Глава 1

Був пізній вечір. Але місто навіть не думало засинати. Туди-сюди ходили люди, їздили машини. Яскраві вивіски прикрашали магазини, а світло безлічі ліхтарів відбивалося від скляних поверхонь стін висотних будівель. В одній із таких будівель жив Чхве Сан. Хлопець стояв перед дзеркалом у своїй спальні, з напругою, що відчувалась, репетируючи промову.

– Всім доброго ранку!

Сан привітно посміхнувся до свого відображення.

– Ласкаво прошу до аудиторії. Мене звати…

Його промову перервав телефонний дзвінок. З легким роздратуванням хлопець взяв в руки мобільник, але, помітивши ім’я близької подруги, що висвітилось на екрані, розплився в посмішці.

– Привіт, Еліс. Як справи?

Еліс була найкращою подругою Сана протягом кількох років. Вона була дуже енергійною, відкритою та легкою на підйом дівчиною. Також Еліс любила експериментувати зі своїм волоссям, зараз вони у неї були темно-синього кольору. Її натуральний колір – каштановий, але Еліс вважала, що він дуже нудний.

– Привіт, Справи чудово, Все-таки фільм «Перелом» вартий уваги. Але зараз не про це. Я запрошую тебе до нічного клубу, називається «Madholic». Відкрився нещодавно, а бармени там ух які!

Сан засміявся.

– О, не сумніваюся. Що ти вже пробила інформацію по найсимпатичнішому з них.

– Справедливе зауваження, але це не так. Планую зайнятись цим сьогодні.

Обидва одночасно засміялись. Жарти такого роду ніколи їм не набридали.

– Цікаво буде подивитись на те, як и наводиш свої чари. Вмовила, зустрінемось там за годину.

– Чудово! Потрібно відірватись, поки ти ще не зовсім професор.

Сон закотив очі і сказав, що Еліс абсолютно права. Після того, як розмова була закінчена, Сан одразу попрямував до своєї шафи. У цю квартиру він переїхав нещодавно, тому вибір одягу був невеликим. Основна маса речей була ще у валізі. Обравши одяг, Сан подивився на себе в дзеркало і вирішив, що буде краще нанести легкий макіяж, щоб хоч трохи приховати сліди своїх безсонних ночей. Залишившись задоволеним своїм виглядом, Сан викликав таксі і, дочекавшись його, поїхав на зустріч з подругою.

∞∞∞

– Виглядаєш просто шикарно! Чорт, я навіть заздрю твоїм майбутнім студентам.

Еліс підморгнула Сану.

– Ой, кинь. Наївно з їхнього боку сподіватись на те, що їм щось дістанеться.

Вони засміялись.

– Звичайно. До того ж, такі стосунки загрожують звільненням. А це такий собі результат.

Сан кивнув, але одразу змінив тему розмови на менш серйозну.

– Ну що ми стоїмо? Ідемо веселитися?

– Ще питаєш!

В чудовому настрої вони разом рушили на танцпол. За годину таких розваг Сан помітно втомився. Йому хотілось чимось освіжитись.

– Еліс, я відійду!? Хочу пити!

Гучна музика ніби вібрувала в організмі, і чути хоч щось було важко.

– Що!?

– Якщо що, я біля бару!!!

Еліс, не припиняючи танцювати, кивнула другу. Сан замовив віскі з льодом. За кілька хвилин він вже насолоджувався напоєм. Але це тривало недовго. Він скривився і різко обернувся, коли відчув чиїсь руки на своїй попі.

– Якого чорта!?

– Та не кип’ятись, зайчик.

Перед ним стояв блондин з нахабною усмішкою на обличчі, а його темні очі, які не вселяли особливої довіри, хижо виблискували.

– Мене звати Чон Уйон. Тобі сьогодні пощастило – я хочу запропонувати тобі поїхати до мене і розважитись там.

Сан мало не задихнувся від обурення. Що цей нахаба собі дозволяє!?

– Пішов ти! Тримай свої фантазії при собі, не псуй мені вечір!

Уйон помінявся в обличчі. Тепер воно ясно виражало зневагу та злість.

– Ти або новий тут, або жахливо дурний. Я – найгарячіший із усіх хлопців, що сюди коли-небудь заходили.

Сан посміхнувся.

– Та що ти кажеш? Я б не був таким впевненим.

Хлопець не на жарт розлютився. Він уже був замахнувся, щоб ударити Сана, але він схопив його руку і люто прошипів:

– Не смій чіпати мене, псих!

– А то що?

Уйон подивився на нього з глузуванням. Хлопець премило посміхнувся, а потім ударив Уйона коліном між ніг. Блондин одразу ж зігнувся навпіл, скиглив від болю.

– Невдячна тварюка!

Він, як зміг, випростався, ще раз обдарував Сана лютим поглядом і пішов.

– Бо нема чого домагатись до хлопців, які спокійно п’ють віскі біля бару.

Він зробив останній ковток напою і вирішив знову приєднатися до Еліс.

∞∞∞

Повернувся додому хлопець лише після першої години ночі. Насамперед він одразу пішов в душ. Перед сном Сан, дивлячись у дзеркало, сказав собі:

– Завтра перший день на роботі. Головна ціль – не налажати. Ти впораєшся, Чхве Сан.

І, підморгнувши самому собі, він попрямував до спальні – спати хотілось найбільше у світі.

∞∞∞

Зранку Сана розбудив дзвін будильника – різкий і наполегливий, саме для пробудження. Він одразу ж його вимкнув і пішов до ванної. Прийнявши швидкий прохолодний душ і почистивши зуби, хлопець на швидку руку приготував собі тост і випив чашку кави. Кава була для нього щоранковим, якщо можна так назвати, ритуалом, інакше він проходить у напівсні весь день. І зараз, коли Сан відчував легке запаморочення після вчорашнього вечора, підбадьорливий напій був як раз доречний.

– Тааа, так гуляти перед першим робочим днем – не найкраща ідея.

Пробурчав він, одягаючись у типовий офісний одяг.

– Чесне слово, наступного разу я просто візьму воду з льодом і лимоном і піду раніше.

Сан уклав волосся, наніс легкий макіяж і розстібнув два верхніх ґудзика на сорочці.

– Ну, я готовий. Пора виходити.

Взявши все необхідне, сповнений рішучості, хлопець вирушив на роботу. Його шлях зайняв близько сорока хвилин, і о пів на дев’яту Сан був на місці. Глянувши на велику споруду перед собою Сан глибоко вдихнув і видихнув.

– Я з усім обов’язково впораюсь.

З якимось хвилюванням хлопець дій шов до кабінету, в якому він викладатиме. До початку лекції залишалося кілька хвилин, але жодного студента не було на місці. Сан окинув поглядом кабінет.

– Світло та досить просторо.

За його спиною висіла велика дошка, на учительському столі стояв ноутбук, поряд зі столом – шафа з різними документами та паперами. Основну площу займали, звичайно, парти. Коли на годиннику було вже рівно дев’ять годин, студенти почали заходити. Коли всі сіли на місця, Сан з привітною посмішкою почав:

– Доброго ранку, Мене звати Чхве Сан. У цьому семестрі я буду вашим викладачем.

Обернувшись до дошки, він написав: Чхве Сан. Коли його погляд був знову звернений до студентів, він сказав:

– Не зважаючи на те, що я сам нещодавно випустився з університету, халтури не буде.

Він окинув студентів досить серйозним поглядом.

– Я чекаю від вас працьовитості, бажання вчитися та….

– Перепрошую, професоре, я запізнився.

Сан обернувся на голос, що перервав його і завмер.

– Ти?

Блондин, який буквально вчора намагався затягнути Сана в ліжко, був шокований, як і він сам.

– Уйон? Якого чорта!?