Джаспер Хейл

До урочистої частини весілля залишалися лічені години. Атмосфера навкруги була божевільною. Хоча вампіри і холоднокровні, але така нервова підготовка та переживання Белли передавалися всім членам родини, окрім хіба що Роуз.

Есмі, Рене та Еліс закінчували всі приготування, виносячи декор весільних столиків та вази для квітів, якими я займалася. Еммет і Джаспер розносили дерев’яні лави для гостей. Розалі в домі готувала Беллу до виходу, займаючись її макіяжем та зачіскою.

Закінчивши з оформленням вівтаря, я взяла з вази букет нареченої та попрямувала у бік будинку, стискаючи в руках квіти. Опустивши погляд на широколисті білі лілії, я розглядала кожну ідеальну пелюстку та тонесенькі судинки квітки, поринаючи у свої думки та мрії минулого. Неочікувано в очах промайнув дискомфорт і всі деталі розмилися. Проморгавшись, я відчула лінзи, від яких очі страшенно сльозилися.

«Гості точно будуть не в захвати від моїх червоних очей…»

Неочікувано тіло наповнило відчуття спокою, а передсвятковий тремор, яким заразили всіх Еліс та Рене кудись зник. Майже діставшись сходів, мене освистнули. Повернувшись, побачила Еммета, з довжелезною лавкою на плечі.

— Чому мене ніхто не попередив, що у нас буде дві наречені? — вигукнув він, натякаючи на букет у моїх руках.

— Бо забрати їх собі у тебе сил не вистачить, — промовив Джаспер, виходячи у здорованя з-за спини та посміхаючись у всі тридцять два.

— Що ти сказав? А ну йди сюди, зрівняємося. — ухиляючись від Еммета, який почав крутитися, з лавкою на плечі, Джаспер на секунду поглянув на мене і посміхнувся. Ще одна мить і легкий вітерець розвіяв моє волосся назад. Витончені бліді пальці хлопця торкнулися моєї шиї, відкидаючи декілька пасм назад. По всьому тілу знову розплився спокій та умиротворення і я зрозуміла, що те що я відчула хвилину назад теж його рук справа.

— Не хвилюйся так, — прошепотів Джаспер, схиляючись до мене для поцілунку. Одна його рука обережно лягла на мою талію, друга завмерла біля шиї. Легкий поцілунок накрив мої губи. У пориві, потягнувшись до нього ближче, я забула про букет, який виявився затиснутим між нами.

— Ох, — шикнула я, злегка відсторонюючись і хвилююче обдивляючись квіти.

— Складається враження, що це ти сьогодні виходиш заміж, а не Белла.

— Ти ж чудово знаєш, через що я хвилююся, — прошепотіла я, повертаючись в обійми вампіра.

— Я буду поряд, — нероздумуючи відповів хлопець, поцілувавши мене в ніс. — І простежу, щоб ти нікого не з’їла, — веселий настрій Джаспера передався і мені, повністю прогнавши всі страхи.

Підняв голову, я залишила на його губах ніжний поцілунок, посміхнулася наостанок і побігла на допомогу нареченій.