Він знає.

Ти знаєш, дощ пах особливо в день зустрічі з тобою?

Даруєш тишу і адреналін, панічний страх відходить.

Ти знаєш, бережу той ключ і спогади про дім?

Твій погляд. Запах. Голос. Сигаретний дим…

Ти знаєш, заради тебе залишився?

Ти став тим стопом, зупинивши біг.

Я не галюцинація. навіки образ в твоїй голові,

що в’ївся й проріс, пустивши корні крізь прожиті травми.

І все на двох в нас. Божевілля. Нікотин. Безглуздя. Страх.

Ти знаєш, я мав піти, відмовитись?…Проте луна питання,

а з ним і розуміння, що з тобою завжди «так».

Ти моя мрія, порятунок, спокій.. і неозвучене бажання.

Ендрю Джозеф Міньярд, Згадаєш, сам вручив той повідець?

Ти знаєш, я лише прохаю? Вірно, ти правий,

Я не Натан. Та й не Натаніель. На згадку про минуле – шрами…

Ніл Абрам Джостен все-таки наглець.