Вічна мить
від ЯнголЦе дивно і частково трагічно… та знаєш, у мене відчуття, що плівка заїла, вона почала пробігати туди-сюди, декілька секунд вічності, назавжди залишивши нас в цьому моменті. А може тільки мене. Я ж не знаю, чим ти дихаєш.
Іноді ти схожий на космос, Діне. Чорний, похмурий і такий всеосяжний, що в тобі можна загубитися і померти. Я роблю це кожен. чортів. раз., коли вдихаю твій запах, коли відчуваю теплоту крові, що циркулює у твоєму тілі, як би це не звучало.
Та мені подобається момент який обрало життя, щоб увічнити. Або його обрав бог, щоб поставити на паузу.
Ти просто сидиш тут. Я підходжу до тебе і сідаю поруч. А ти посміхаєшся… посміхаєшся так, ніби для тебе більше немає нікого в цьому світі. Цілуєш мою шию, я гладжу твоє волосся. Пам’ятаю, що тоді твій запах здавався найріднішим у світі.
Насправді це сталося давно, роки тому, але я назавжди залишився в тому моменті. Знаєш, інакше біль, інакше темрява зжере мене, а цей спогад мене рятує. Завжди. Я відображую картинки у пам’яті настільки часто, що не забув нічого: твої руки тоді були блідими, в них диміла цигарка, а губи на дотик м’якими, хоч і потрісканими. Ти пах попелом і сливами які з’їв на передодні. У твоїх очах відбивалося пізнє сонце, воно от-от мало сісти та показати нам справжній космос.
Я вивчив це досконало.
Де ти зараз, чому не зі мною, чому, чому, чому… це вже немає сенсу. Більше нічого немає сенсу, окрім того дня.
Я майже вірю, що вигадав все це. Тебе ніколи не було. Тебе просто не існувало.
Ця думка болісно б’є по серцю, хоча я знаю, що це не правда. Ти був, там, зі мною, в ту мить, ти був. Про це свідчить геть неглибокий шрам на лікті. Просто я насправді погано все пам’ятаю. Можливо, це був не вечір, а світанок, можливо, шкіра твоя була золотиста, ти, здається, ніколи не палив… А цей шрам з роками блідне. Скоро вже нічого не залишиться від тої вічної миті. Скоро ти перестанеш існувати у моїх думках.
я тут вперше, і це перший фанфік який тут прочитала.. це неймовірно, дякую вам за таку прекрасну роботу, я проникнулась почуттями Каса і чесно кажучи, розумію його. дякую ще раз, ви молодець!!
Дякую, коментар побачила тільки сьогодні і щиро рада, що вам сподобалося!
Вітаю, я з ланцюжка!
Я дуже рада що мені потрапилася ця робота, ви би знали як я люблю Надприродне! Ця атмосфера, мммм… І в вашому фікові вона теж є, тож ви можна сказати нади
нули мене писати щось містичне~
Дінокасів(виправте якщо не правильно) я також дуже люблю, і це ще одна стріла Купідона у моє серденько! Мені сподобалося як ви передали почуття Кастіеля, чесно в мене теж є така мить бо якої я завжди повертаюся і того можна сказати що я відчула почуття Каса вдвічі сильніше)
Дякую вам за цей фанфік! Нат
нення вам ~
Знімаю капелю
а, Іринпіша ~
Дякую вам за відгук) мені дуже приємно, що вам це сподобалось, а ще приємніше, що нади
нуло)