Відчуй життя

Будні Ешона йшли плавно й згідно чіткого плану Ванесси, Залізної Леді та Рікона: ради, аудієнції, тренування зграї, Рікона й тих хто в пошуку змінювали одне одного. Й якось плавно й гармонійно в його будні вписався час на медитації та роботи в бібліотеці.

Та раптом Ештон виявив, що він застряг. Всі найближчі, справді важливі проекти чогось або очікують, або Ештон ще не готовий ними займатись… Тож Ештон просто плюнув, дістав купу не найважливіших, але маленьких проектів, що пилилися невідомо скільки за його другим столом і з задоволенням обріс книгами, й іншими уривками інформації. Прямінісінько через ключ Ештон наловчився виловлювати відповідних жо його проектів Науковців з Наукового центру. Система йому в цьому допомогла. Й якось так склалося, що наступні дні, кожну вільну хвилину Ештон проводив в бібліотеці, свідомо чи ні, відклавши всі важливі справи на потім. І в цих маленьких проектах… Душевному відпочинку, Ештон знаходив багато нових деталей. Закриваючи один проект за іншим, він відчував, як готується до чогось більшого.

І в один з вечорів Ештон просто не витримав, встав і пішов з бібліотеки, нікому нічого не пояснюючи. Ноги привели його в Храм. Не те щоб медитація принесла йому щось особливе… Та він переконався, що ніяких більше сюрпризів з його народом немає. Поспілкувався з Храмом, що чекав його так довго. І послухав душі нових членів зграї (чи майбутніх): Мюреол намагалась отямитимь, а Ейнар з Лансом готувались до кардинальних змін у своєму житті.

Все йшло своєю чергою. А Ештон, що звик уже, що навколо нього щось коїться – ніби повис у повітрі. І було у нього враження, що дні стали… порожніми.

Ештон не міг себе зрозуміти. Коли навколо вир – він не встигає, йому тяжко, і це панічне відчуття на межі з тим, що він от-от не впорається… Все це доводило його до сказу. Але варто просто зупинитися… І Ештон уже не знає куди себе подіти. І нібито ж є чим зайнятися. Є важливі речі. Та й ніби не сидить склавши руки… Але й відчуття нестачі цього дивного вихору надто явне… Але яким би повільним Ештону не здавався його нинішній ритм, життя йшло.

На спільних медитаціях Кір вчив Ештона шукати ядро. І Ештон виявив, що уже неодноразово користувався ним, як і казав Кір. Це схоже на те… Коли сил уже зовсім немає. І раптом ти видобуваєш з глибини серця важливий для тебе спогад, без якого ти і собою не був би. І цей спогад дає тобі сили подолати перешкоду, прийняти вірне рішення, це визначає наше неприйняття чогось, і навпаки – будує нашу особистість. Разом з Кіром Ештон встановив в своїй свідомості пастки та запобіжники, а також навчився керувати тим, що знаходиться між структурами свідомості та твого “глибокого я”, як називав усе це Кір – те що було під “морем свідомості”. Якби Ештон порівнював – це було б повітрям. Погодьтеся, злодію важко зайти в дім і вкрасти щось із сейфу, якщо йому в цьому перешкоджає все в домі і навіть саме повітря. Варто зауважити, що в ході навчання та експериментів жоден князь не постраждав.

Ще в графік Ештона додалися вечори Ейнар. Спершу вони й справді танцювали. Вивчали вальс. Ще навчаючись у Пірея, Ештон виявив кілька основних етапів, аби навчитися танцю Алубі. Перший, найпростіший та найвеселіший – вивчити танець, просто рухи. Другий – навчитися вловлювати ритм зовнішнього подразника. Це може бути не лише музика, будь що: запах, смак, дотик, температура… Але, погодьтеся, важко задати ритм смаковим рецепторам. З звуком найпростіше. Тому і прийнято використовувати музику. Третій етап: навчитися спрямовувати енергію, доповнюючи рух тіла та ловлячи ритм подразника. А четвертий та заключний: перенести свідомість туди, де опиняється енергія, облишивши тіло рефлексам, що давно уже вивчили рухи, наче на автопілоті. І тоді твоя свідомість буде блукати на хвилях твоєї енегії, доки тіло саме по собі посилатиме все нові та нові вихорі у незвідану далечінь.

Вивчивши танець алубі, Ештон збагнув, що багато його власних технік схожі на рухому медитацію, наприклад той же радар. Та і сам його талант – сприйняття, чимось рухому медитацію нагадує. Навіть те, як він «відпускав свою свідомість погуляти», коли показував іншим свій талант – схоже. Ештон підозрював, що саме тому Мерін дала йому таке завдання – вивчити рухому медитацію. Тепер же він вчить цьому Ейнар.

Вона швидко схоплювала і була вже на третьому етапі. Тому Ештон дав Рікону нове завдання. Знайти їм залу для танців, що нагадуватиме ізоляційний бокс. Рікон довго не думав та привів їх в тренувальні кімнати для ларів в академії.

– Хороша ідея.- Похвалив Ештон.

Він уже давно тут не був, тому радо підійшов перевіряти всі механізми. Він, власне, і створював ізоляційний бокс по подобі цих кімнат. Тож вони схожі. Тільки, на жаль, тут не вдасться настроїти ілюзію для полегшеного входу у медитацію, він не додавав цього в механізм кімнат.

– Зачекай.- Аж завмер зсередини Ештон. А що ж це виходить? Будучи в ізоляційній кімнаті, ти можеш налаштовувати все так, аби надурити сприйняття людини.- Зачекай но! Зачекай…- Ештон втрутився на етапі обробки мозком інформації, аби створити ілюзію для того, хто медитує всередині ізоляційного боксу, можна ще настроїти непроникність скла для погляду з-зовні, але це вже просто оптична ілюзія. Але Ештон відволікся.- Зачекай!- Підняв він вгору палець, і аж прикрикнув, ніби Рікон чи Ейнар йому й справді заважають. Та не вони йому заважають, а він сам собі, не дає зосередитись купою непотрібних думок! От якби у нього зараз був амулет для медитацій…- Так, точно!- Амулет для медитацій.- Потрібно просто якось так зробити, аби свідомість не з’єднувалась з ним, як зазвичай,- Ештон продемонстрував Рікону пальці рук, що з’єднувались між собою, імітуючи, як амулет з’єднується з периферією свідомості.- А ось так:- Ештон обійняв пальцями руки пальці другої і показав, як пальці цієї руки (свідомість), торкаються до руки і пальців, що розташувались навколо них, ніби зсередини кулака(амулет, що є тимчасовим пристанищем для свідомості).- В принципі це можна зробити.- Потрібно замість штучної свідомості, яку імітує зазвичай механізм в амулетах, створити… Кімнату для свідомості.- Ну, не знаю! Зімітувати бар’єр, тільки аби енергетичні зв’язки, що його утворять були стабільними і самі були механізмом, а не створювати механізм, що утворить бар’єр!- Роздратовано фиркнув Ештон, взмахнувши руками, і сів прямо на підлогу, сперся на коліна ліктями, паралельно масуючи виски для кращого думання. Аж зажмурився.- Тоді точно вдасться зімітувати з’єднання свідомості з амулетом. Інше питання, як туди перенести свідомість. Це уже делікатне питання. От під час медитацій, свідомість виходить з тіла на хвилях енегії. Як я розумію, формує тимчасовий енергетичний механізм в потоках, що заміняють звичні біологічні структури мозку. Таким чином розширюються можливості свідомості, адже вони вже не обмежені просто структурами мозку, котрі уже є, і які не зміниш. Чи зміниш?- Це взагалі то можливо. Постійно формуються в мозку нові зв’язки – умовні рефлекси, пам’ять.- Але це вже зовсім інша історія!!!- Роздратувався на себе Ештон. І голосно прогарчав. Периферією сприйняття він вловив, що Рікон лежить поруч і слухає бурмотіння Ештона, явно насолоджуючись. А Ейнар сидить. І теж слухає. Ой… Ну, хай слухають.- Отже… Про що це я?- Так власне! Отже існує певна структура свідомості, що відповідає, за сприйняття, існує ще та, яка відповідає за передачу, і та яка відповідає за обробку інформації, по аналогії структур мозку. Технології Шазарії плюс його власні розробки дозволили на основі отриманих даних з біохвиль мозку підмінити біохвилі органів передачі інформації, і таким чином створити ілюзію того, що мозок «бачить». Адже обробляє він не ту інформацію, що «бачать» органи сприйняття(очі, вухва), а те, що доходить до нього по нервовим стовбурам від цих органів (те, що йому підсунув Ештон з допомогою енергетичних механізмів). То… Можна те ж саме зробити і з свідомістю поза тілом. І з образами душі теж можна. Потрібно тільки виявити структури, що відповідають за передачу даних, і розшифрувати самі дані, які по цим структурам йдуть.- Ну, з свідомістю поза тілом мені Кір допоможе. Не велике діло мозок дослідити – розрізаєш та дивишся. Все в фізичному вимірі. Незмінне. А ти спробуй досліди ті структури, які утворилися тимчасово в потоках енергії, наче марево, замінюючи свідомість. Тут уже ніяка судмедекспертиза не допоможе. А от з допомогою Кіра – я зможу.

Ось це то вже намучимось… Потрібен хтось третій, аби медитував, поки ми будемо досліджувати. Хоча потрібні двоє. Лар і людина. Шона не підійде їм з Кіром медитувати протипоказано. Значить Картер буде піддослідним. І лар ще треба..

– Я буду.- Вигулькнув Рікон. Ештон і забув, що його чують.

– Ага.- Буде. Хто б сумнівався. А от з душею як? Дослідити які структури відповідають за передачу інформації в образі душі… Воно і не дивно, що Храм так не може. Спробуй таке досліди. Та хто взагалі на таке здатен?.. І тут здогадка громом по голові Ештона вдарила.- Акелар.- Вражено зупинився на цій думці Ештон. Що взагалі значить «чути душі»? Та він же вловлює ці самі сигнали від образів душі поза тілом!!!- Оот, чорт…- Протягнув Ештон і потер підборіддя.- А якщо він ці сигнали перехоплює, то дуже імовірно, що зможе і розрізнити структури, що ці сигнали передають. А значить…- І надурити їх можна буде. Заодно і перевіримо, чи здатні образи душі лара формувати картинку в просторі душі, чи просто простір душі не здатен відображати їх…- Так і виявити цю структуру можна, що відповідає за ці галюни для образу душі. Просто подивитись що у людини є, а у лара немає.- Цікаво.- Усміхнувся Ештон. «Просто». Ахаха. «Просто подивитись».- Ну, добре.- Все ще підсміюючись.- То, що Ейнар? Танцюємо?

– Так.- Зраділа вона. Ейнар взагалі раділа, що у неї виходить те, чому вчить її Ештон, хоча поки що не розуміла нащо це все. Та Ештон і сам не розумів. Розумів тільки, що з її цими здібностями, потрібно їй зробити акумулятор побільше – аби вона могла проводити цю саму рухому медитацію. Їй може енергії просто не вистачати на такі фокуси.

– Можна я подивлюсь?- Знову вигулькнув Рікон.

– Дивись.- Усміхнувся йому Ештон. А тоді вже звернувся до Ейнар:- Спочатку просто повторюємо танець, потім переходимо до наступного етапу. Пам’ятаєш, як ти доповнила мої потоки під час нашого першого тренування?

– Пам’ятаю.- Неочікувано тепло усміхнулася йому Ейнар. Вона взагалі рідко посміхалась. Але в ті миті, коли перед нею був Ланс або Ештон, можна було помітити, що у цієї хижої птиці з гострим поглядом і гострою поставою, є м’якесеньке пір’я, і в обіймах її крил – надзвичайно тепло.- Ніколи ще мені не було так затишно.- Торкнулась вона кулаком до своїх грудей, уважно дивлячись на це місце.

– Сьогодні робитимемо теж саме. Спершу я тобі допомагатиму, а потім ти вчитимешся сама таке робити. Я тобі вже все пояснював про цей етап, пам’ятаєш?- Подав Ештон руки для Ейнар, аби вона стала до нього в пару – вальсувати.

– Так. Я все пам’ятаю, Хранитель.- Чітко і впевнено стала вона до нього в танець. Її рухи були чіткі і різкуваті. І проходило трохи часу, перед тим, як вона ловила ритм Ештона і її танець переставав нагадувати кон-фу. Та сьогодні Ештон планував підлаштуватись під неї і танцювати її кон-фу вальс, як відчуває це Ейнар.

***

В кінці тренування Рікон ошаліло дивився на їхню пару:

– Ти… Ти…- Намагався Рікон запитати в Ейнар як це так.- Вона не непритомніє!- Здався він і вигукнув до Ештона.- При тій концентрації твоєї енергії, що була всередині кімнати!- Нетямився він від несправедливості.

– Ейнар мені і допомогла досягти цієї концентрації.- Усміхнувся Ештон, змінюючи настройки тренувальної кімнати на першопочаткові.

– Ти… Хочеш, аби вона допомагала тобі входити в режим бойового Повелителя?- Рікон на повному серйозі це так називає… Ештон ОДИН раз неакуратно пожартував так…

У відповідь на це Ештон просто стенув плечима, усміхнувшись Рікону. Хто його знає.