Глава п’ять: Яка Не приємна зустріч

Обкладинка до цієї глави

До дня народження Юна залишився один день. Отож за порадою свого психолога він пішов в торговий центр обирати собі подарунок. Бездумно крокуючи по коридором він обдивлявся вітрини кожної крамниці, що траплялась на шляху. Його увагу привернула крамниця з люстрами. Різної форми і довжини, з пастельними або ж навпаки з яскравими кольорами, з пацьорками чи без вони всі були гарні. І тут блондину закортіло придбати в подарунок собі саме люстру. Ну а що? А чому б і ні? От що-що а такий подарунок буде використовуватися кожного дня. Це від слова практичність.
Отож стоячи коло люстр в мінімалістичному стилі він скурпульозно обирав між білими та чорними. Аж раптом до його слуху дійшов до болі знайомий голос. Від нього душа покрилась огидним нальотом. О так, Мін одразу розпізнав ці стервозні нотки, але все ще тліла надія на те що він обізнався. Хлопець обернувся і зрозумів що ні …. не обізнався. Його погляд сканував тендітну фігуру рудоволосої дівчини. Спідниця що відкривала її гарні ноги та легка блуза білого кольору, створювала враження невинності та доброти. От тільки Юн вже знав що ховалося за «невинністю» Наін. Він нахмурився, поряд з його колишньою по під руку стояв хлопець. То був Хан, Мін його одразу ж впізнав бо разом з ним вчився в інституті. Тай колись вони були дуже хорошими друзями але з плином часу спілкування поступово зійшло на ні… Вони не бачились понад п’ять років і Юн навіть зрадів би цій зустрічі якби не Наін.
-Та ти що? Кого я бачу? Глянь но милий, це той самий козел про якого я тобі говорила. – з роздумів блондина вирвав голос рудоволосої. Вона пихнула ліктем свого хлопця, щоб привернути його увагу. Від її зверхнього погляду та оманливої доброзичливості на душі Юна стало ще гидкіше.
– Еммм… – невпевнено потягнув Хан, по його погляду Мін зрозумів що він його впізнав.
– Ну ж бо милий згадуй, це ж студійний щур. Невже ти нарешті виліз із своєї шкаралупки? – Наін весело захіхікала, а Хан в свою чергу став ще більш розгубленим.
– І тобі здрастуй – хижо усміхнувся Юн. – А ти я бачу часу дарма не витрачаєш. Новий гаманець собі знайшла, а що трапилось з попереднім? Ну з тим з яким ти мене зрадила? Чи він теж побачив яка ти стерво і кинув тебе? М? – він не хотів терпіти над собою насмішки. А ще в ньому горіла злоба.
– Що це я то стерво? – Наін перекосило Вона тільки відкрила рота щоб ще щось додати але Мін був швидше.
– Тобто те що ти розводиш на гроші хлопців – ти не заперечуєш так? – посмішка Міна стала ще ширше. А руда аж почервоніла від злості.
– Що? – несміливо видав Хан, а в очах його був шок.
– Ооо… – весело потягнув Мін. – Так ти нічого не знаєш?- дивиться на Хана – От що вона тобі сказала? М? Напевно що безмежно кохає і не може без тебе? Так? А потім їй різко знадобились гроші начебто на лікування матері. Так? – питає Юн а хлопець перед ним лиш дурником киває головою. І після цього Мін вирішує веселитись далі. – А потім їй знадобились гроші на ремонт машини яку вона розбила, А потім їй різко треба гроші бо її підприємство начебто прогоріло. От тільки знаєш що? В неї мати померла шість років тому, в неї немає машини і власного діла. А всі гроші вона витрачає в барах на коханців. Так що моя тобі порада кидай цю хвойду як най швидше. – проговорив блондин це все на одному диханні. Та й з неприкритою насолодою дивився на те як зблідла руда стерва і як очі Хана зповнювалися болю та пекельного гніву.
– Ох чорт, який же я був дурний! Боже, я навіть і не здогадувався що ти така! Я ж і справді тобі вірив а ти! Що б тебе чорти забрали!- Хан схопив її на зап’ястя і дивлячись у вічі виплюнув ці слова.
– Що? Ти і справді йому віриш? Та він же бреше! Невже ти довіряєш йому більше ніж мені? – жалібно заскиглила рудоволоса, намагаючись зкорчити ображений вигляд. І Мін би навіть їй повірив якби не знав що вона виникла з середини як особистість. І все що залишилося це миле обличчя.