Глава 1

У такий важкий час відволіктись допомагає мені написання цієї історії, деякі події можуть співпадати з реальністю, але також буде багато вигаданого. Це художня історія про те як змінилось життя вісімнадцяти річної дівчини через війну. Протягом твору на неї чекає не тільки біль , а й несподіване справжнє кохання .

Залишайте відгуки та коментарі, якщо вам цікаво – мене це буду мотивувати продовжувати написання.

Всім добра та мирного неба над головою, перемога за нами!

Останні два тижні були достатньо напруженими. Кожен вечір Ганна мониторила усі новини , адже наближались дати на котрі обіцяли початок війни.

Останнім часом, як не дивно, тільки ця тема була в усіх на вустах . Хоч більшість і не вірила у такий перебіг подій .

Ганна у свою чергу сподівалася, що це лише балачки , але коли починала повністю аналізувати ситуацію – розуміла, що усе наближається саме до воєнних дій.

Через деякий час наступила дата Х,саме на цей день американська розвідка назначила повномасштабний наступ Росії на Україну.

Дівчина не спала усю ніч, як і її подруги з якими вона спілкувалась по мессенджеру. У такому ж  емоційному напруженні пройшов увесь день . Та на щастя нічого не відбулось і Ганна змогла спокійно видохнути. У голові почали закрадатися думки, що вона все надумала та накрутила себе, а дівчата недаремно сміються з неї.

Продовж наступного тижня усі передбачення іноземної розвідки заразом відкладалися, а українські новини в свою чергу повторювали , що не має причин для зайвої паніки.

Такими темпами Анна майже заспокоїлась і двадцять четвертого лютого зі спокійною душею лягала спати.

Та ранок показав, що дарма…

Близько четвертої години ранку – дівчина прокинулась від потужного вибуху, стіни та підлога тремтіли , а вікна на кухні розлетілись вщент. Першою думко було зпросоння , що це хтось надворі підірває петарди . Неохоче Ганна все ж таки розплющила очі та повільно підвелась на ноги. Не змусив себе довго чекати і другий вибух, він був менш потужним у порівнянні з першим, бо ракета вдарила десь подалі від її дому .

Перелякана дівчина зателефонувала своїм подругам , зі сльозами на очах вона повідомляла усім знайомим, що почалася війна.

Перші години минули неначе в якомусь тумані, дівчна зв’язалася зі своїми батьками , котрі так не вчасно  , а може й навпаки добре , що вони знаходились у західній частині України. Буквально два дні тому вони разом з її молодшим братом поїали у Карпати на відпочинок, Ганна не змогла з ними поїхати, бо хотіла закрити усі повинності по навчанню , хто ж знав , що таке станеться .

Весь цей час звуки обстрілів ніяк не закінчувалися, дівчина реагувала на них вже не так гостро .

Квапливо вона дійшла до кухні та тремтячими руками накапала собі кілька крапель валер’янки, залпом випив настоянку, Ганна повернулася до коридору, де вже встигла зробити собі невеличке сховище оббіклавшись подушками та ковдрами.

Зручно влаштувавшись на підлозі, дівчина продовжила читати новини. Останні години телефон постійно був в її руках, Анна була настільки поглинута в нього, що навіть вже не звертала уваги на гучні звуки бойових дій.

Весь день минув дуже швидко, на годиннику час показував рівно опівніч та дівчина і не помітила цього, вона була повністю зосередженна на останньому повідомлені , де говорилсь, що оккупанти увійшли у місто..