“Початок”

Світило яскраве сонце і гріло своїми променями. Весна була в самому розпалі. Співали птахи, все розквітало і нічого не могло зіпсувати цей спокійний ранок. Такі думки переслідували червоноволосого юнака, що йшов коридором. Він прямував до кабінету на чергове заняття. Але що ближче він підходив до кабінету, то чіткіше було чути, як з нього лунають якісь крики.

– Ох… Невже ці двоє не можуть домовитися.

З незадоволеним обличчям Рензі відчинив двері кабінету. Всі, хто знаходився там, явно були не в захваті від чергової сварки цих двох.

– Та я ж тобі казала. Чому ти мене не послухала? – Кричала темноволоса дівчина.

– У сенсі я тебе не послухала. Ми зробили, те що ти запропонувала. І що зрештою? – так само агресивно відповіла фіолетоволоса дівчина.

– Що ви знову наробили? – втрутився в розмову Рензі.

– Ахах… нервово засміялася темноволоса дівчина. Так нічого серйозного~

– Ну так. Ти всього лише хотіла позичити зі складу декілька ящиків з саке. – відповіла фіолетоволоса дівчина.

– Томоко, навіщо тобі стільки випивки? – дуже здивовано спитав Рензі.

– Так, а з чого ти взяв, що це все мені? – невдоволено спитала Томоко.

– А то це вам із Анако на двох? – Рензі у повному нерозумінні продовжує ставити запитання.

– Рензі, я звичайно вибачаюсь за таке запитання, але ти що зовсім дурень? – дуже спокійним голосом спитала Анако.

– Ні, це потрібно вимовляти не в питальній інтонації. А ось так: Рензі ти дурень. – з усмішкою сказала Томоко.

– Так, а чого це я дурень? Зараз взагалі нічого не зрозумів. Ви можете нормально пояснити!

– Ох… Все тобі треба на пальцях показувати та розповідати. – важко зітхнувши відповіла Томоко.

– Все дуже просто. Незабаром випускний, ось і ми вирішили затіяти вечірку. – Протараторила Анако.

– І для вечірки вам потрібна купа саке?

– Так, – хитро посміхнулася Томоко. Я все пам’ятаю. Якось ти Рензі повівся і пішов зі мною пити, і кричав, що зможеш перепити мене і весь наш клас у тому числі. Щоправда, це було одразу ж після однієї пляшечки. Але все ж таки я вирішила подивитися на це. Хі-хі~

– Ага, але нас зловили, як ми вже майже донесли останні ящики до нашого укриття. – відчайдушно сказала Анако.

– Походу вчитель знав, що ви хочете зробити і вирішили спіймати вас по гарячим слідам. Ще й схованку знайти заодно.

– Рензі ти звичайно тупуватий, але геніальні думки все ж таки відвідують твою голову. – насміхаючись відповіла Томоко.

Посміючись з Рензі, всі швидко зайняли свої місця, бо зайшов вчитель.

– І так. Ви вже склали всі іспити і вже отримали заявки на вступ до загону. Через два дні ви вже будете в підпорядкуванні капітанів Готей 13. Тож бажаю вам усього найкращого. – виступив вчитель з промовою і покинув кабінет.

– Ох, починається “веселе життя” – важко промовила Анако.

– Ти таки потрапила в загін Кідо? – запитала Томоко.

– Ну так. Я не любитель махати мечем.

– Хах~ Тут ми й розійдемося.

– Так, ти ж в одинадцятий загін підеш.

– Ага~ Гаразд, давай ще побачимось. – помахала рукою Анако.

– Так, до зустрічі! – голосно відповіла їй Томоко

Всі дуже зраділи, що дівчата розійшлися по різних загонах і в них не буде більше приводу починати якісь афери. Але як же всі глибоко помилялися…