Гей-радар/ Розділ 6 / Номер на двох

Розділ 6 Номер на двох

 

Знайомий адміністратор зустрів їх вивченою посмішкою. Доброго вечора, панове, я адміністратор готелю Семюель Холсбері. Радий, що вам у нас сподобалося і ви вирішили завітати знову. Вам номер, як минулого разу?

 

Снейп з удаваною цікавістю мовчки розглядав стійку адміністрації і відповідати довелося Гаррі.

 

— Так, той номер був досить симпатичним. Нам такий самий, хоча ліжко можна було б і більше.

 

Снейп видав невиразний звук… Схоже, поперхнувся. Гаррі співчутливо постукав його по спині. Зіллєвара було так приємно бентежити, що грифіндорець не довго думаючи замовив у номер устриць і шампанського. Це схоже стало останньою краплею. Таким вбивчим поглядом на нього не дивився навіть Волдеморт.

 

— Поттере, ти що коїш? —  Снейп схопив його за комір сорочки варто було їм обом опинитися на сходах.

 

Раніше Гаррі б злякався, та тепер… Широка посмішка не змогла б зникнути з його лиця, навіть якби погляд Снейпа вмів спалювати живцем.

 

— Кхе-кхем, —  пролунало у них за спиною. Обидва синхронно розвернулися і добряче здивувалися побачивши усміхненого адміністратора.

 

— Прошу вибачення, містере…

 

— Снейп.

 

—  Перепрошую, містере Снейп, але змушений попросити вас не зривати з партнера одяг, поки ви не опинитеся в номері. Минулого разу ви дуже збентежили кількох наших постояльців, стягуючи з коханця штани прямо в коридорі.

 

“Заавадить”, —  подумав Гаррі дивлячись як Снейп шулікою нависає над нещасним Семюелем. Та зіллєвар лише кивнув з нечитаним виразом обличчя і помчав вгору по сходах.

 

***

 

— Номер для молодят? Та він знущається! —  Снейп зло штовхнув ні в чому не винного лебедя з рушників. Махровий птах звалився до його ніг сумною текстильною купкою.

 

—  А як на мене, тут непогано, —  Гаррі все ще не міг стримати посмішки. Номер дійсно був чудовий. Одне тільки величезне ліжко посередині кімнати чого вартувало! А вікна – величезні, панорамні, із чудовим видом! Він подумки вирішив залишити Семюелю побільше чайових. Параноїк Снейп щоправда одразу ж зашторив чудовий, на думку Гаррі, вид і застиг у такій невластивій йому нерішучості.

 

— Хочеш трохи шампанського? —  Гаррі дістав пляшку з відерця і покрутив її в руках, намагаючись прочитати етикетку.

 

— Надаю перевагу чаю, —  сухо кивнув зіллєвар.

 

Поки Гаррі вовтузився з маглівським електрочайником, щось насвистуючи собі під ніс, Снейп прискіпливо досліджував запас готельного чаю.

 

—  Думаєш, чи можна зварити з цього зілля? —  Гаррі не втримався від веселого підтрунювання.

 

— Думаю, як цю погань взагалі можна пити!

 

Гаррі спритно вихопив трикутний чайний пакетик із чужих довгих пальців і булькнув його в окріп. Зіллєвар зачекав, поки рідина трохи охолоне і гидливо принюхався.

 

—  Ну як?

 

—  Очікувано огидно, —  буркнув Снейп, зробивши ковток.

 

—  Я знаю, як зробити смак кращим, —  змовницьки підморгнув Гаррі, забираючи у чоловіка чашку.

 

—  Спробуй-но продемонструвати, —  Снейп скептично підняв брову.

 

— Спробую! —  Гаррі сьорбнув чаю і притягнув до себе зіллєвара, залучаючи того до чуттєвого, глибокого поцілунку.

 

Снейп здивовано хмикнув, але піддався.

 

—  І справді, Поттере, так краще, —  задумливо констатував зіллєвар відсторонюючись, — але чогось не вистачає.

 

І він повернув поцілунок. Це розпалювало. Снейп безперечно вмів володіти язиком, у всіх сенсах. Гаррі зарився руками в чорне, як літня ніч, волосся, провів пальцями по гострій вилиці і дібрався до коміра чужої сорочки.

 

— Зніми, —  попросив хлопець остаточно заплутавшись у вузлі на шийній хустці.

 

—  У цьому немає потреби, —  Снейп відвів погляд.

 

— В сенсі? А як тоді? Прямо в одязі? — здивовано закліпав Гаррі. Він звісно здогадувався, що така людина, як Снейп, повинна мати незвичайні фетиші, але реакція все одно здавалася дивною.

 

— Можеш стягнути з мене штани і видерти прямо на столі, Поттере, але це нехай краще залишиться, — зіллєвар нервовим жестом показав кудись у бік горла.

Фантазія відразу підкинула пару картинок зі Снейпом розпластаним на вищезгаданому елементі мебелі, через що гаряча хвиля збудження прокотилася по всьому тілу. Хотілося негайно кинутися виконувати запропоноване, та Гаррі втримався, хоч і не без зусиль.

 

— Я хотів би тебе бачити. Повністю. Якщо ти, звичайно, не проти. Хочеш, почну першим? —  Гаррі стягнув із себе футболку.

Снейп вагався.

Лід у відерці з шампанським злякано танув.

Гаррі здогадувався, що зіллєвар найімовірніше переймається через наслідки від укусу Нагіні. Зміюка була гігантською. Такі ікла певне залишили глибокі сліди. Згадавши, як кров професора заливала пальці, Гаррі відчув укол жаху. Адже все могло закінчитися набагато гірше…

 

Снейп тим часом рішуче кивнув, більше собі, ніж Гаррі, і почав розв’язувати шийну хустку. Так само швидко він розправився і з ґудзиками на сорочці. Нервовим рухом чоловік зірвав із себе злощасний предмет одягу і відкинув убік.

 

Гаррі відчув, як його буквально пропалюють пронизливим підозрілим поглядом. Снейп чекав на його реакцію. Це було надто очевидно.

 

А шрами й справді були. Всюди. Набагато більше, ніж він очікував. Декілька досить старих розкреслювали бліді безволосі груди, ще були на ребрах і біля пупка, але найбільші і найглибші борознили шию. Відмітки на тілі Снейпа напевно могли багато розповісти про службу Волдеморту, багаторічне шпигунство, а може і витівки батька Гаррі з приятелями. Від останньої думки хлопцеві стало гірко. Грифіндорець поспішив скоротити розділяючу їх відстань.

 

—  Не боляче? —Гаррі обережно провів пальцями по довгому бугристому шраму на грудях.

 

—  Ні, —  голос Снейпа впав до шепіту.

 

Гаррі потягся до зкривлених, уперто стиснутих вуст. Снейп ніби задеревенів.

 

—  Не треба, Поттере. Ваша жалість образлива і недоречна, — чоловік відвернувся.

 

—  Жаліти? Тебе? Я ж не самогубець! —  повеселішав Гаррі і пішов в атаку. Язиком він торкнувся шиї Снейпа, пограв з професорським вухом, що злегка почервоніло, і прокреслив вологу доріжку вздовж глибоких зміїних міток.

 

— Ах.., — короткий чуттєвий вигук злетів із жорстких губ. Снейп відразу затулив собі рота долонею.

 

“Ага!” — промайнуло у Гаррі в голові. Він повторив свої дії і легенько прикусив ніжну шкіру зубами.

 

Ще один заглушений долонею стогін послугував йому відповіддю.

 

—  У ліжко, негайно! — скомандував Снейп.

 

Вони несамовито цілувалися, здається ледь не збивши високу керамічну вазу з чудернацькою декоративною рослиною, яка так не вчасно трапилась на шляху. Та небезпечно захиталася, але обом було начхати. Гаррі з тріумфуюче вигукнув:

—  Моя черга!

Та стягнув із Снейпа штани разом з білизною. Схоже не тільки слизеринці були мстивими. Тепер Гаррі спішно роздягався сам. Червона лакована тканина липла до ніг і піддавалася неохоче. Та ще й Снейп, що норовить помацати кожен сантиметр його шкіри, процесу не сприяв. Навіть навпаки. З горем навпіл Гаррі позбавився залишків одягу і заліз на розпластанного на ліжку зіллєвара.

Його одразу ж зграбастали в оберемок, стали м’яти і гладити смагляву шкіру. Гаррі, схаменувшись, кинувся в атаку у відповідь. Він з азартом досліджував бліді безволосі груди, пробував на смак западинки ключиць, легко пройшовся нігтями по худих ребрах.

 

—  Поттер, оближи*, —  хрипко попросив Снейп торкнувшись пальцями рота Гаррі. Грифіндорець впустив їх у себе і прийнявся смоктати допомагаючи собі язиком. Потрібно було нагадати Северусу, що у “Поттера” взагалі-то є ім’я, але дивлячись у розширені від збудження зіниці темних очей, перериватися абсолютно не хотілося. Натомість Гаррі просунув руку між їхніми тілами, стиснув обидва спраглих члена і почав їх пестити.

 

Снейп тихо охнув, його пальці зникли. Гаррі скористався цим і прикусив зубами такий спокусливий твердіючий сосок. Він трохи відсторонився, щоб злегка поміняти позу і помітив, як зіллєвар, просунувши руку між ліжком і стегном, торкнувся вологими від слини пальцями власного входу.

 

—  О Мерлін, ти такий… Такий… —  Гаррі опустився Снейпу на груди, проїхавшись членом по члену Снейпа і вп’явся поцілунком в губи.

 

— Збоченець? — хрипко хмикнув зіллєвар, заплющуючи очі і хапаючи ротом повітря. Навіть зараз цей неможливий чоловік легко вмикав свій улюблений саркастичний тон.

 

—  Так, —  не знайшовши іншого епітету, раптом погодився Гаррі. — І це так гаряче…

 

Зібравши пальцями вільної руки (другу доводилося використовувати, як опорну) з їх членів трохи природньої змазки Гаррі намацав туге кільце м’язів і пальці Снейпа, що рухались в ньому. Він дражливо покружляв самими кінчиками та легенько натиснув на вхід. Зельєвар видав протяжний схвальний стогін і подався вперед у спробі насадитися глибше. Хлопець штовхнувся пальцем усередину.

 

— Ах … —  У широко розкритих очах кольору ночі світилося захоплення. —  Ще…

 

— Подобається?

 

— Так, гіпогриф тебе дери! Глибше. Поттер, глибше…

 

— Якщо назвеш моє ім’я додам другий палець.

 

— Гар-рі, —  хрипко… На видиху.

 

Від одного тільки цього «Гаррі» хотілося кінчити негайно. Але переможцям Темних Лордів так легко здаватися не личило. П’яніючи від захвату, Поттер увігнав вже два пальці і знову проїхався своїм членом по члену Снейпа.

Зіллєвар здивовано охнув і вистрілив тягучим струменем просто собі на живіт.

 

— Сподобалося? —  хоча його конкретно потряхувало від збудження Гаррі не зміг приховати

тріумфальної посмішки. Схоже, що для повного щастя йому не вистачало виду як слід відтраханого зіллєвара.

 

— Блядство, —  зовсім не по-професорськи вилаявся Снейп, ніби прочитавши його думки і потягнувся до все ще збудженого члена коханця. Вистачило пари швидких вмілих рухів, щоб Гаррі накрило чудовим оргазмом.

***

 

— Я не важкий? —  ледве віддихавшись, Гаррі все ж спробував підвестися і злізти зі Снейпа, на якого звалився без сил кількома хвилинами раніше. Його зграбастали в оберемок і повернули на місце.

 

— Ні… Полежи так поки.

 

— Добре, —  Гаррі відчув, як зіллєвар зарився носом у його вихрасту маківку.

 

—  Вибач, Поттере, зазвичай я можу довше.

 

— Якщо будеш і надалі забувати моє ім’я, ні за що не вибачу! —  грифіндорець таки вивернувся з кільця сильних рук і навис над слизеринцем з вдаваним обуренням. Довго корчити злу пику він не зміг і пирснув зі сміху.

— Гаррі, —  Снейп теж намагався здаватися серйозним, але кутики його губ зрадницьки тремтіли, намагаючись перетворитися у напів-усмішку.

 

— Нам би до душу, —  Гаррі незграбно смикнувся. Вибиратися з ліжка зовсім не хотілося.

 

— Можу застосувати очищаючі, —  Снейп легенько погладив його по спині.

 

— Невербальні чи що? Наші палички залишилися десь там,— Гаррі кивнув у бік купи одягу на підлозі.

 

—Яка халатна безпечність!

 

Снейп здався розчарованим.

 

— Гей, а сам?

 

— Я про себе і кажу! У деяких грифіндорців безпечність компенсується разючою вдачею.

 

— А у слизеринців чим? Ненаситністю у ліжку?

 

Снейп ніяково кашлянув і відвів погляд. Гаррі відчув, як лоскіт очищаючих чарів прокотився по тілу.

 

— І справді невербальні! —  захоплено видихнув хлопець. — Сподіваюся ти мені член ненароком не відрізав.

 

— Будеш багато обурюватися відріжу! — хижо скривився Снейп.

 

— Та ти що! І на зілля пустиш? —  Гаррі завозився зручніше влаштовуючи свою макітру у чоловіка на грудях.

 

— Ні, заспиртую в банці і поставлю над каміном.

 

—  Ох, ну якщо так, то гаразд, — Гаррі сонно позіхнув.

 

— Спи.

 

Вже засинаючи Поттер побачив, як Снейп таки прикликав свою чарівну паличку, сховав її під подушку і міцніше притис хлопця до себе.

 

“Параноїк”, —  з теплотою подумав Гаррі провалюючись у сон.

 

*-«—Лизни, булькни в молоко, та з’їж!» — пробачте, не втрималась, хехе)