Від Подкасту До Кохання Один Крок

18+

В житті Женя любив багато речей: любив коли пахло свіжою випічкою, коли весною ранкові пташки співали голосно під вікнами, коли було видно дві веселки одночасно…Здається, сьогодні з’явилась ще одна річ, яку він зможе додати до списку своїх улюблених- прокидатись, відчуваючи вагу Спартаковойі руки поперек свого тіла і його тепле, рівномірне дихання позаду, десь в районі своєї шиї.

Женя лежав нерухомо- не хотілось розбудити Спартака.  Можливо, Спартак не планував спати з Женею в обіймах. Ну, минулої ночі, наприклад, він спокійненько спав на своїй стороні ліжка і навіть пальчиком не заліз на Женіну частину. Женя глибоко вдихнув- Спартакова друга рука була простягнута під Жениною подушкою так, що Женіна голова фактично лежала на його біцепсі. Від розуміння що він зараз лежить в Спартакових обіймах забивало дух. Женя відчував вагу Спартакового тіла притиснутого до його спини, їхні сплутані ноги, зіжмакане покривало одне на двох, і гарячий подих, який пробирав до самого серця. Дуже хотілось в туалет, але Женя не готовий був розірвати цю ейфорію, тому він лише міцніше зажмурив очі і накінець то дозволив собі тихенько видихнути затриманий подих. 

Секунди тягнулись чи то вічність, чи навпаки летіли з швидкістю світла. Женіна свідомість існувала десь на межі сну і болісного очікування. Йому чи то марились, чи то снились відчуття гарячих губ на тілі, ниючий біль лагідних укусів і стискань, та смак солодких поцілунків. 

Вдруге Женя прокинувся тоді, коли прокинувся Спартак. Він зрозумів це по тому як притулене до нього Спартакове тіло раптом напружилось, і подих завмер. 

Чомусь, Женя захвилювався теж- серце забилось частіше, і долоні спітніли. 

Кімната уже була наповнена ранковим світлом, і тому їхні обійми відчулись раптом якимись не правильними, забороненими і не припустимими. Було відчуття, що він скоїв якийсь злочин.  

Спартак почав помалу виймати руку з-під Жениної голови. Не даючи собі часу на обдумування дій, Женя різко повернувся лицем в лице до Спартака. Зіниці навпроти розширились від здивування. Можливо, Спартак не очікував, що Женя уже не спав. Можливо, він теж мав відчуття, що скоїв злочин. 

«Женя?» -Спартаковий голос звучав ще більш здивовано ніж очі. 

«Спартак?!»-Женя не відводив погляду.

Не часто він бачив Спартака розгубленим і схвильованим перед собою. А точніше ніколи. Зараз, йому здавалось, що існує два Спартака- один десь там, сипле гострими фразами і дивиться спідлоба льодяними очима, і інший тут, з затамованим подихом спостерігає за кожною емоцією на Женіному обличчі, і ніби благає про одобрення. 

«Я вибачаюсь, що я тебе обійняв,- почав Спартак швидко. Його голос звучав вище ніж завжди, тіло завмерло в незручній позиції, – цього більше не повториться, я обіцяю.»

«Дарма, я не проти,- Женя припідняв голову, дозволяючи Спартаку витягнути руку,- я ДУЖЕ не проти….» 

Спартакова невпевненість і така неочікувана сором’язливість розпалювали Женю ще більше.  «Настільки не проти, що я фактично всцикаюсь, але продовжую лежати тут з тобою.» 

Спартакове лице нарешті розслабилось і він розсміявся. 

«Ну то йди в туалет, чого ти чекаєш.» 

«Я боюсь, що коли я повернусь, все вже буде не так,»- чистосердно признався Женя. 

Спартакові очі пробіглись по Женіній шиї та плечах:  «Давай так- п’ять хвилин на туалет та чистку зубів і повертаємось сюди на ті самі позиції?» 

«Давай,»- погодився Женя вже на півдорозі до туалету. 

Через п’ять хвилин Женя знову лежав в ліжку, дивлячись на Спартака ображеними очима. 

«Ну чого ти дуєшся? Що таке?» -Сонячне проміння відбивалось на Спартаковому обличчі, підкреслюючи рожевий рум’янець на його високих вилицях. 

«Ти сказав повернемось на ті самі позиції, а сам ліг не там.» 

Здається Спартак був справді здивований від Женіних слів. 

«А де?»-покірливо відповів він.

О боги, ну чого він саме сьогодні такий. 

Женя простягнув руку і легко схопивши Спартакову футболку на грудях, потягнув його до себе. Беззаперечно Спартак підсунувся, дещо нерішуче, дещо збентежено. Не відриваючи долоні від Спартакової футболки ніжними рухами Женя розправив її на Спартакових грудях, відчуваючи пружність мускулів під тонкою тканиною. 

«Ти такий нерішучий сьогодні,»- ледь чутно прошепотів Женя, не відводячи погляду зі своїх пальців, які ледь доторкючись обводили татуювання а Спартаковій шиї. Під його дотиком Спартакова шкіра вкривалась мурашками, збуджуючи Женіну кров ще більше.

Якщо він так реагує лише на дотик, то що буде далі?

«Це тому, що я боюсь,» -ледь чутно шепнув Спартак дивлячись прямо в Женіні очі. 

Женя завмер: «Боїшся? Тому, що це по гейськи?»

Женя зневажливо всміхнувся на останній фразі, дозволяючи своїм пальцям ковзнути по гострій лінії його щелепи. 

«Я не гей, я люблю дівчат,»-наголосив Спартак ледь помітно утискуючи своє лице в Женіну руку. 

«Я не прошу тебе мене любити. Трахни і можемо розходитись,» -Женіні пальці лягли на тонкі губи, відчуваючи м’якість і таке бажане тепло. 

«Я боюсь, що ти зруйнуєш моє життя,»-  Спартакова рука раптово вхопилася в Женіне зап’ястя мертвою хваткою, блокуючи рухи. 

«Я не розумію,» -холод пішов по Женіній спині, чи то від того як сильно Спартак стиснув його зап’ястя чи то від такого неочікувано вразливого зізнання.

«Я теж не розумію. Але у мене таке відчуття, що мені треба триматись від тебе подалі. Ти на мене дивно впливаєш,»- Спартакові пальці аж побілили стискаючи Женіну руку.

«Ну, якщо ти не хочеш, то я не буду тебе змушувати…»- зітхнув Женя слабко смикаючи рукою аби визволитись із Спартакові хватки. 

«Біда в тому, що я дуже, ДУЖЕ хочу,» -Спартакова рука рвучко провела Жененою долонею по своєму тілі аж до самого низу, дозволяючи Жені відчути всю його силу бажання через тканину білизни. Цей рух, грубий і неочікуваний, здається зруйнував всі залишки здорового глузду в Женіній голові. 

Пізніше, Женя сотні разів буде задумуватись що саме змусило його впитись спаглими губами в Спартакову шию, здираючи на ходу його футболку, штани, білизну? Що дало йому сміливості штовхнути хлопця на спину і осідлати його стегна так, як розпусна наїзниця? Звідки він знав, що Спартак буде звучати ТАК приємно коли Женя жадібно цілуватиме чутливу шкіру його грудей та живота?… 

Коли його губи опустились непристойно низько, запускаючи свої пальці в Женине волосся Спартак знеможено запитав,—«Женя, що ти зі мною робиш?» 

Невинно піднімаючи спянілі очі на нього Женя відповів, —«Хіба не бачиш? Руйную твоє життя.»