Глава 1

Глава 1: Пролог

— Тобто ти пропонуєш мені переспати з Пітером? — альфа дивувався. — Але почекай, це ж Пітер! Його неможливо вмовити на таке, які б засоби ти не використовував — він неприступний.

— В тому і сенс цієї суперечки. Ну що, зможеш? Чи злякався спробувати? Якщо виграєш — отримаєш побачення з Еммою.

Можливо, ви не розумієте, що тут відбувається. Хто такий Пітер і хто зібрався його трахнути?

Гебріел Уест — студент четвертого курсу, здатний, популярний, розумний і взагалі сам по собі неймовірно привабливий альфа. Так-так, це той самий хлопець, якого можна назвати мрією всіх і вся. Хоча ж ні, не всіх. В ліжку чоловіка побувало вже не мало омег, але Пітер вважався найнедосяжнішою людиною університету.

Пітер Деніел Карпентер — людина, фамілію якої правильно вийде вимовити тільки з третього разу. Розумний хлопчина, який ніколи не стрибає в ліжко на першому побаченні (хоча Гебріелу це було б в радість). Зі всього третього курсу майже єдиний незайманий, але омегу це не хвилює. Деніел ніколи не був сірою мишкою. Дитячий садочок, школа, університет… Не помітити його було просто неможливо! Звісно, прихильники в хлопчини були, але жоден з них не зміг звабити це тендітне сердечко.

— Добре, я згоден. Термін? — чоловік все ж таки вирішив спробувати.

— Місяць. Якщо не вийде, тоді… Тоді виконаєш будь-яке моє бажання.

— Згоден. — хлопці потиснули руки один одному. — Дев, розбий.

Приятель виконав прохання. Коли друзі пішли, Гебріел вирішив видумати план, як спокусити Пітера.

— Назву “План П”. Що ж, Пітті, готуйся, зовсім скоро один дуже сексуальний альфа захопить твоє серце і позбавить невинності…

Смішно, він дійсно думає, що Карпентер настільки наївний?

+++

— Берні, ти розумієш, що відразу після цього він помер?! — молодший щось емоційно розповідав про серіал, на який витратив всю ніч, але помітив, що приятель його попросту ігнорує. — Бернард, ти взагалі мене слухаєш?!

— А?! Що?

— Що я тільки що сказав?

— Е… Як хтось там… Когось застрелив?

— От ти бісовий син, біжи!

Мабуть, Пітера краще не ігнорувати. Але спробу вбивства друга запобіг альфа, різко з’явившись прямо перед обличчям.

— Пітті? — за звичкою промовив старший.

— Кхм, попрошу звертатися до мене повним іменем, — байдуже оглянувши хлопця, відповів той.

— Вибач, Пітер.

— Тож що тобі потрібно, Гебріеле? — ім’я цієї людини знали всі.

— Пітер, чи не відмовишся ти сходити зі мною на прогулянку сьогодні? — альфа вирішив почати з простого. Пропозиція погуляти якраз входить в це саме “просте”.

— Відмовлюсь.

Хоча ж ні, це “просте” – зовсім не просте.

— Чому? Я настільки тобі не подобаюсь? — у голосі чулися підроблені нотки смутку та образи. Хоча нотки образи зовсім не підроблені, з такими перспективами й програш не за горами!

— Та ні, ти, можливо, і непоганий альфа, але ось я зараз зовсім не шукаю собі пару, вибачай. Та і я… Зовсім не той, хто підійде тобі. Прощавай, солоденький, — хлопцю полетів повітряний поцілуночок і молодший пішов. Що ж, Гебріел спіймав облизня.