Відсіч

Десь там Війна щось затіяла. Але Азірафаель і Кроулі зараз — на своєму власному боці, і вони не мають наміру миритися із несправедливістю.

________________________________________________

Азірафаель та Кроулі напивалися у кнайпі. Дуже далеко від Лондона і дуже далеко від Англії. Вони успішно вижлуктили декілька пляшок чудового вина “Інкерман”, і Кроулі вже хлестав прямо з горла. Висмоктавши останні краплі, він зазирнув у пусту пляшку, мов би сподіваючись побачити там щось іще.

“Хоцця шось втнути”, — пробелькотів він.

“Навіть і не сподівайся, що я тебе спиню”, — відповів Азірафаель, допиваючи власну пляшку. Ну, принаймні, він спершу таки налив вино у келих. Кроулі спантеличено підвів погляд.

“Гадав, що ти збирався мене виганяти або перешкоджати моїм витівкам”.

Азірафаель усміхнувся у келих.

“Якби я збирався тебе виганяти, любий хлопчику, навіщо би я тоді, передовсім, узагалі просив тебе привезти нас сюди?”

“О, то ти хочеш, щоб я щось утнув?”

“Я не хочу, щоби тільки ти щось утинав.”

“О, то це ти хочеш щось утнути? Я було спершу подумав, що це все з вашими пов’язано, на кшталт, як було досі: спостереження, звіт, жодного втручання.”

Азірафаель пирхнув і з різким дзенькотом поставив келих на стіл, раптово піднімаючи правицю із полум’яним мечем, який так несподівано там з’явився. Ангел скривився і з тим-самим-виразом-обличчя вивів майже весь алкоголь із організму. Хіба що лишив зовсім трохи …ну той, для хоробрості.

“Ми ж на власному боці зараз, пам’ятаєш?”

Кроулі задоволено вишкірився. Легким помахом руки дістав із нагрудної кишені Азірафаеля носовичка, хоча досі там жодної хустинки не було. Оце дійсно фокус, відзначив він про себе, зауваживши, як ангел закотив очі.

“Ну, тойво, ходімо”, — демон підвівся на ноги, трохи похитуючись. Вони лишили багаті чайові і вийшли на вулицю. Кроулі прихопив із собою пусту пляшку.

На парковці демон відчинив дверцята “Бентлі” із пасажирського боку. З заднього сидіння випурхнула зграйка пацюків і всілася до його ніг, очікуючи на подальші вказівки. Кроулі клацнув пальцями, перекачуючи рештки бензину, який бовтався у бензобаку ще із пріснопам’ятного 1967-го, у скляну ємність і запхав у горло пляшки носовичка.

Демон нахилився до тваринок, вказуючи у бік російського танка неподалік.

“Ви знаєте, що робити, пані та панове. Просочуєтесь в усі можливі щілини, перекусюєте усі дроти та дротики, рухаєтесь до наступного і повторюєте. Пообсцикайте там їм усі харчі, які тільки познаходите.”

Пацюки радо потупотіли у напрямку ворожої техніки.

Кроулі простягнув пляшку Азірафаелю. Той похмуро всміхнувся і підпалив вістрям полум’яного меча хустинку.

“Хай ідуть нахуй”, — твердо промовив демон.

“Нахуй”, — погодився Азірафаель.

________________________________________________

Оригінал: Defiance by GayDemonicDisaster https://archiveofourown.org/works/37398835