В тихому омуті черті водяться

[Всі персонажі досягли віку згоди  та повноліття]

Стен як завжди вирішив наживитися на жителях Ґравіті Фолз, влаштувавши вечірку і звісно пів міста прийшло на цю вечірку, і як на будь якій вечірці не обійшлося без алкоголю.

Білл якийсь час собі танцював із усіма, поки не зрозумів що Ялиночка кудись пропав, усвідомивши це демон пішов шукати своє деревце.

— Демони пекла, Ялиночко. — зітхнув Білл підлетівши до сидячого на підлозі під стіною Діппера. — Скільки ти випив?

— ТрішкИ! Гик! — Діппер прикрив рота дивлячись розфокусованим поглядом на коханого, Білл зітхнув.

— Хто б міг подумати, що тебе зносить від двох стаканів. — покачав головою Сайфер. — Пішли, для тебе вечірка закінчена. — він обережно взяв Діппера на руки й поніс на горище, поки той на диво сидів тихо й не буянив.

— Ось так. — Білл посадив його на ліжко й оглянув, на вигляд Діппер був в хлам, але сидіти міг. — Тобі щось треба, чи ляжеш спати? — спитав Білл, Діппер подивився на нього схоже намагаючись зібрати думки до купи.

— Тебе~ — усміхнувся він й поваливши Білла на ліжко навис над ним, що збило демона з пантелику.

— Ялиночко, я звісно не проти, але ти п’яний, не впевнений що це хороша думка~А! — Білл прикрив рот рукою, поки Діппер взявши його іншу руку почав вправно блукати язичком між пальців Білла, дідько, за саме чутливе взявся. — Ялиночко, це, не чесно… — зауважив Білл, Діппер усміхнувся не зупиняючись, а лише продовжуючи повільно й вульгарно все робити.

Він точно п’ян, був ви Діппер тверезий, він би так ніколи б не робив, ще це його розпатлане волосся й перекошені окуляри, Білл відчув як розум замкнуло, він важко зітхнув, але просто не міг собі дозволити відвести погляд, бо це було неймовірно прекрасно, до того ж Діппер ще й так солодко причмокував, що тільки більше паморочило голову й викликало збочені думки які тільки підкидали дров до вогнища.

Хто б міг подумати, що колись хтось зможе так швидко завести Білла? Навіть сам Білл не підозрював що колись таке станеться, але це сталося, і він не проти…

— Ти просто так, граєшся? Чи так хочеш, щоб я тебе трахнув? — важко дихаючи спитав Білл з туманом в голові, що по силі не слабше за сп’яніння Діппера, той смокчучи його пальці, і схоже дуже захопившись цим не одразу відповів.

— Обидва варіанти… — його губи як і пальці Білла були в його слині, її було так багато шо вона б могла з легкістю замінити змаску.

— Ніколи б, не подумав що ти такий коли п’яний… — прошепотів Білл.

— Який?..

— Розбещений~

— Ти ще нічого не бачив~ — зауважив Діппер, Білл підняв брови у здивуванні, Діппер ж продовжуючи свої ігри з чужими пальцями поліз до чужих штанів й тільки коли розібрався то приспустивши чужі боксери, Діппер залишив руку Білла в спокої й нахилився до його збудження, й дивлячись на Білла провів язиком по його члену до самої голівки, а після різко взяв у всю довжину без прелюдій одразу почавши по черзі відсмоктувати й ковтати, рухаючись по всій довжині.

Від таких різких дій в Білла знов виникло замикання й не стримавшись він зірвався на голосний стогін й піддався бедрами на зустріч ласкам чужого ротика, тіло ніби прошило струмом й одна з рук миттю вчепилася в волосся Діппера як за останню надію на життя, поки сам Діппер почав прискорюватися.

Білл закрив собі рота рукою тонучи в почуттях поки розум видаючи збій поглинав туман, о демони пекла, це настільки прекрасно що здається надовго Білла не вистачить, аж соромно за це, але цей сором швидко тане від відчуття в чужому роті, такому мокрому й жаркому, з гарячим й таким вправним язиком, виходить що він вміє не тільки легко вимовляти всякі довгі й нудні наукові терміни… від цієї думки Білл усміхнувся, але той час зірвався на новий стогін й прогнувся у спині.

Діппер трішки усміхнувся на таку реакцію коханого й повторив дію, взявши глибше його збудження, від чого голівка майже увійшла в горло, змусивши Діппера солодко застогнати й відчути як Білл здригнувся в середині нього.

Слина зі змазкою вже змішалися в одну рідину, що стікала по губам та підборіддю Діппера, який все прискорювався, відчуваючи як вже не вистачає повітря й як паморочиться голова від реакції чужого тіла й стогонів, від яких вже було неможливо тісно в штанах, але Діппер себе не чіпав, засередившись на коханому, на тому як він стогне, як прогинаєтся в спині, як піддається бедрами вперед в бажанні більшого, як тримає його за волосся, тремтить, й намагається бути тихіше.

Не дивлячись на те шо все через сп’яніння було як в тумані, Діппера це не хвилювало, й по його діях не можливо було сказати що він п’яний, проте він був значно впевненіший ніж в своєму тверезому стані й це зводило з розуму ще більше.

— Оо… Я-ялиночко~… Аахх~!.. Я вже близько~… Ахх~! Дуже~.. Мгх~!.. — прошепотів скрізь стогони Білл ледве забравши руку з волосся коханого, щоб той зміг вісторонитися, але Діппер навпаки наблизився й прискорився від чого Білл застогнав голосніше й частіше. — Я-ялиночко… н-не так швидко… не та~к… Аах~!.. Мгх~!… Ялиночко~!.. — простогнав Білл й той час втративши зв’язок з реальністю від жаркої ейфорії почуттів з голосним стогіном кінчив.

Жарка кімната наповнилася тишею й важким диханням обох, а за ним й важкими ковтками, а після причмокуванням з глухими стогінами Білла.

— Ялиночко… ти… не перестаєш дивувати… — прошепотів Білл, Діппер усміхнувся закінчивши вилизувати його член й одягнувши боксери назад, дбайливо застібнув ширинку штанів.

— А ти, дуже смачний… — зауважив Діппер, Білл сів, хоч й насилу, й наблизившись до коханого злизав з його губ суміш слини й змазки з кінчею, а після затягнув у поцілунок, одразу додавши язичка, поки рукою поліз до чужих штанів й розстібнувши їх поліз під боксери до чужого збудження, зібравши пальцем з стікаючої голівки змазку й почав її дбайливо розмазувати по всьому збудженню, від чого Діппер протяжно застогнав в вуста коханого й вчепившись в його волосся та шию піддався бедрами вперед, штовхнувшись в горячу руку, що не заперечуючи штовхнулася на зустріч, а після міцно охопила чутливий орган й почала надрачувати.

Діппер знов застогнав й майже повис на Біллі, прогнувшись в спині й поширше розставивши ноги, це було настільки приємно й швидко, що розум й все тіло на мить дало збій, а після попливло від збудження, втративши будь-який контроль й віддавшись в чужі руки тілом і душею.

Алкоголь й сильне збудження дали своє і Діппер миттєво розтаяв в руках Білла, забувши про все й тільки стогнучи від дій чужого язика й руки, що тільки прискорювалися, ніби бажаючи як найшвидше довести Діппера від чого той йорзаючи й тремтячи стогнав все голосніше, сходячи з розуму й не стримуючи сльози.

— Б-білл~ … Аааах~! Мммгх~! Я .. аааАх~! Ах~! Аа~! Б-будь ла~аска~… Повільше~! Я так… Не протимаюся~! Ааах~! АхАх~!.. Мгх~!… Мммгх~!.. ммммхАаа~! Бі~лл… — розірвавши поцілунок благав Діппер, але його не чули, нахилившись до плеча й почавши його цілувати й кусати, від чого Діппер затремтів сильніше.

Як же це прекрасно, занадно прекрасно для Діппера та його збудженого тіла, яке довго не протримується й з солодким стогіном він кінчає в руку коханого, розм’якаючи в його руках й ледве не втрачаючи свідомість.

Білл же довівши коханого до кінця, з хитрою усмішкою забрав руку з чужих боксерів й злизавши кінцу зі змазкою глянув на свого Ялиночкою.

— невже вже спиш?.. — тихо спитав Білл, Діппер щось втомлено пробурмотів під носа, демон видав смішок клацнувшм пальцями та привівши все до ладу і дбайливо застібнувши чужу ширинку вклав Діппера в ліжко, сам також вмостившись поряд, проте ще довгий час валяючись та думаючи про щось своє, поки його Ялиночка вже солодко спав, цікаво, чи згадає він взагалі завтра, що робив сьогодні?..