер я була спокійн. Після всіх образ і скандалів, ми нарешті розійшлись мирно.

Ось і все, моя історія в Іспанії добігає кінця. Я отримала багато вражень, нових почуттів, досвіду. Але, головне, багато, що зрозуміла про себе. Тому, сідаючи у літак, я посміхалась, а не сумувала. Я їхала додому і була щаслива, що нарешті я точно знаю, що відчуваю, та чого я хочу.