Вікінги
від Subastianita Sufyr- Флокі, Флокі ти себе перевершив. Це чудові човни. На них ми зможемо багато захопити земель.
-
-
Я старався. – щиро посміхнувся Флокі дивлячись на свій човен. – Для тебе все найкраще Рагнаре.
-
Відпливши від рідних берегів човни довгі дні плили невідомо куди, але це не означає, що Рагнар не знав куди плисти.. Його компас вів до багатств. Через тиждень вікінги побачили землю.
-
-
Земля! Нарешті. – Рагнар видихнув, він дуже надіявся, що буде правим та не вб’є всіх, хто вирушив з ним у цю небезпечну подорож.
-
Що це за будівля?
-
Схоже на храм християн.
-
Там є цінності?
-
Думаю є! Кажуть всі свої дари християни приносять своєму Богові.
-
Рагнар повів своїх вояків у бій з церковниками. Виявилося, що вони зовсім беззахисні і, навіть, не мали при собі зброї чи якоїсь охорони. Більшість священників були вбиті, а деякі взяті у полон. Серед полонених був і молодий священнослужитель – Етельстан, який розмовляв мовою вікінгів. Всі багатства, що знайшлися у храмі вікінги забрали з собою, а також полонених, щоб потім продати їх як рабів.
В поселені швидко поділили здобич, більша частина, звісно, якої пішла ярлу. Рабів продали, або вбили, а Етельстана собі взяв Рагнар.
-
-
Будеш прислужником в моєму будинку.
-
Ти можеш мене розв’язати? – Етельстан тихо запитав Рагнара, який вів його на мотузці.
-
Схвально кивнувши головою Рагнар перерізав мотузку біля самого горла раба.
-
-
Ти ж розумієш, що ти не зможеш втекти від мене. А як спробуєш я тебе вб’ю.
-
Я зрозумів.
-
Етельстан прислужував Рагнару та його сім’ї. Доглядав за дітьми та порався в господарстві. Рагнару він прийшов до душі, оскільки Етельстан розповідав йому про далекі краї в, яких той побував. Етельстан також розповідав Рагнару про свого Бога. Рагнар, в свою чергу, розповідав йому про своїх могутніх богів від яких походив сам. Етельстан пробув деякий час у будинку Рагнара і почав згодом підлаштовуватися під віру вікінгів, що давалась йому, звісно, дуже важко, але він знав, що у нього є підтримка — Рагнар, який не примушував його любити своїх богів.
-
-
Не хочеш приєднатися до нас з дружиною? – Рагнар запитав Етельстана, який саме збирався лягати спати.
-
Мені не можна… Ти ж знаєш я не повинен торкатися тіла жінки. – Етельстан потер руки і опустив голову, спокутуючи провину перед Господом.
-
А як щодо чоловіків?
-
У вухах Рагнара почулась тиша у відповідь, але Етельстанан і не відмовив.
-
-
Дружино, люба на добраніч.
-
Спокійної вам ночі… – жінка покинула маленьку кімнатку прислужника.
-
Я… не мав це на увазі. – Віднікувався Етельстан.
-
Етельстан… – Рагнар ніжно промовив ім’я прислужника, і наблизився до нього.
-
Рагнар стягнув з прислужника легку нічну сорочку з ніжністю, щоб не злякати юнака.
-
-
Не бійся, все буде добре. – Рагнар розстібнув свої штани і залишився голим перед здивованим священнослужителем.
-
Тіло Рагнара було сильно накачане та вкрите старими шрамами, які накладалися одне на одного як павутинка. Останній з них ще багрянів та злегка кровоточив. Етельстан звівся на ноги та провів рукою по цьому шрамові.
-
-
Тобі ще боляче? – з турботою в голосі промовив прислужник.
-
Мені не боляче, але може стати краще якщо ти дозволиш себе поцілувати. Рагнар не дочекавшись відповіді поцілував Етельстана спочатку ніжно, а потім пристрасно поваливши його на ліжко. Етельстан обняв Рагнара і відчув шалений стукіт у своїх грудях, який він ніколи не відчував.
-
Не треба… – намагався сказати Етельстан, але Рагнар своїми вустами йому заважав це зробити.
-
Будь слухняним Етельстане. Я тебе не скривджу. Тобі буде дуже добре.
-
“Етельстан..” з вуст Рагнара це звучало так прекрасно” – думав прислужник, віддаючись Рагнарові. Рагнар як і обіцяв був дуже ніжним, як і з дружиною.
-
Етельстан… – Рагнар гладив рукою обличчя прислужника. – Ти дуже хороший…
-
Віддихаючись і витираючи піт з очей Етельстан перевів свій погляд на Рагнара, який в цей момент посміхнувся йому на “всі 32”.
-
-
Я в порядку. – лиш видавив з себе.
-
Спали вони разом зрідка, але Рагнар більше цінував Етельстана як друга. Дуже дорогого друга з яким не хочеться розлучатися на довго.
-
-
Навчи мене своїй молитві. – Одного разу запропонував Рагнар.
-
З радістю! – в очах Етельстана засяяв вогник. У нього завжди такий вигляд коли справа стосувалася віри. Рагнар це давно запримітив і дуже любив в ньому цю рису.
-
Етельстан разом Рагнаром ходили в походи і йому, навіть, доводилося вбивати людей, коли він увірував в Одіна.
-
-
Ти дуже йому довіряєш, а він все ще християнин. – Флокі продовжував скаржитися Рагнару.
-
Ти не розумієш він найдорожче, що я колись мав. Я.. дуже його кохаю. – Рагнар відповів другові.
-
Етельстан те, Етельстан се!!! Він тебе зіпсував! Ти не був таким. – Флокі не вгамовувався.
-
Я знаю друже, але…
-
Флокі був не в собі після розмови з Рагнаром. Він вибіг на вулицю подихати холодним повітрям, яке боляче різало його легені. Вдих-видих…
“Рагнар мені не довіряє, а довіряє цьому християнину, який насміхається з наших богів.” – не міг зупинити потік думок Флокі. – “Треба покінчити з цим.”
Флокі не далеко відійшов від будинку Рагна як зустрів Етельстана.
-
-
Додому ідеш священнику?
-
Так. – Етаельстан пришвидшив крок.
-
Може пройдешся зі мною? – Флокі потягнув прислужника силою в протилежний від будинку бік.
-
Етельстан підкорися йому і пішов слідом спотикаючись.
-
-
Ти скористався моїм другом і змінив його. У всьому винен ти!!! – Флокі дістав ніж і направив його на Етельстана.
-
В руки твої віддаю свого духа… – лиш промовив Етельстан і закривши очі покорився долі.
-
Тіло Етельстана першим знайшов Рагнар, який почав його шукати після довгої відсутності. Замотавши у сукно його тіло Рагнар поховав його на найвищому пагорбі, який був поблизу.
-
-
Ще вище до твого Бога я тебе не доставлю. – задиханий Рагнар прошепотів мертвому Етельстану.
-
Рагнар дальше ходив у похід та повертався з золотом. І в одному такому поході йому не повезло і він впав зі стіни замку, який вони безуспішно атакували. Рагнар пошкодив дуже сильно внутрішні органи і час від часу блював кров’ю.
-
-
Етельстан не покидай мене… Не залишай мене одного! – Рагнар від сильного болю кричав у гарячці.
-
Замок вони не взяли, але взяли в облогу і тому продовольство в замку почало закінчуватися. Через пару тижнів жителі замку вислали переговорників, які пропонували золото за відступ від замку.
-
-
Прокинувшись під ранок він вирішив, що хоче і після смерті бути разом з Етельстаном. І, навіть, якщо його Боги проклянуть його… йому було байдуже.
-
В табір прибули переговорники, які прийшли домовитися про мир.
-
-
Це ж ваша “свята” людина? – Рагнар підійшов ближче до священнослужителя у білій рясі.
-
Так.
-
Охрестіть мене і буде вам мир!
-
Треба підготуватися..
-
Не треба. Ось вода… я бачив як цей ритуал проводили з моїм братом.
-
Але навіщо це тобі? – здивовано запитав переговорник.
-
Я помираю. Я хочу бути разом зі своїм другом! Щоб ми зустрілися в його раю.
-
Ти лише попадеш в пекло.
-
Це ми ще подивимося!
-
Рагнар зайшов у воду і покликав рукою священника. Хрещення відбулося негайно. І як тільки воно завершилося Рагнар звів очі догори та помер.
“Я чекав на тебе…” – тільки чувся голос Етельстана. “Я знайшов тебе…”
0 Коментарів