Фанфіки українською мовою

    Вільнá і жива

    .

    Я давно не писав, не вигадував ані рядка.

    Та і зараз не хочу. Вмовляю себе щоденно.

    Бо волає до мене із дальньої далі земля,

    Що моєю була. І моєю зостанеться, певно.

    .

    Вона вітром мені промовляє із ночі у день,

    Без упину кричить (вистачає на це в Hеї сили),

    Що її заливають чужинці червоним дощем

    І зривають по пір’ю величні, могутні крила.

    .

    Інтернет відключили, мобільний зв’язок відсутній.

    Всі дроти перерізані, вирвані звідусіль.

    А тому через вітер, лише він є безмежно розкутий,

    Та вільний настільки, що мене наздогнати зміг.

    .

    Я почув серед гомону людського та автівок,

    Що за сотні доріг, що за сотні лісів та боліт,

    Любі поле і степ, що розкинулись біля річки,

    Постраждали від оркостанських катів чобіт.

    .

    Через вітер Bона – мені

    Надсилає голосові,

    Й плаче рідна земля і вмовляє мене кричати

    Звідусіль та усім!

    Щоб дізнався про це весь світ:

    “Моя Ненька болить!

    Її діти щодня вмирають!”

    .

    І пишу, як просила Вона, бо я маю слово.

    Що могло би порушити гори, звертати рíки,

    Якщо тільки повірити в нього, у силу його,

    Та сказати у голос: “Вiльнá і жива Україна!”

    * * *

    (20.11.22//30)

     

    0 Коментарів