Гаррі, прокинься, тобі замала комірчина

Гаррі, прокинься, тобі замала комірчина,

У Гоґвортс нема дороги, потяги мчать на фронт.

Шрамів побільшало, ти перехилиш чарчину —

Ллється вогняне віскі, палить твій горизонт.

Сонце заляпане кров’ю не відтирається з пальців,

Ти вже не маєш віри в казки про вищу ціль.

На Темних Лордів все більше

Скидаються сиві старці,

Правда, мов вічний вирок —

Полином на язиці.

Гаррі прокинься, вилазь з-під трухлявих сходів,

Там павутиння долі сплетене по кутках.

Гаррі не бійся, темрява не нашкодить.

Краще згадай непрощенне до того, як в тебе друзі

Вмиратимуть на руках.

Спалахи! Спалахи! Спалахи!

Спогади у флаконі

Носиш навпроти серця, наче той талісман.

Вихилиш ще одну чарку і запульсує у скронях

Смерть салютує кубком, каже: “Лайно твій план!”.

Ворогу чхати на правила й згоду,

Чхати на долі незвершені.

Плечі розправ, не відводь свого погляду.

Ті, хто бояться бруднитись,

Падають завжди першими…

Гаррі, ніхто не прийде, там на далеких схилах

Замок стоїть у руїнах, підірвані всі мости.

Мандрагори зійдуть весною на наших могилах,

Асфодель і дикий полин на згарищах будуть цвісти.