гарячий вечір замість чаю
від winn winchesterСутінки застеляли простір сизою поволокою.
у квартирі було тихо та темно, але виднілася тінь з кімнати. Знявши верхній одяг, блондин пройшов тихо далі, наближаючись до їх з Яновичем спільної кімнати. В напівтемряві, біля вікна стояв брюнет. Тихенько наблизившись до коханого, Суббота пройшовся холодними пальцями по голій, гарячій шкірі, залишаючи легенький поцілунок на чутливій шиї. викликаючи сотні мурах по всьому тілу.
– вирішив мене звабити, чортеня? –– шепотом мовив Спартак, ближче притуляючись до Яновича.
– який ти здогадливий, Спартачок. –– також тихо відповів актор.
Більш інтимності в атмосферу додавало світло світильників, які стояли з двох сторін ліжка. Повернувши до себе обличчям коханця, вони злилися в хапливому пристрасному поцілунку. Суббота поклав руки на чужу талію, в той час, як Євген зарився пальцями в чуже світле волосся, притискаючись ближче. Вони скучили один за одним. Від всіх почуттів. Які зараз переповняли закоханих голова закрутилася так, що вони ледве втримали рівновагу. Притиснувши гаряче тіло Яновича до стінки, блондин поглибив поцілунок. Брюнет обожнював той контраст, коли його притискали до холодної стіни, пристрасно цілуючи. Він втрачав контроль в ті моменти, коли Суббота домінував над ним, шепотів компліменти або любощі на вухо, обпалюючи вушну раковину, стискав стегна, сідниці або талію. Брюнету зривало дах, коли коханий міг взяти його за шию під час поцілунку. Знаючи це, блондин цим частенько користувався, доводячи Яновича до зірочок перед очима майже кожну ніч. Він господарював у роті Євгена, вивчаючи кожен його міліметр, мов перший раз. Права рука блондина повільно, але впевнено спускалася до резинки домашніх штанів, які вже не могли прикрити того збудження.
Зараз блондин був, мов змій-спокусник. який спокушав янгола Женю на солодкий та шалений, але такий бажаний гріх. І опору не було, зараз вони бажали цього найбільше. Очі обох застелила завіса збудження, зайві думки вже давно відкинуті та заховані в чорну скриньку. Та сама чорна скринька, зараз летить в чорну прірву палких та шалених бажань. Нікого з них зараз не хвилюють якісь проблеми. Відірвавшись від таких солодких та улюблених вуст, Суббота одним рухом поклав коханця на велике ліжко. Руки брюнета потягнулися до країв чорного гольфу, тягнучи його наверх, щоб скоріше оголити татуйований торс психотерапевта. Менше ніж за хвилину, чорна тканина опинилася десь в кутку кімнати. Брюнет шаленів від тіла коханого, він обережно провів кінчиками пальців по деякім візерункам, цей вчинок змусив повітря вибитися з легень. Вогонь всередині них розгорався сильніше, піднімаючи не тільки температуру тіл, а і кімнати. Поцілунки шаленіше та гарячіше, зараз вони у своєму маленькому шаленому світі, насолоджуються кожним дотиком та рухом один одного.
за руку візьме і полетиш
ти кудись вниз
вони летіли в прірву кохання та ніжності, розтягуючи кожну насолоду. Вони загубили зв’язок з реальністю. І не намагаються його знайти.
до гольфу Спартака полетіли штани Жені, зараз це непотрібна тканина, яка заважає насолоджуватись вивченими місцями чужого тіла.
– кошеня, ти чарівний. –– блукаючи тілом брюнета, мовив Спартак. Він божеволів від свого хлопчика, який іноді був маленьким, але таким бажаним чортеням.
Блондин робив все, щоб побачити щасливу посмішку та дзвінкий сміх Яновича, це було краще, що могло підняти настрій Субботі. Він любив спостерігати, як брюнет ледь помітно червоніє на зйомках подкастів, після милих промов блондина або коли він робив Євгену компліменти. Чоловік обожнював дивитись в ті карі очі, в яких іноді можна було побачити бісів або іскорки бажання, цілувати солодкі та пухлі вуста, на які блондин міг залипнути, на ті ледь помітні веснянки, які дуже личили Яновичу. Він щиро кохав актора і намагався це показувати всіма способами.
у відповідь Євген лише почервонів, він досі не знав, як відповідати на компліменти в такі моменти. Зараз він був слухняним та піддатливим, що дуже обожнював Суббота.
блондин залишав доріжку червоно-фіолетових міток на шиї та ключицях коханця, спускаючись до рожевих та твердих від збудження сосків, які теж потребували уваги. Блондин обережно покусував, цілував та облизував, змушуючи актора мліти від кожної дії. Стискаючи міцні плечі психотерапевта, Янович жадібно ловив повітря, намагаючись видати хоч щось.
– коханий.., –– прокурликав брюнет. – досить мене мучити.. –– продовжив він, закусивши від таких солодких пестощів губу. Простягнувши руки до ґудзика на джинсах блондина, він швидко розправився з застібками. Позбавившись від останніх елементів непотрібного зараз одягу, Суббота потягнувся до тумбочки, де вже стояла нова упаковка лубриканту та презервативів. Виливши трохи змазки на пальці, чоловік обережно ввійшов в колечко м’язів, дві фаланги легко пройшли. Піднявши погляд на червоного брюнета, Спартак посміхнувся.
– ти вже підготувався.. хороший хлопчик. –– вузол внизу живота став більшим. Брюнет обожнював коли Суббота його так називає, коли він мав владу над його тілом та змушував стогнати своє ім’я до болів в горлі. Розкатавши латекс по стволу, блондин ввійшов, одразу набираючи там та шукаючи той самий клубок м’язів. Довго шукати не довелось, про це повідомив протяжний стогін з його ім’ям. Закинувши ноги брюнета собі на талю та змінивши кут проникнення, Спартак рухався швидше за благанням Яновича, роблячи відчуття гострішими. Зараз блондину бракувало слів описати, як неймовірно виглядав Євген. Насолоджуючись відчуттями він не міг відвести від такого збудженого кохання, який стогнав його ім’я, стискаючи чорні простині та кусаючи від задоволення червоні губи.
я так млію за тобою, як ніколи ніхто не млів,
так все дивлюсь за тобою, що й не мушу казати слів.
вони насолоджувалися один одним, тепло тіл, палкими поцілунками, та різкими поштовхами. Які доводили до зірочок перед очима. Гучно скрикнувши, брюнет кінчив, а за ним видавши тваринний рик Суббота. завалившись поруч, блондин притягнув до себе актора, цілуючи його в скроню.
– ти неймовірний. –– на одному подиху вимовив Янович, намагаючись вгамувати дихання.
посміхнувшись, психолог затягнув коханого в ніжний поцілунок, зариваючись в рідні темні кучері.
недостатньо вдали
слів щоб описати на скільки це прекрасна робота! автору щира подяка за це!!
ваай, дякую!!
Ооооо, ще й уривок з пісні влучив мені прям у серденько!))) Автор – спасибі!!! Чудова робота.
Доречі, перше речення дуже поетичне
дякую!!