СПОГАДИ

Новий день, нові клопоти, старі думки. Як би банально це не було, але я не можу перестати думати про нас. Хоча, які до біса “ми”?! Нас більше немає. Не існує, хоча офіційного кінця так і не було. Але я знаю, як ти не любиш закінчувати свої історії. А ще ти не фанат heppy end-ів. Напевно, тому ми зараз навіть не друзі, ми ніхто. Так простіше – взяти і піти, втекти. Я не вважаю це боягузтвом, просто ти такий, який є, і тут навряд чи щось зміниш.

Ти вдаєш, що цього часу не було. Наче не ти присягався у коханні та відданості. І ніби не ми обіцяли одне одному завжди бути разом, розуміти, підтримувати. Навіть через 5 – 10 років. Це була наша спільна маленька мрія, бути опорою, тією непорушною стіною, на яку завжди можна спертися. Але все виявилося фарсом, грою слів, не більше. Усі мрії луснули, подібно до мильного міхура. Спочатку все красиво, але, на жаль, недовговічно.

Виявляється, я завжди була другорядною героїнею у твоїй історії. Завжди була ТА, що знаходилася на два кроки попереду, на два подихи ближче та на мільйон ударів серця рідніше. Ваша історія існує довше за нашу. І, можливо, саме в ній ти насмілишся написати фінал. А я… А я просто безмовно проведу тебе… Тепер у мене своя історія, і я ще не визначилася з головними героями, але вибирати буду ретельно.

ЩОБ ПОЗБУТИСЯ ПРИВІДІВ МИНУЛОГО,
ПОТРІБНО ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВОНИ ВІД ТЕБЕ ХОЧУТЬ.

А ти пам’ятаєш, із чого все починалося? Нашу першу зустріч, знайомство?
Ти був зовсім іншим, а я лише починала робити перші невпевнені кроки у новому світі. Проста, невміла, без краплі досвіду та віри в себе.
Спочатку у мене часто опускалися руки, а голову відвідували думки про те, щоб усе покинути. Ще одна невдала спроба остаточно вбила мою самовпевненість, але тут з’явився ТИ. Такий яскравий, сміливий, розкутий, у міру самовпевнений і трохи нахабний. Мені сподобалося в тобі абсолютно все, адже саме таких якостей не вистачало мені.
Зараз уже й не пригадаю, як точно почалося наше спілкування, але, зізнатися чесно, твоя увага була дуже приємним фактором. Твоє товариство змушувало мене бути сміливішою.
Спочатку це було просто і мило. Ми спілкувалися на різні теми, впізнавали одне одного. Згодом все почало переходити на новий рівень, ставати більш інтимним.
Можливо саме через те, що наш роман розвивався надто стрімко, він зазнав фіаско.
Зараз, сидячи поруч із тобою за одним столом, на цьому безглуздому дні народження спільного знайомого і спостерігаючи, як ти посміхаєшся їй, я помираю. Адже колись на її місці була я. Наш відвертий флірт багатьох виводив із себе. Ми ж на це тільки сміялися і продовжували зводити оточуючих з розуму своїм безсоромним проявом почуттів.
Так, саме ти робив із мене “погану дівчинку”. Ти зривав із мене заслінки, виставлені високоморальними міркуваннями нашого суспільства. Ти робив мене вільною, розширюючи межі мого світу та насичуючи його фарбами.
Зізнаюся чесно, спочатку я намагалася наслідувати тебе. Думала, що так ми зможемо стати ближчими. Та потім я зрозуміла, мені мало всього цього, я хочу повністю володіти тобою. А для цього потрібно було лише одне – стати гідною такого, як ти. З цього моменту розпочалося моє самовдосконалення. Я з головою поринула у твій світ, щоб краще пізнати тебе і те, що керує твоїм життям. Але в момент, коли я практично досягнула мети, з’явилася ВОНА.

Не заперечуватиму, було важко. На моєму шляху зустрічалася не одна твоя прихильниця, та мені завжди вдавалося вистояти. Але не цього разу…

Спочатку я все ще намагалася слідувати за тобою, не звертаючи уваги на те, що мені більше немає місця у твоєму житті. Я шукала тебе всюди. Ловила найменшу можливість бути поруч, бути корисною, отримати хоч маленьку дещицю уваги. Я стала твоєю тінню, знаходячи тебе всюди і безперервно слідуючи за тобою. Але ти знову та знову вислизав від мене. Мені слід було припинити весь цей фарс ще тоді, але надія бути з тобою не хотіла покидати. Вона плекала мене зсередини, даючи нові сили для боротьби. Моя “війна” тривала щодня. Прості слова привітання від тебе були для мене маленькою перемогою. Та тільки цього мало. Тебе завжди у всьому мало. Тобою неможливо насититися. Ти найгірший, найжахливіший із усіх “наркотиків” цього світу. А зараз ти всього в парі сантиметрів, можна простягнути руку і доторкнутися.

О, це нестерпне бажання відчути тебе, відчути тепло твого тіла, почути твій голос, від якого тілом пробігає дрібне тремтіння. Одні думки про це змушують мене збуджуватися. Я ж знаю, як це. Знаю, що означає бути з тобою одним цілим. Як нестерпно солодко битися у твоїх сильних руках на піку екстазу.

Тремтячі пальці відмовляються тримати келих з вином. Здається, я сьогодні надто багато п’ю. А виною всьому ТА, що сидить поруч із тобою. ТА, якій ти так мило посміхаєшся і щось шепочеш на вушко.

Наразі я готова на вбивство. Погляд ковзає столовими приладами, де так до речі знаходиться ніж. <i>Потрібно всього кілька секунд і ВОНА назавжди зникне з твого життя. Тоді я зможу знову повернути тебе собі.</i> Здригаюсь від своїх думок. Від страху по спині проходить холодок. Мені потрібне повітря. Потрібно піти звідси терміново. Поки що не стало надто пізно.
Різко підводжуся з місця. На підлогу падає, розлітаються на сотні шматочків, незграбно поставлений на край столу келих. Потилицею відчуваю твій роздратований погляд. Такий же, яким ти нагородив мене при зустрічі сьогодні. Але це не страшно, зараз усе залишиться позаду. Ще кілька кроків і мене огортає напівтемрява вулиці, ховаючи краплі, що ковзають по щоках, від сторонніх очей.

Я зламана. Ніколи не думала, що бачити тебе буде так важко. Весь неосяжний вантаж втрати в момент навалився на поранену душу уламками спогадів. Ще не затяглися старі рани, як ти залишив нові.
Обіймаю себе за плечі, намагаючись приборкати цим бурю всередині. Але серце з подвійною силою вдаряє в ребра і завмирає, коли чужі теплі руки стискають передпліччя, а до спини притискаються широкі груди. Ніздрі лоскоче приємний деревний аромат з нотками бергамоту і я вмираю втретє за цей вечір.

– Дурненька, від мене не втечеш!