Глава 1
від Anna HanaРанок,промені світла потрапляють в очі. Дзвонить телефон. Хто вирішив що в нього зайві руки? Розплющивши очі я подивилася в телефон. А це моя тітка.
– Алло?
– Ну нарешті Моріко! У тебе вступний іспит через годину!
Підірвавшись я на скоро вдягнулася спортивні штани, худі,шапку і кросівки на голову я ще натягнула капюшон.Все це було чорного кольору. Заправивши ліжко,я підійшла до дзеркала сьогодні доведеться йти без лінз не хочу їх губити.Із розчаруванням я дивилися на свої смарагдові очі. Потім оглянула кімнату вона вся була у голубих тонах біля вікна стояв стіл на якому був ноутбук а також моя сопілка підійшовши до неї я вирішила трохи пограти що що а музика заспокоює та і час ще є з інструменту під моїм впливом почала литися чарівна нескладна мелодія. Закінчивши грати і ще раз окинув кімнату поглядом я помітила торбинку на тумбі біля ліжка взявши її та почепив на шию я нарешті звільнила кімнату. Забігши на кухню і побачивши там сніданок Це були вафлі мої улюблені. Схоже тітка хоче зробити все щоб цей день був не таким поганим як інші я швидко з’їла їх та помила посуд. Тепер можна йти до Академії.Мені бігти хвилин десять тому ,щоб спокійно дійти краще вже виходити.
Я прийшла та сіла на самі задні ряди вислуховуючи тільки до слів про-героя і зовсім не звертаючи увагу на інші звуки.
Після інструктажу нас відправили боротися з роботами,ну що ж настав час здібності. Зняв капюшон я склала руки разом скріпив у так званий “замок”через мить відкривши очі я швидко звільнивши волосся що стало рудим,розправила свої три пари крил, їх колір відповідав моєму настрою якщо сумна то сині,якщо весела жовті,злість це красний,спокій зелений.Зараз вони були чимось між синім і зеленим і правильно я спокійна як удав ,а сумую завжди з 11 років.Відкинувши думки я полетіла на пошуки цих залізяк,а коли находила плавила їх своїм полум’ям.Сьогодні воно приходило доволі швидко що мене здивувало бо раніше мені треба було секунд тридцять,а сьогодні я просто кладу руку на залізо і воно плавиться. Все було чудово, поки я не побачила що всі тікають від одного з роботів. Полетівши туди мої очі зупинилися на дівчинці.Які ж вони герої коли не можуть врятувати її з під уламків!!Мене охопила лють крила махали швидше і я знала що це значить вони починають міняти колір але швидко відігнавши це почуття я зрівняла політ.Завдяки вітру який я покликала залишалося лиш підняти уламки що я і зробила хоча це було складно ,а іншою рукою покликала лозу якою начебто вона нічого не важила підтягнула до себе. Вітер я тут же відпустила крилами стало махати складніше все ж таки вона не важить як м’яка іграшка яку я в дитинстві завжди підіймала з собою. Тому я почала потроху спускатися на землю. К хлопцю що лежав непритомний а діло в тим ,що все це я робила поки він перемагав того робота,але без пошкоджень не обійшлося він зламав руку і ноги. Поставивши ноги на землю я направилась до нього дістала із торбинки, що сьогодні в ранці ледь не забула, флакон в середині якого була зелена рідина, крапнувши крапельку зілля на всі пошкоджені частини тіла почала чекати. Тим часом повернувшись до дівчини.
– Як себе почуваєш?Щось болить?Ах да це не ввічливо з мого боку я Моріко Айзері.
– М.мене звати Очако Урарака.Зі мною все гаразд. А що ти капала йому на руку?
– А це?- я підняла флакон і поклала собі в торбинку.- та так одна трав’яна настійка.
Тим часом хлопець прокинувся. Я подала йому руку. Яку він взяв і піднявши з нерозумінням подивився на мене.
– Ти кто? Я цілий?Що.. іспит- він схопився за голову – Я його завалив.
– Заспокойся я думаю за порятунок тебе можуть прийняти.Мене звати Моріко Айзері. Я тебе вилікувала. Тому ти цілий.
– Я Ізуку величезне дякую тобі шо вилікувала… Але схоже моя мрія не здійсниться..- останню фразу він сказав дуже тихо але мої гострі вушка все почули.Коли прийшла лікар вона була дуже здивована що Мідорія неушкоджений.
– Як це сталося?
– Я його вилікувала..
– Якщо не вступиш на геройський курс я дам тобі рекомендації в клас підтримки мені потрібна така дівчинка що може швидко вилікувати.Як ти це зробила?
– Зілля… Я вам вдячна, але сподіваюсь що всеж потраплю на курс героїв.
– Добре тільки напиши мені своє ім’я. – вона протягнула ручку і аркуш.Написавши все що потрібно я пішла додому.
Там почала готувати обід ввімкнувши музику в навушниках на повну я не помітила як прийшла моя тітка.
– Добрий день квіточко.
– Я ж просила не називай мене так. І мені не подобається коли хтось підходить зі спини.
-Ти диви яка злюка добре як вступний іспит?
– Чудово.
– Це краще ніж в минулі рази.
– Не починай я же тобі казала я не хочу…
– Так так я тебе і з перших п’яти раз почула все все давай їсти. Потім я опинилася в кімнаті де достав величезну книгу по зіллям почала вивчати все що мені потрібно.
Хей Як вам моя перша глава? Сподіваюсь сподобалась.
0 Коментарів