Вірш.

від відображення в дзеркалі

вже давно вивертає,

не можу я бачить себе на площині.

чомусь так важко любити всесвітні реалі,

де тобі присвячують великі, образливі вірші.

гнів накопичується — я людина слабка,

але дати комусь знущатись так просто

моя гордість не дала.

ненависть до себе за велику чуттєвість— це справа проста,

але чи вийде у тебе справді прийняти свої почуття?

якщо хочете підтримати автора, підпишіться на інстаграм — pllionii:)