Гей-клуб

Можливо, це мама? Але чому він не чув як відчинилися двері? Хлопець таки вирішив розплющити очі. Перед ним сидів Ігор! Той самий його домовик, охоронець, охоронець.
-Ігор!-Теле крикнув Кирило і почав обіймати його-вибач мене! Я тебе люблю! Не залишай мене! Вибач! Я тоді дуже злякався! Я ніколи не думав, що я поцілуюсь із хлопцем. Вибач! Вибач! Вибач!
-Ні! Це ти мене вибач! Я був не правий! Я не мусив тебе цілувати! Ми знайомі були тільки день і …. і … Просто вибач … Я провів себе як стурбований голубець! Вибач!
-Я тебе люблю!
-Я теж! Кирило.. ми знайомі з тобою … ну … день, якщо не рахуючи цей тиждень, адже ми з тобою не бачилися і … Але … я люблю тебе … І …
-Хочеш запропонувати мені стосунки?-перебив Ігоря
-Так …
-Я згоден
Вони обидва посміхнулися один одному. Зрештою! Нарешті, все вирішилося! Вони обидва почали відчувати, як відстань між ними зменшується і вони поцілувалися! По справжньому! Вже по взаємному!
З того часу вони офіційно були парою. Хоча про це ніхто не знав.
Йшли роки… Ось Кирилу вже 17, Ігореві 16. Щоліта вони проводили разом, а в решту пори року Ігореві треба було вирушати назад на “Світло всіх домовиків”, з відмовкою, що він хоч і домовик, але він теж вчитися і якраз на “тому світлі будинкових” багато шкіл, де вони й навчаються, але це здавалося дивним Кирилу, адже він захищав його! Був його охоронцем! Він же мав охороняти завжди! Не тільки влітку, а Ігор говорив, мовляв, він за ним дивиться з “того світла”. Звучить, звісно, ​​крипово, але відмовка правдоподібна, тож Кирило й вірив Ігореві. Власне, Кирило та Ігор завжди переписувалися, розмовляли телефоном годинами, коли той був “На тому світі домовиків”. Влітку, як завжди, Ігор з’являвся “На світі звичайних і смертних” і вони гасили все літо разом. Мамі Кирило сказав, що має пару, але весь час відмовлявся показати її, тягнув час, але він знав, що колись розповість їй, що це зовсім не дівчина. Він хотів розповісти все своїм батькам, адже вони не були гомофобами, але він не знав, як подати цю інформацію. Він не хотів розповісти їм це у сльозах та вибаченнях, мовляв він щось зробив неправильно. Навпаки! Він хотів це піднести ніби це звичайна справа! Нічого незвичайного! Але він та міг, а от батьки все одно не так дивитимуться на нього. Мама в принципі давно щось підозрювала, а от батько… Адже мама йому так і не розповіла про той лист “хлопцю подруги”. Так і взагалі! Він зустрічається з ДОМОВИМ! Адже це не простий смертний! Хоча смертний, але НЕ ПРОСТОЙ! І як це сказати? “Мамо, я зустрічаюся з хлопцем і він домовик! Ти не проти?” Після цієї фрази мама швидше за все покрутить пальцем біля скроні і скаже, мовляв, треба менше в комп’ютері сидіти! Але поки що його це не хвилювало, адже всіма днями на проліт він гуляв зі своїм хлопцем-будинковим.
Якось вони вирішили піти до гейського клубу… ну чисто заради інтересу… Клуб називався “Гонконг”. Ну нібито, якщо хтось запитає “куди ви?”, То можна відповісти “Ми йдемо в Гонконг”. Так би мовити, місцева гейська жарт. Втім, наші головні герої вже дійшли до гонконгу, вони взяли в барі по склянці “Блакитної лагуни” і пішли шукати вільний столик, але весь клуб був забитий.
-Йдемо сядемо туди!-Показуючи пальцем, сказав Ігор-там вільно
Як тільки вони підійшли до того столика, його відразу ж зайняли ще якихось 2 хлопця
-Гей! Ми перші помітили цей столик-обурився Кирило
-А ми перші їх зайняли-ніжним і плавним голосом сказав один із хлопців
-Так, давайте не лаятися і просто мирно поступитеся нам столик-запропонував Ігор -Тут місць немає! Ви можете просто приєднатися до нас! Познайомимося! Так, Микит? Ти ж не проти?
-Ні звичайно! Сідайте!
Хлопці, звичайно, неохоче, але все одно сіли разом з ними, адже в клубі справді не було місць

-Отже, давайте знайомитися. Мене звуть Віталік. Можете кликати мене Вітька. Це мій хлопець-показує на хлопця що знаходиться поряд з ним-Його звати Микита –Можете називати мене Ніка-після цих слів Кирило остаточно подавився коктейлем
-Кхм, Вибачте. Я Кирило, а це Ігор
-Ігорьоша – це моє улюблене ім’я.
-ААААА, БЛЯТИ! МОЖНА ІГОРЯ ТАК НЕ НАЗИВАТИ! ФУ, БЛЯТИ! Будь ласка! – перебив Кирило
-Ну добре Добре. Не вкраду я твого Голубчика. Я просто хотів сказати, що коли у нас буде дитина, то я обов’язково назву її Ігор
-ХеХ, цікаво якось посміхнувся Ігор
-ДРУПОЮ ПРО КОСЯК-заржал Кирило
-Що ж ви так! Як непристойно висловлюєтеся! Треба ж поводитися як ЛЄДІ! А ви? Фу як некультурно! – сказав Віталік
-ХУЙДІ! НЕ ТРЕБА ТУТ НАС ВЧИТИ ЯК НАМ ВЕСТИ!-грубо відгукнувся Кирило-Ігор, пішли звідси!
-ФУ, БЛЯТИ!ФУ, БЛЯТИ!ФУ ФУ ФУ ФУ!!!!От знаєш, є 3 види геїв: геї-адекватні люди, які просто люблять людей своєї ж статі (як ми з тобою), є підори-грубі, злі на життя, що говорять, що вони гомофоби геї, і є ПЕЄЇДИКИ-такі нібито ЛЕДИ, блятьсуканахой! Від яких нудно! Фу фу фу!
-Ну Не злись! Ну, вони такі. Що вдіяти?
-Я розумію, але просто мене мало не знудило
-Всі! Я зрозумів! Сюди більше не ногою
*У той час у тому ж клубі*
-Ось як треба відганяти людей! Вчись, поки я живий!-звернувся до Микити Віталік-Ахахаха! Вітько! Кричу! ЛЄДІ! Ахахахах
-Та Ти теж! НІКА! ІГОРІЧОК!ХАХАХАХАХ