Вірші

Ти знаєш, я так ненавиджу себе,

За все:

За вчинки, за слова,

За те що промовчала,

Коли боліло,

Бо за людину себе не вважала,

Як і зараз.

Лиш раз я відчула себе щасливою,

Тоді, коли усі сміялись,
І навіть сльзи полились,

І усмішка мої уста не пркидала,

А потім гірко й слізно я ридала,

Від самотності і не протрібності нікому,

Вночі я плакала,

А в день я посміхалась,

Бо боялась,

Зробити боляче вам,

І робила боляче собі,

Бо люблю вас всім серцем,

Але хто полюбить мене…

Ти знаєш я так ненавиджу всіх вас,

За все,

За те що промовчали

І так мені нічого не сказали,

Бо боялись.

Але ж не злякайтесь тоді,

Коли я зникну з ваших очей.