Глава третя: Кроки до нового.

Зморений похміллям мозок відмовлявся коректно працювати. Ситуацію ускладнював головний біль, нестерпний сушняк та ще й очі ніяк не можна продерти. Царство сновидінь не хотіло відпускати його. Тому по приблизній траєкторії, опираючись на стіну Мін все-таки вчасно дійшов до туалету. Його радості не було межі.

Умившись і почистивши зуби, чорноволосий підняв голову подивившись на себе в дзеркало. Зовнішній вигляд був м’яко кажучи не дуже привабливий. Скуйовджене волосся, опухле після випитого вчора обличчя, та ще й мішки під очима. Персона що відображалась у дзеркалі викликало водночас і жалість і відразу. Такий зовнішній вигляд Юну уже однозначно набрид. Нарешті маючи улюблену роботу і не маленьку зарплату, він все одно довів себе до такого стану. Численні місяці тяжкої депресії дали про себе знати. Тут однозначно треба зміни! Так, треба … от тільки на душі чогось гидко. Міна не відпускали вчорашні думи. Та після болючого досвіду в минулому взагалі нема бажання заводити якісь романтичні стосунки. Вже не хочеш, і не можеш довірити комусь свої най сокровеніші почуття. Не хочеш знову відкривати серце. Бо надто боляче серцю і надто пече душа.

Провівши рукою по смолястим пасмам до Юнгі прийшла ідея. Та щоб її втілити в життя потрібно сходити для початку в душ, потім прийняти ліки, ну а вже тоді поїсти.

Вийшовши з ванної кімнати брюнет направився до вітальні. Дуже дивно адже малого в кімнаті не було. Мін точно пам’ятав що вчора коли вони розійшлися була глибока ніч. А значить Чон повинен був лишитись до ранку тут. А якщо його не має тут то це значить що він пішов в блуд. Знову…

Тяжко зітхнувши Юн вирішив написати другу чи не сталося раптом чого. В останній раз коли таке траплялось Чонгука довелося підбирати в клумбі, біля зачуханого супермаркета десь аж на окраїні міста. Враження від такої події до сих пір було свіжим.

💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚

Вийшов з перукарні усміхнений Мін відчув таку собі легкість. Нова стрижка і пофарбоване волосся в блонд, однозначно вигідно підкреслювали риси обличчя. Хвилин двадцять тому Чон надіслав повідомлення, писав що з ним все добре і його не треба шукати в місцевих клумбах. Прочитавши це Юнові відлягло від серця. Вся таки скільки б він не називав малого придурком, та все ж таки Чон його друг. Найкращий друг…

Далі блондин пішов по магазинах. Шопінг хлопець страшенно ненавидить але коли в тебе в гардеробі залишилось одне поношене дрантя. Яке навіть вдома носить соромно, то в такому випадку варіантів не багато. Та і знову ж таки потрібно було щось міняти в житті. Причина такої недбалості до себе проста: після зради коханої Наін, Юн закрився в собі. І майже ні з ким не виходив на контакт. Це було боляче але час лікує. Ну і звичайно ж хороший психолог теж. Завдяки йому Мін не те щоб забув колишню, і її підлий вчинок. Ні, хлопець просто відпустив ситуацію і вже зараз робить кроки назустріч нормальному життю. Його лікування поступово закінчується і це не можеш не радувати.

Через тиждень в блондина день народження. Саме в той день рік тому він дізналася про зраду. Просто повернувся з відрядження раніше, хотів зробити сюрприз… А в підсумку сюрприз чекав саме його. Після такого все було для Юнгі в депресивному тумані. Не те щоб він так сильно кохав ту дівчину. Ні. Просто він ділився з нею усім особистим, але свої почуття він відкрив не тій людині і саме це було образливо. Це було нестерпно. Це ж і не давало спокійно заснути ночами. А якщо і вдавалось заснути, то оберталось усе це нічними кошмарами. І новою порцією страждань.

💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚💚

Після кількох годин шопінгу блондин нарешті докульгав додому разом з важкими пакетами. Присівши на диван у вітальні він відчув як нестерпно гуділи ноги. Хлопець потер ікри в надії що м’язи перестане так тягнути. Все таки кілька місяців сидіння вдома, в майже повній ізоляція від суспільства.