Вікторія і рхп

POV: Victoria

Я прокинулась. Знову жива.

Я спустилася вниз де сиділи хлопці.

-Добрий ранок, Вінценсо! Як себе почуваєш? – запитав Дамі

– Сі Дам, все чудово

-Їсти будеш? Я приготував твою улюблену пасту – при цьому Ітан стверджує що він не матуся

-Ні Едгар, Grazie.

Я повернулася до себе в кімнату.

-Дивно… Вік ніколи не відмовлялася від їжі…

-Тим більше, якщо це паста. Вона її обожнює.

-Мені здається чи не все гаразд…

Вік спустилася вниз

-Ти куди? – запитав Ітан

-Так так, прогуляюся.

Вік увійшла до лікарні.

-Добридень, я до Нікі де Анджеліс

-Добрий день, 143 палата

Вік посміхнулася дівчині на ресепшені і попрямувала до сестри.

Вік зайшла до палати.

 

-Привіт … – тихо промовила Вік

-Та невже, Вікторія, знайшла час на свою сестру?

-Нік, пробач – Вік присіла на ліжко

-Я не хотіла чесне слово… Я так замоталася з цією популярністю, що забула про те, що, у мене є сім’я, і ​​вони мене люблять, і хочуть щоб я теж приділила їм увагу, а не тільки зйомкам, фанатам та інтерв’юерам… Я люблю тебе – по щоці Вік скотилася сльоза

Ніка підвелася і витерла сльозу з щоки Вік.

-Це ти пробач мені що, знатно помотала нерви тобі та батькові… Я теж тебе люблю – Ніка притулилася до сестри

-Добре, мені час я до тебе прийду завтра, добре?

-Ага, буду тебе чекати – Ніка помахала Вік рукою

Вікторія вийшла з лікарні та попрямувала додому.

 

-З Нікою я помирилася, залишилося помиритися з батьком – думала Вікторія

Прийшовши додому Вік одразу пішла до своєї кімнати.

Дзвонити йому було страшно… А що коли він не пробачить мені?

-Привіт, тату…

-Чого тобі потрібно?

-Ну чого ти так… Я сьогодні була у Ніки… Ми помирилися вона мені вибачила.

-А я тебе, ні, Вікторія. Ти мало не вбила свою сестру. Таке не вибачають.

Батько скинув слухавку.
Сльози навернулися на очі та переходили в істерику. Ві сама не зрозуміла, як руки потяглися до леза.
Вікторія не пам’ятає, скільки вона плакала, але не менше 3 годин. Тепер вона просто лежала на підлозі і беземоційно дивилася в стелю. Нові порізи пекли, і Вік відчувала приємний біль.

 

-Пора б спуститися до хлопців – подумала Вікторія

Якось підвівшись із підлоги, Вікторія спустилася вниз.

-Вінценсо, привіт! Я навіть не помітив, як ти повернулася. Їсти будеш? – Ітан усміхався

-Так ні, дякую Ітан, я краще до себе піду.

Ітан провів Вікторію поглядом.

Вік згадала що у ванній стоять ваги.

Діставши їх, Вікторія зі страхом стала на них. 62.2 кілограми.

-Оу, сідай на голод корова.

Дні проходили непомітно і ось уже минув тиждень із рішення Вікторії схуднути.

-Вікторія! Спускайся вечеря готова! — Ітан знову і знову кликав мене їсти

-Ні, дякую, я не голодна – крикнула я у відповідь

Але за хвилину хтось стукав у кімнату

-Si?

-Що означає “не голодна”? Mia cara, нагадай мені, будь ласка, коли ти останній раз їла хоч щось? — Ітан дивився мені прямо в душу, спершись на одвірок.

-Едгар, не хвилюйся, я сьогодні була у тата і там поїла.

-Точно?

-Точно!

-Дивись мені!

До речі, з батьком я так і не помирилася.
Минуло ще кілька днів. Ніку виписали із лікарні.
Телефон задзвонив. То була Ніка.

-Вік, привіт… Можна до тебе прийти? – голос Ніки тремтів, було відчуття, що вона на межі істерики

-Привіт, та звісно, ​​що трапилося? Ти плачеш?

-Все в порядку, я вже практично прийшла

-Добре

За кілька хвилин до кімнати зайшла Ніка.

-Привіт – Ніка підвела голову. Очі були червоні.

-Oh, mio ​​dio Вероніка де Анджеліс, що трапилося?

-Батько… Він…

-Що він?!

-Він почав багато пити

-О боги, він тебе торкнувся?

-Дав ляпас, коли я попросила перестати пити.

-Мразота… До нього ти не повернешся. Я тебе не відпущу.

-Але…

-Без «але»!

-Лягай, відпочивай, я в душ.

 

POV: Victoria

 

Вікторія стала на ваги. 60 кілограм.

-Ну, вже краще… Але все одно товста.

Вік закотила рукав кофти. Бінти були просочені кров’ю. Вікторія зняла бинти, і викинула їх на смітник.

-Потворна Вік де Анджеліс…

Вночі Ви не спала. Аж раптом вона натрапила на одну дуже цікаву статтю.

«Як швидко схуднути»

-І так, щоб швидше схуднути, всього-то потрібно викликати блювоту? Легко. – думала Вікторія

 

Вранці Ітан покликав усіх їсти. О котрій він встає, що встигає приготувати щось поїсти?
Вік спустилася вниз і сіла до столу. Вікторія доїла порцію, подякувавши Ітану, Вік попрямувала у ванну. Впавши навколішки перед унітазом Вік спробувала викликати блювоту.

-Як там це робиться? Як то кажуть: два пальці в рот, геть обід.

Через кілька спроб, у Вік все ж таки вийшло і їжа надійшла до неї в мінімальній кількості.
Вікторія вмилася і вийшла з ванни.

-А все так просто … – думала Вікторія, лежачи на ліжку