Вірш «Відьма»

Ти можеш спалити мене у вогні

Та я буду приходити уві сні

Я буду вбивати та вабити тебе вечорами

Мене не сховати

Мене не здолати

Ти благай, кричи, моли

Та немає у мене вже душі

Ти в мені її убив

Я кохала, я бажала

Ти ж мене закатував

Якщо відьма я страшна

Так терпи мене з повна

З пекла я ж прийшла

Я уб’ю тебе мучено

Та почуватимусь блажено

Муки солодкі на тебе чекають

Може ще колись я покохаю

Та хіба мертві обирають

Не ховайся ж, мій коханий

Всеодно тебе ж я бачу

Милий мій, не бійся бути вбитим

Це ж доля праведного звіра

В пеклі зі мною ж згори

Чекають на тебе тортури нелюдські

Пам’ятаєш як ти мене убив?

Як палала я у вогні і ти ж мене до цього засудив

Ти нашу дитину зі мною ж похоронив

Так тепер, мій любий, помри