Глава 1

Зараз наша героїня перебуває у не найкращому своєму емоційному стані, але одне можна сказати точно: вона вражена. Алексіс не може сказати, куди вона потрапила, але дівчина відчуває, що знаходиться в темній маленькій коробці, схожій на домовину. Айві була в жаху, бо останнє, що вона пам’ятала – це те, як вона падає, дівчина розуміла, що вона ніяк не могла з’явитися там, де зараз перебуває. Далі вона почула чийсь голос і зрозуміла, що біля неї знаходяться ще люди. В один момент дверцята самі відкриваються і вона падає на холодну підлогу.

Перше, що кидається Айві в очі – темно-сірий кіт з палаючими синіми вушками та хвостом у формі тризубця, на його шиї висів смугастий чорно-білий бантик. Тварина дуже незадоволено дивилася на неї. Алі ніяк не могла зрозуміти, чому він на неї так дивиться.

Далі дівчина повертає голову назад і бачить, шо вона випала з домовини, біля якої було ще багато інших таких самих гробів, які знаходилися у великому просторому залі. В центрі приміщення левітувало велике старовинне дзеркало. На колонах, які були розташовані в цій кімнаті, висіли дивні світильники, які переливалися багатьма відтінками зеленого та створювали містичну атмосферу. Також дівчина зауважила, що в залі знаходилися тільки вона та тварина.

— Ей, гья! Ти чому прокинулась? – питає кіт.

— Розмовляючий кіт? Такого я ще не бачила, напевно, сильно вдарилася головою під час падіння. — зауважила Алексіс.

— Ти ще смієш мене ігнорувати? Мене, коли я стою перед тобою! Для тебе найбільша вдача просто дивитися на мене, Гримма-сама!

Айві здивувало, що кіт звертається так сам до себе. Але Алексіс перекладала всі ці дивні речі на те, що під час падіння вона сильно пошкодила голову. Але її душу зараз бентежила не так тварина, як те, що Алі могла в цей час лежати десь посеред лісу, без свідомості, а поряд ходив її батько.

— Де я? — Айві вирішила все-таки задати питання коту і перевірити, на скільки сильно вона вдарилася головою і що може вигадати її потьмарена свідомість.

Кіт проігнорував її запитання та сказав наступне:

— Тобі потрібно надягати цей одяг! Інакше… я тебе спалю! — І вмить весь зал спалахнув синьо-блакитним яскравим вогнем.

Першою думкою Алексіс було погодитися на спалення, щоб швидше прокинутися, але вона вирішила все-таки надягти одяг і знайти більш гумманний метод.

Надягнувши одяг, Алі стала думати, як їй прокинутися, тому вона вирішила вийти з зали, проігнорувавши кота, та оглянути місцевість. Дівчина минала багато кімнат, але надокучливий кіт не хотів її відпускати та прямував за нею, вигукуючи якісь слова: «Зупинися», «Ми маємо повернутися назад», але Алексіс його не слухала. Вона дійшла до кімнати, яка була схожа на бібліотеку через велику кількість високих стелажів з багатьма книгами. Айві почала оглядатися і тут неочікувано в зал заходить високий чоловік, одягнений в дивний одяг з маскою ворона та в капелюсі:

— А, я тебе шукав. Ти один з новачків в цьому році? А що це за тварина біля тебе? За правилами нашої академії заборонено приводити з собою неприручених тварин! — каже чоловік.

— Відпусти! Я навіть не знаю, хто він такий! — заперечив кіт.

— Так-так, всі фамільяри так говорять. Краще трохи помовчи, — дивний чоловік підійшов до кота і, зробивши рух рукою, якимось чином сховав кудись кота.

Чоловік виглядав доволі впливовим. По його впевнених діях було видно, що від добре знайомий з місцем, в якому опинилась Алексіс, і, можливо, зможе їй допомогти звідси вибратися. Вона вважала, що рух рукою, за допомогою якого зник кіт, — це магія, і, можливо, чоловік якийсь чарівник.

— А тепер пішли за мною, — знову заговорив чоловік в капелюсі, — церемонія виступу для новачків скоро закінчиться!

— Може для початку скажете, хто ви такий? — запитала Айві.

— Що? Ти ще не усвідомив? Можливо ти забув через магію переміщення в просторі. Ну що ж, таке часто трапляється. Давай я тобі поясню по дорозі. Тому що я такий добряк! — з жартом промовив чарівник.

— Гаразд, — погодилася Алексіс. Вона досі вірила, що все навколо — сон, і, можливо, цей чоловік допоможе їй з нього вибратися.

Вони вийшли у внутрішній двір і чоловік в капелюсі заговорив:

— Так, це «Коледж Нічного Ворона». Тут збираються нерозкриті таланти зі всього світу для того, щоб навчатися магії, це престижне місце навчання, яке готує майбутніх чарівників. А я – директор, якому довірено управління даною школою. Мене звати Діа Кроулі.

Дівчина була в шоці від розповіді Кроулі, на хвильку їй навіть почало здаватися, що це не сон, адже директор розповідав дуже переконливо.

— Магія? Серйозно? — саркастично спитала Алі.

— Так, в цю школу можуть вступити лише ті, хто був визнаний «Дзеркалом Пітьми» хорошими магами. Вибраних зі свого світу людей викликають до школи за допомогою «Дверей». За тобою також повинна була приїхати чорна карета з «Дверима». Ця карета повинна стати вітанням для новачка, який був вибраний «Дзеркалом Пітьми». Це особлива карета, яка доставляє майбутніх учнів в школу. З давніх-давен вступ до школи був визначним днем, відповідно, тобі була вибрана для цієї мети карета.

— Іншими словами, ця карета доставила мене до школи без мого відома? — здивовано спитала Айві.

І тут несподівано знову з’явився той незвичайний кіт, але директор проігнорував його появу, як і запитання дівчини та сказав:

— А тепер, йдемо на церемонію вступу! — Кроулі знову завів їх до зали з чарівним зеркалом.

В приміщенні знаходилося багато людей, яких Айві ідентифікувала для себе як новачків школи. Сон був настільки реалістичний, що дівчина вже не вірила в його неправдивість і її охопив страх, що вона дійсно потрапила до паралельного світу, але тут Алі почула голоса і стала прислухатися, до того, що відбувається:

— … Що ж, на цьому церемонія вступу і розподілення по гуртожитках закінчена, — говорив якийсь рудий хлопець, одягнений у цікавий костюм з каптуром, — слухайте, новачки, в гуртожитку Хартслабюль моє слово – закон. Якщо маєте щось проти — ваша голова в цю ж мить полетить з плечей.

Алексіс була дуже здивована від таких жорстоких слів, але ця фраза чомусь здавалась дівчині дуже знайомою, ніби вона її десь чула.

— Фувааа~, нарешті церемонія закінчилась. Ми одразу йдемо в гуртожиток. Саваннкло, за мною! — наказав красивий зеленоокий хлопець з лев’ячими вухами. Його зовнішність теж здавалась знайомою.

— Дорогі новачки, вітаю вас зі вступом! З цього моменту, ви можете почати жити повноцінним шкільним життям. Як голова гуртожитка Октанівель, я завжди готовий запропонувати вам цю допомогу, — промовив синьоволосий хлопець в окулярах. Він здався Алі найдобрішим, але вона відчувала, що в його словах ховалося щось недобре, бо Алексіс вже зустрічалася в житті з подібними на нього людьми.

І тут знову заговорив хлопець в каптурі:

— Куди пішов директор? Він зник прямо посеред церемонії, але, можливо, у нього були проблеми зі шлунком?

— Нічого подібного! У нас не вистачало одного учня, тому я відправився на його пошуки. — Директор Кроулі спрямум свій погляд на головну героїню, — а тепер, раз ти єдиний, хто не був на розподіленні, швиденько підійшли до Дзеркала Пітьми, а я поки затримаю танукі-куна.

Алексіс підійшла до дзеркала і воно вмить загорілося зеленим пламенем та почало говорити слова:

— Скажи мені своє ім’я.

— Алексіс Айві, — шокований голос дівчини трохи тремтів.

— Алексіс… форма твоєї душі… поняття не маю.

— Що це означає? — зацікавлено спитав директор, адже на його практиці таке було вперше.

— Я не можу відчути, яка хвиля його магії, не бачу ні кольору, ні форми. Це означає, що він не підходить ні для одного гуртожитка! — магічне дзеркало погасло.

— Неможливо, щоб Чорна Карета привезла людину, яка не володіє магією, — здивувався Кроулі, — Останню сотню років ні разу не допускалися помилки при відборі учнів. Чому ж тоді….

Не встиг чоловік договорити свої думки, як його перебив той самий дивний кіт:

— Тобі віддайте його місце мені! На відміну від нього, я можу використовувати магію. Тоді чому б вам не прийняти мене в школу, замість нього? Я покажу вам наскільки дивовижна моя магія! — тварина була настільки захоплена своєю ідеєю і ціллю, що її очі прямо горіли при світлі ламп, а вушка палахкотіли з максимальною яскравістю.

Дівчину трохи хвилювало те, що до неї всі звертаються в чоловічому роді, але зараз її увага була прикована до кота, який знову хотів влаштувати пожежу.

/тому вона звісно вирішила відкласти це питання, тому що це було не на часі/

— Всі пригніться! — неочікувано вигукнув хлопець в каптурі. Кіт знову влаштував пожежу, — Ай! Знову дупцю обпік.

— Такими темпами школу охопить вогняна хвиля. Спіймайте хтось цього танукі, — строго проговорив директор.

Лідери гуртожитків одразу почали сперечатися, хто з них буде ловити тварину.

— Я не танукі, чому ви взагалі називаєте мене так! — в залі знову з’явився кіт, — мене звати Гримм – і я той, хто колись стане видатним чарівником!

/хай дитина радіє, поки може/

// – примітки авторок.

https://t.me/rabbitsholee – наш телеграм-канал по фанфіку. Вас там будуть чекати різні цікавинки, спойлери, події та в майбутньому конкурси. Підписуйтеся🤍