Глава 1: Повернення додому.

Опис:

Чи вірите ви в надприродне? Ні?! А воно у вас дуже вірить. Тому в 3022 році по Еквусу, Принцеса Селестія відновлює старий проект Луни Еквестрійської «Відродження», тому для цього зі всієї Еквестрії збирається спеціальна команда поні, що зможуть проникнути до земель їхніх сусідів, зрозуміти та зібрати інформацію за двома століттями людського існування.

Тія просто не могла вже витримати такі сильні обійми від молодшої сестри. Маленькі копитця люблячи стискали білу шию в своїх обіймах, а фіолетова грива тонкими лініями до плечей, що придавало шарму молодій особі, але тільки вдома, бо за порогом це була довга плетена косичка, або туго зав’язаний хвіст. Тонкі риси обличчя переходили у підтягнуте немов натягнута струна тіло. Яке поні дуже старанно підтримувала у тонусі недовгими пробіжками та вправами з книжок для тіла. Якби не постійна робота над книжками та архівами, проходу від кавалерів не було би ні на мить. Все це неважливо, бо сьогодні був найвизначніший день в її житті, вона закінчувала магістратуру історико-понського Кантерлотського університету та була запрошена самою принцесою на співбесіду до проекту «Відродження», що складало команду для обновлення інформації в бібліотеці Кантерлоту про життя людей після двадцятого століття, що саме змусило принцесу Селестію обірвати усі зв’язки з зовнішнім світом людей, та стерти пам’ять усіх хто знав правду про вигаданий острів «Атлантида» ніхто окрім найближчих поні до принцеси не знав, от саме з тих пір утворилась велика інформаційна прірва між нашими світами.

Прямісінько з порогу кухні на неї налетіла фіолетова бестія на ім’я Сильвія, копита цієї сильної пегаски стиснули сестру найсильнішими обіймами, які існували у світі. Темне пасмо волосся розпатлано лізло в очі Тії, а м’ятний запах пробивав би любий ніс.

– ТііЯ! – Загорланила кобилка прямо над вухом сестри.

– Сильвія, будь ласка, вбережи мій хребет, бо він мені дуже ще буде потрібен.

– Ой, ой, вибач, – тихо пропищала від радості сестра, та вже після відпустила сестру, – я просто не знаю, як ще можна висловити свою радість за тебе.

– Ну, наприклад, можна зараз сходити та випити наш улюблений коктейль.

Великі очі заповнились емоціями ще більшого масштабу і кобилка вже нестримно стрибала навколо Тії, незважаючи на стільці у вітальні, де вона одна з перших прибігла вітати старшу сестру.

– Де зараз батьки? – розминаючи свою шию запитала Тія, все ще стрибаючу навколо сестру.

– Вони вирішили відвідати спа салон, перед тим як зустрітись з тобою. Місяць не бачити своїх батьків, то треба мати хоч крихту совісті.

– Така в мене робота.

– Це вже не робота для тебе, а якась платонічна любов, між книжкою та поні. Бррр… – Сильвія зупинилася на одному зі стільців, її мозок повільно обробляв картинку цієї вакханалії. – Це ж боляче!

– Не про те думаєш, краще би зосередила свою увагу на вступних екзаменах. – Повчальним тоном мовила Тія, але сестра не сильно її слухала.

– Пфф… я ніколи не сумніваюся в собі! – Гордо відповіла кобилка піднявши голову, все ще сидячи на стільці, щоб здаватися вищою за свою сестру.

Тія виходила за стандарти середніх поні й могла претендувати на дуже вакантне місце у команді підтримки мега-заклинання Старсвірла Бородатого. Опісля підписання контракту, їй би видали спеціальний амулет з подальшою зарплатнею. Живи та радій! Але, Тія була не з тих, хто буде пропалювати своє життя на дивані, відмовилася від легкого життя, обміняв її на роз’їзди по всьому континенту Еквестрії за всі п’ять років, це було її безмежне щастя історика, думала вона до сьогоднішнього дня.

– Дуже дивно, що ти так рано повернулася з експедиції! – Сильвія постаралася перевести тему знов на сестру, на що та й не повела бровою. – Подібне вже колись було, значить ти зіштовхнулася з чимось неймовірним!?

– Як у воду дивишся, але нажаль я не можу розповісти цю інформацію.

– Уууу… – Дуже сумно відреагувала Сильвія, що трохи розсмішило Тію.

– Поки що, але в загальному щось може й розповім. Тому краще доведи свою гриву до ладу, та йдемо пройдемося у кафе.

– Ееей! – Зраділа сестра згадавши куди вони збиралися піти, та змахнувши крилами направилася до своєї кімнати на другому поверсі.

Тія не втрачаючи дарма час, з допомогою магії звільнила свою спину від сидільних сумок, пролевітував та повісив їх на вішалку в коридорі. Тепер відкрив одну з шаф на кухні, в повітрі вже летів келих та чайник з улюбленим гарячим малиновим чаєм. Напевно мати відчула коли саме вона вернеться, подумала кобилка, тому чай був так свіже заварений. Налив собі бажану кількість та відставивши чайник на конфорку, Тія піднесла до носу келих смачного відвару та повністю заринулася у запах інколи по трохи попиваючи його. З іншої кімнати прибіг їхній пухнастий сірий кіт Томас, щоб привітати свою господиню у дома, ніжно тручись об її ноги та спину. Її солоденький пиріжечок з’явився п’ять років тому, завдяки її подрузі що працює у ветеринарній клініці, де й сталася така незапланована зустріч у вечері та трохи зіпсоване побачення.

Відволікшись на свого пухнастого друга, кобилка не вбачила коли біля неї з найсвітлішою посмішкою вже стояла Сильвія, але для такої стриманої поні як Тія, не було сюрпризом появи не звідки когось або щось подібне на звук.

– Моя голова готова, ми ж можемо вже йти?! – Звернулась Сильвія до своєї спокійної, та все ще сьорбаючи чайок сестри.

– Так-так, – м’яко мовлячи погодилася вона, та пролевітувала келих з недопитим чаєм на кухонний стіл. Ще на вечір буде чим розбавити. Погодилась Тія, сама з собою.

Легким рухом голови, Тія вказала на двері та з допомогою магії відкрила їх, щоб першою пропустити дуже енергійну молодшу сестру. Навіть не звертаючи уваги дійству за спиною, Тія вже інтуїтивно зачинила двері та з легкістю наздогнала Сильвію, хотілося трохи поговорити, поки вони ще не залишили цей тихий район Кантерлоту, та й деякі теми не дуже хотілося розповсюджувати серед багатьох допитливих вух.

– Як справи на Клаудсдейлі? – почала Тія з самого важливого, натякаючи сестрі на найсвіжіші новини, які можуть існувати у цьому місті.

– Хмм… Най-найголовніше зі всього, те що принцеса Луна повернулася з відпустки! Далі в нас, – трохи задумалась Сильвія. – О! За перше тисячоліття були відновлені Елементи Гармонії! Діскорд все ще не вийшов зі свого окам’янілого стану, та інколи наші радіо починають транслювати музику з іншої сторони магічного куполу. Це от самі розповсюджені теми для чуток.

– Довго ж вона пропадала на місяці! Невже це саме Елементи відновили принцесу від впливу темної сторони місяця?

– Агась! – Весело підстрибнув підтвердила кобилка. Тія опустила погляд під копита та трохи задумалась, бо наразі було відомо, що з кожним використанням Елементів для очищення принцеси Луни кожні сто років, вони втрачали свою властивість й все гірше могли протистояти темній магії місяця. Й ще цей терміновий лист від Сонячного Гвардійця, особисто їй в копита. Де було не багато, але коротко та інформативно:

«Шановна Дейлі Тія. Вас було рекомендовано комісією історико-понського університету та внесено у список найкращих. На 10 травня 3022 року, я Принцеса Селестія Еквестрійська запрошую вас на співбесіду для проекту Відродження, для оновлення історичних записів про наших сусідів «людей» На рахунок вашого закінчення навчання, можете не хвилюватися, професора зможуть знайти іншу хвилину для перевірки ваших знань. Гвардієць перед вами, допоможе доїхати до Кантерлоту за виділене фінансування проекту. Будемо очікувати вас на протязі всього дня.

Ваша Принцеса Селестія.

Підпис.

Усі ці новини з принцесами були пов’язані тонкими та спільними між собою ниточками, що ведуть до чогось масштабного та глобального для Еквестрії. Було відчуття, що пробив якийсь час, а для чого саме не до кінця зрозуміле без відповідей на питання.

– Хто ж зміг просунутися в досліджені з Елементами? – Пройшовши один з кварталів, сестри звернули на більш вузьку доріжку, де все ще можна було спокійно поговорити наодинці. Архітектура не блищала красою, це вже було давним-давно відомий район та його прості двох поверхові будинки з заможними діячами Еквестрії.

– Твайлайт…

– …Спаркл! – Закінчила Тія за сестру, таке вже було не вперше в їхньому житті. Бо саме очевидне завжди крутиться на язику.

– І не тільки вона, там сформувалася команда з шістьох поні! Тепер вони втілення Елементів Гармонії, дизайнер та швачка – щедра Реріті Крістал…

– …тепер в них будуть найкращі костюми в Еквестрії…

– …завжди чесна фермерша «Солодкого Яблука»… – Еплджек Баттер.

– …продаж сидру Еплів цього місяця зростуть на сто двадцять відсотків…, – пожартувала Тія, сестра також оцінила жарт та посміхнувшись продовжила.

– …найкраща та весела тусовщика Еквестрії – Пінкі Пай…,

– …можливо, я колись то і зможу потрапити тепер на її вечірки… – промуркотіла собі під ніс кобилка.

– …найдобріший та найскромніший ветеринар…

– …Флаттершай, з нею ми більш менш знайомі!

– Ого, так ти тепер подруга відомої поні… – очі сестри округлилися, а вона майже не спіткнулася об власні копита.

– Якщо випадкові зустрічі у ветеринарній клініці можливо назвати дружбою, то я тепер не знаю, що саме означає зараз дружба.

– Але все ж ти була однією з тих, хто змогла поспілкуватися з нею…

– Що це міняє? – перебила її сестра, бо вже дуже хотілося перейти на більш пікантної теми.

– Якщо коротко, переважно, ця поні найбільше спілкується зі своїми вихованцями, наближена до неї поні її найкраща подруга Рейнбоу Деш – вірна своїм поглядам, та…

– …поні що створила Звукову Веселку, якби не захист Старсвірла, то вся планета дізналась би про наше існування. Про Твайлайт Спаркл можеш навіть і не казати, в неї найкращий вчитель в Еквестрії і все що відомо про неї, відомо тільки тому що цього захотіла Принцеса Селестія.

– Але тепер, вона переїхала у Понівіль, то ж, скоро ми зможемо дізнатися трохи більше, ніж нам давали.

– Обнадійливе, але не забувай, що це найкраща учениця Принцеси!

Сестри неквапливо вийшли з невеликого провулка, та опинились серед багатьох інших різнокольорових поні, інколи виднілися й грифони, але більшість з них віддавало перевагу повітряного пересування. Тія розчаровано зітхнула, бо тепер прийдеться тримати свій язик за зубами. Трьох поверхові будівлі пестили своїми вивісками усяких магазинів, а шарм ліпнини придавав не аби яку архітектурну красу місту, зачаровуючи погляди приїжджих гостей інших міст Еквестрії. До улюбленого кафе вже було не так далеко, й сестри вирішили залишити свої розмови на приємне проведення за молочними коктейлями. Сьогодні дворик їхнього улюбленого кафе був наполовину переповнений, зайнявши один зі  столів на двох, сестри почали спілкуватися пошепки, очікувати коли до них прийде офіціант.

Тобі вже хтось пропонував увійти до табуна? – Першою вирішила почати розмову Тія, одразу ж вганяючи молодшу сестру в червоний колір, таким колючим питанням. Сильвія ніжно припала до вушка сестри, щоб розповісти свої діяння в напрямку відносин з жеребцями.

«Їм би ще спробувати мене наздогнати та не з пустими копитами.»

– Так й залишитись без пари можна до кінця життя своїх крил.

«Ха! Хто б казав, – контр аргументувала молодша, бо з такою роботою як у Тії, можна було пропустити все на світі, окрім улюблених книжок, – я то знаю, що наздогнати мене зможе тільки Деш.»

– Тепер, моя черга казати – ого, та ти в друзях з популярною поні!

«Інколи я літаю до Понівіля, щоб скласти їй компанію в тренуваннях, інколи це закінчується в якійсь комірчині зі спорядженням»

Прикрившись копитом, Тія тихо посміювалась над картиною в голові, де дві молоді кобилки знімають напругу зі своїм улюбленими речами.

– Ти тепер таємна-подруга Рейнбоу? – Тихо прошепотіла Тія, вглядаючись, як до них прямує, їх вже так знайома подруга з земних поні та офіціантка кафе Мілк Ярд.

– Вітаю в кафе Мілк Ярд! Що будете замовляти? – З посмішкою на обличчі мовила Смайл Гамс.

Серце Тії на мить впало до самих копит, але вона стримала свій вихор емоцій усередині грудей. Лише стримана маска посмішки на відобразилась мордочці кобилки.

– Два молочних коктейлі, – банановий та полуничний будь-ласка. – На автоматі промовила кобилка.

– Ваше замовлення прийняте, та буде зроблене як найскоріше. – Відповіла Смайл, та закинувши на спину блокнотик поспішила до барної стійки.

Теплий літній вітер обдув мордочку кобилки, яка все ще задумливо дивилася у слід своєї подруги.

«Конфлікт зі знаттю тиждень тому», – коротко відповіла Сильвія.

– Хто він?

«Я не можу це казати, вона просила нічого не розповідати тобі»

– Ти ж знаєш…

«…що ти дістанеш будь-кого з-під землі, чого б тобі це не коштувало…»

– …бо це і є справжня дружба! – Холодним тоном промовила закінчення своєї фрази кобилка.

«Ох, молюся Селестії, щоб той бідолага вижив опісля твого візиту»

– В нього буде ще достатньо часу, бо… – тут Тія вже перейшла до головної теми, такого раннього візиту до батьківщини. Сестри помінялися ролями, й тепер Тія прилинула до вушка молодшої сестри, не втрачаючи шансу ніжно його прикусити. Тихе «йіік» від молодшої сестрички було достатнім, щоб продовжити новину, «…сама Принцеса Селестія Еквестрійська запросила мене на аудієнцію для проекту «Відродження»

Очі Сильвії наповнилися найбільшою жагою знань, але оціпенілий від такої новини розум, ще не міг змусити копита схопити сестру та витрусити все, що їй було відомо. Тія з солодкою посмішкою дивилася на круглі зіниці сестри, своїми спокійними, як жираф очима.

– Моя сестра тепер увійде в історію Еквестрії, та в одну з книжок бібліотеки Кантерлоту! – Все ще шоковано мовила Сильвія.

«Нічого ще не вирішено, бо ця співбесіда пройде через сім днів, тоді вже можна бути щось уявляти…»

– Але навіть чутки, а можливо й газета! Це вже історія! – На емоціях Сильвія почала жестикулювати в повітрі своїми копитами, що трохи привернуло увагу деяких крилатих вух. Це й замітила Тія, та вирішила трохи зменшити обговорення теми.

«Цього не викладають у школах та університетах»

– Але я не згодна!

«Добре» – вирішила так закінчити цей діалог кобилка, та ніжно чмокнула сестру у щоку, заганяючи у червоний колір та знову оціпеніти від ніжності на публіці. Хтось недалеко тихо за хіхікав від таких витончених відносин сестер.

В той час на стіл вже принесли їх улюблені молочні коктейлі, Тія першою припала до трубочки без використання магії, бо це на її думку було лишнім, та віддаляло від розуміння земних поні. Можливо десь, хтось з єдинорогів й задумувався що якби, магії не існувало би, то точно не в Кантерлоті. Натомість Сильвія охопила своїм крилом склянку, та припавши до коктейлю обдумувала в голові нові питання до Тії. Так проходив буденний день двох сестер у своєму улюбленому місці, поки під кінець випитого коктейлю їх не відволік дуже сильно посилюючий галас на вулиці біля їх столику. Насупивши брові, Тія вказала жестом голови до неба сестрі, Сильвія позитивно відповіла допиваючи коктейль, й розминала готуючи до польоту свої крила.