Він не знав нікого, кому б влада личила більше

Ештон з розвідниками витратили чимало годин, намагаючись зробити їхню подорож хоч більш- менш прийнятною з точки зору логістики. Але врешті-решт просто здалися, вирішивши, що відстані – не проблема, і зійшлися на тому, що якщо все сходитиметься по часу, то це уже не погано. Тому наразі вони прилетіли у Шотландію. На привелике здивування Ештона – на весілля. Мерін отримала запрошення на кілька свят від древнього клану Макнармер і вирішила поєднати приємне з корисним. Ештон поки що не розумів зв’язку Шазарії з цим кланом… Але треба, то треба. Це ж краще, ніж аукціон чи війна. Правда ж?

Вони зупинилися в дуже пристойному готелі в невеликому місті, по сусідству з родовим маєтком клану Макнармер, де і буде весілля.

Ештон все заспокоїтись не міг – хвилювався. Чомусь йому було важко повірити, що Мерін для розваги могла вибрати просто весілля. Ештон непокоївся, але вирішив не розпитувати… Тож просто сидів в машині. Шазарійці, не зраджуючи собі, впихнули їх у Ренж Ровер, який вийде тільки весною цього року – на сім місць( з сидіннями у три ряди). Вважаючи, очевидно, справою честі випендритись… Тому що Ештон не бачив проблеми поміститися на задньому сидінні утрьох… Але не сперечався. Зараз Мерін йде на весілля у якості Повелительки, а він – Серця Шазарії. Так що… Може і виправдано?

Коли вони прибули на місце з машини вийшов Лагор і подав руку Мерін. А Сірін вийшла і приєдналась до Ештона, ставши від нього за крок позаду. Ештон не обговорював якихось правил поведінки наперед, тому почувався злегка невпевнено. Але вирішив, що його місце поруч з дружиною і це не обговорюється, тому підійшов до неї і запропонував свій лікоть. Мерін усміхнулась йому і взяла його під руку. Вона була неймовірною. Її темно-фіолетова, майже чорна довга сукня, з розсипом блискучих діамантів, що нагадувала нічне небо, зачіска, і природний макіяж… Вона була… Величною. Не бачив Ештон нікого раніше, кому б так личила влада. Він теж усміхнувся їй. Ештон теж виглядав нічого. Темно сірий смокінг з темно-фіолетовим коміром в колір сукні, біла сорочка і краватка кольору мокрого асфальту з благородним блиском. І туфлі якісь пафосні. Волосся зібрав в хвіст… Але він не виглядає ідіотом, тож… Окей, Ештон почувався комфортно.

Рікон і Лагор були в світло – сірих шикарних піджаках, Сірін в подовженому смокінгу жіночого крою такого ж кольору. Вони рухались за ними з Мерін.

Ештон глибоко вдихнув і тяжко зітхнув, підходячи до особняка. Легше стало. Мерін поглянула на нього, усміхнувшись. Ештон впіймав погляд і теж усміхнувся.

Їх з поклоном зустрів якийсь дворецький чи щось таке.

– Для нас невимовна честь вітати в нашій скромній обителі Повелительку Шазарії та Серце Шазарії. – З глибоким поклоном продекламував він. Ештон не розпитував наперед і тепер про це шкодував… Ну, буде про що за столом поговорити. – Дозвольте провести Вас.

Мерін удостоїла дворецького стриманою посмішкою і кивнула.

Їх провели у святкову залу, оголосивши прибуття. Половина зали встало, всі притихли. Це було кумедно – суто половина гостей. Ештон збагнув прикол. Інша половина гостей не знає хто вони. Але притихли всі. А вслід за кланом Макнармер, з здогадками і сумнівами, почали вставати інші гості. Невпевнено піднявся і наречений, поглядаючи на свою майбутню дружину. Мерін і Ештон послідували на вказані їм центральні місця, що були на невеликому підвищенні, як і стіл молодих, тільки на одну сходинку вище. А столи для супроводу, наче столи дружків напроти, стояли по бокам від центрального столу, нижче. Щойно вони підійшли до столу, клан вклонився, включно з нареченою. Мерін та Ештон сіли. А гості з боку нареченого порозгублювались – хто кланявся, хто роззирався, намагаючись зрозуміти що відбувається. За ними сіли Сірін з Ріконом по ліву сторону і Лагор по праву. Тоді сіли всі інші, клан, як по команді, решта – невпопад. Але увага до них на цьому не закінчилась. Глава клану Макнармер – Вілліам Макнармер взяв у руки мікрофон:

– Немає для нашого клану більшої честі, аніж вітати на своїх землях Повелительку та Серце Шазарії. І хоч сьогоднішній день належить молодим, для мене особисто і для всього нашого клану великою честю являється привітати Вашу щасливу пару з шлюбом. Нехай Ваш союз буде міцним і принесе розквіт усім Вашим підданим. – Сказав він і поклонився. Мерін з усмішкою на лиці безшумно зітхнула. Їй було смертельно нудно, але вона кивнула і жестом попросила мікрофон, кивнувши паралельно Лагору. Він вийшов.

– Дякую за привітання. Нехай же Ваші слова вплетуться в наші долі. – Тихо і м’яко ліг голос Мерін по залі.- Вітаю Вашу наслідницю з світлою подією. Нехай же і її шлюб принесе плоди. – Лагор ввійшов в залу і повільно рушив в напрямку до молодих. – В честь цього свята Шазарія припідносить молодим подарунок. Особливу технологію виготовлення віскі. Вона дозволить значно зекономити сировину та збільшити прибутки. А також на територію калану Макнармер уже доставлені потрібні зразки обладнання з детальними інструкціями. – Лагор припідніс документи нареченій. Вона встала і з поклоном прийняла подарунок. – Звичайно ж якщо наслідниці клану Макнармер потрібно щось конкретне, Ви, як і раніше, можете звертатися з проханнями. – Усміхнулась Мерін стримано. І Ештон відчув, як вона знову зітхнула, тільки в душі. Ештон теж зітхнув. – Щастя молодим. – Беземоційно завершила Мерін і порожньо усміхнулась. Ештону стало за неї боляче.

Мерін віддала мікрофон. З непроникним обличчям і безкінечною нудьгою в душі вислухала подяки…. І, нарешті, цей фарс завершився. Їх залишили в спокої і весілля пішло своїм ходом. Ештон напевне міг відрізнити членів клану Макнармер від гостів з боку нареченого – щоб вони не робили, в душі було напруження, страх, богоговіння. Вони поводились так, наче присутність правителів Шазарії нормальна і, навіть, бажана. Та це було не так. Ештон знову зітхнув. Трохи щось скубнув зі столу і звернувся до коханої:

– То що це все означає?

– Ти про клан? – Перепетила Мерін. Ештон кивнув. Мерін скривилася.

– Бачиш… Це мій давній договір з царською сім’єю. Вони переселялися по світу туди-сюди. Зараз тут осіли. Суть в тому, що вони отримують моє покровительство, а я сто наложників і наложниць та ненаслідника з головної ланки сім’ї кожні тисячу років. Ти ж знаєш цю історію… – Зітхнула Мерін.

– Ти хочеш сказати, що це нащадки царської династії Єгипту? – Здивувався Ештон.

– Історія їхнього клану більш давня, аніж історія Древнього Єгипту… Але так, ти правий. – Мерін помасувала виски – внутрішня напруга давалася взнаки. – Бачиш біда в тому, що моя природа не дає мені розірвати договір, навіть якщо він мені і не потрібен. Навіть, якщо це вже абсурд… Навіть якщо мені відверто лінь вибиратися кожні тисячу років з дому…. І так далі…

– І немає хитростей? – Уточнив Ештон.

– Чому ж є. – Усміхнулася Мерін. – Я, наприклад, взяла за звичку запізнюватись.

Ештон запитально поглянув на кохану.

– Головне не запізнюватись більше, аніж на строк передбачений договором. – Хмикнула Мерін.

– Тобто ти запізнюєшся на тисячу років? А відлік починається з моменту візиту, і таким чином ти їздиш десь раз на дві тисячі років? – Спробував розібратися Ештон.

– Вірно. – капосно усміхнулась Мерін, спостерігаючи за танцем з вогнями.

– А який у цьому сенс? – Спитав Ештон.

– У наложниках? – Перепитала Мернін.

– Так… Термін надто великий, аби задовільняти якісь потреби… – Ештон уже думав про це. Мерін хмикнула, з похвалою у біохвилях.

– Аби вони пам’ятали своє місце. – Мерін оцінююче окинула оком клан.

– Що ще? – Спитав Ештон.

– Податки зменшила до мінімуму. Не потрібні мені їхні наложники, та і люди зараз цінують чуже життя куди більше. Та і платити їм немає чим уже давно. – Замислено потерла пальчиком губу Мерін. – Ще якби мій якийсь представник їздив, було б прекрасно… Але, на жаль, моя присутність обов’язкова… Ну, коли потрібно було захищати їх, я просто переселяла весь клан у Шазарію тимчасово, щоб не морочитись. В такому плані. – Розвела руками Мерін. Ештон мугикнув. Тоді поглянув на танцпол. Виступ закінчився і всі танцювали.

– Потанцюємо? – Запитав Ештон. Мерін вклала свою долоню в його руку, даючи мовчазну згоду.

І вони повільно танцювали, Ештон вів. Його кохана ловила його плавні рухи і вгадувала наступний крок, наче під час поєдинку. І безпомилково ставила ніжки на потрібні позиції. Серце Ештона забилося швидше. І Він хлюпнув неконтрольовану кількість енергії на Мерін. Вона заусміхалася ширше. Вечірні вогні грали на діамантиках її вечірньої сукні, її очі сяяли, вона теж дивилася лише на Ештона. І він стримувався, аби не відпустити свою свідомість “погуляти” з тіла. І це було складно, тому що Мерін вводила його в транс своєю неперевершеністю. Ештон був гордий, тому що знав напевне – в його руках найкраща жінка у цілому світі. Він кружляв її у танці, але окрім неї вже давно нікого не існувало. Була лише вона. Тоді музика завершилась і вони плавно повернулися за стіл. Та Ештон просто не міг відвести від неї погляду. Мерін самозадоволено усміхалась, купаючись в його увазі. Ештон нахилився і поцілував її пальчики. І, мабуть, Ештон ще довго сидів би, даруючи їй свої почуття, але їх перервали.

Якийсь пацан поставив перед Мерін кубок. З чимось. І, Ештон, з “ввімкненим” сприйняттям, зрозумів, що це не винце. Ця рідина бурлила енергією. Ештон вирівняв зір, висковзнувши з сприйняття. Мерін поглянула на хлопця. А він дивився на неї невідривно. Він хвилювався. Мерін надпила вміст, тоді відвела погляд від хлопця, зазирнувши в чашу. Розплескала вміст по стінках круговим рухом, наче дегустатор вино. Тоді зробила ще один ковток, і пацан відчув полегшення, напруга спала, а в глибині за цими сильними емоціями було щось іще… І тільки тепер Ештон зрозумів, що за ними спостерігав весь клан, а тепер всі полегшено видихнули. Хлопець галантно вклонився в напів поклоні і відійшов на своє місце. Мерін задоволено відпивала ковток за ковтком. А тоді впіймала погляд Ештона: він скоса спостерігав за дійством, але опісля відвернувся.

– Не попросиш пояснень? – Облизуючись запитала Мерін.

– Це кров. І, судячи з енергії, того ж пацана, що її приніс. – Проконстатував Ештон.

– Зручний у тебе талант. – Хіхікнула Мерін, допиваючи свій королівський напій. – Але я здивована. Ти не кривишся.

– Не оргія, і на тому “дякую”. – Буркнув Ештон. Мерін пирскнула заливистим сміхом. Ештон не втримався і теж посміхнувся, поглянувши на дружину.

– З тобою це все не так і обтяжливо.- Усміхнулась Мерін. – Можливо, наступний раз я не буду запізнюватись на максимальний термін. – Ештон трішки насторожився. Мерін зацікавлено поглянула на нього:- Запитай.

Ештон тяжко зітхнув і перевів зосереджений погляд на Мерін.

– Думаєш, я проживу більше тисячі років? – Ештон завмер, очікуючи відповіді. Було страшно. Але, він, здається, був готовий. Мерін не зводила зосередженого погляду.

– Не знаю. Я раніше не мала рівнозначних договорів з людьми… Але, думаю, моя душа не відпустить тебе у небуття. Думаю, ти будеш сам вільний обирати, коли відійти… – І акуратно завершила фразу, – зважаючи на умови нашого договору. Без обмежень.

Ештон стиснув губи і зітхнув. Мерін усміхнулась йому і накрила його руку своєю долонькою.

– Все гаразд. Це було моє рішення. – Рішуче кивнув Ештон. Тоді усміхнувся. Вирішив перевести тему: – І… Багато у тебе таких договорів? – Кивнув він в сторону клану. Мерін хмикнула.

– Зовсім ні. Цей останній. Я достатньо обережна з договорами.- Уважно вона поглянула на Макнармерів.

Насправді, свято було чудовим. І Ештон з Мерін прекрасно провели час. Вони їли запропоновані делікатеси, спостерігали, як лари танцювали. А якась п’яненька дама зі сторони нареченого витягнула Лагора на танець, а потім він від неї намагався всіляко позбутись. Гуляли в саду. Вони танцювали і насолоджувались різними шоу, що приготували хазяїни маєтку. І спостерігали за салютом – особливо роти порозкривали Рікон з Сірін. Справедливості заради, варто сказати, що салют був крутий.

– Ти не помітила, що людське вінчання дуже подібне на заключення договору в Храмі Місяця? – Запитав Ештон, наминаючи добіса смачний макарун з смаком суниці і білого шоколаду.

– Люди… – Розвела руками Мерін.

– Змавпували. – Кивнув Ештон, зрозумівши.

– Звичайно. – Усміхнулася Мерін, відкусуючи кейпопс. – Мм… Я думала, це льодяник в шоколаді.

Ештон розсміявся.

А потім була вечірка з коктейлями і світловими шоу. З цього приводу були розставлені акваріуми, що були замасковані раніше під колони. Виглядало ефектно. І свято плавно перетікло в фінальну фазу.

Багато хто залишався наніч. Їхня компанія вийнятком не стала. Щойно двері за ними зачинились, Ештон полегшено зітхнув.