Відстань між нами

Ямаґучі вже з пів години невідривно гіпнотизує екран телефону. Повідомлення, відправлене ще зранку, так і залишається непрочитаним, а під ім’ям “Цуккі♡” значиться нестерпне “Був у мережі о 06:00”.  Тадаші хочеться кинути телефон у стіну, але він стримується.

Здається, вони знають один одного усе своє життя. Пройшовши пліч-о-пліч усі шкільні роки, вони не припинили спілкуватись ні у колледжі, ні після нього. І хоч десь їхні шляхи все ж розійшлися, дружба, разом з традиційними щотижневими зустрічами, теревеньками та переписками до пізньої ночі, залишилися незмінними. Зізнатись один одному, що між ними не лише дружні стосунки вони наважились зовсім нещодавно. Для Ямаґучі це все досі було доволі незвично. Начебто великих змін у його житті і не сталося, але поцілунки й обійми Кея, про які раніше він міг лише тихенько мріяти перед сном, все ще змушували його червоніти. Іноді Тадаші здавалось, що він все ще уві сні.

І ось чарівна казка закінчилась. Цукішіма каже, що йому доведеться поїхати на два тижні на змагання з волейболу. Чотирнадцять днів – невеликий термін, але для закоханих він дорівнює вічності. Сьогодні лише перший день, а в Ямаґучі вже їде дах.

Своє “Добрий ранок! Як долетів?” він надіслав ще о 07:30, як тільки розплющив очі. Але Кей так і не відповів за цілий день. І це вже починало дратувати. Протягом дня йому вдавалося відволіктися на роботу (хоча час від часу він все ж перевіряв телефон у надії побачити омріяну відповідь), але зараз, коли усі справи зроблені, а робочий день офіційно завершений, Тадаші не може думати ні про що, окрім клятого Цукішіми Кея. Варіант, що його літак впав десь у джунглях і Кей помер разом із ним, хлопець майже одразу відкинув. Хоча б через те, що уся стрічка новин за останню добу була перечитана щонайменше разів зо п’ять і ні про які падіння літаків там не писалося. Але Цукішімі краще було б все ж загинути десь по дорозі у готель, бо коли він з’явиться онлайн, Тадаші особисто вб’є його за таке довге зникнення. З особливою жорстокістю.

Хлопець знов оновлює чат, перечитує декілька останніх повідомлень, ще вчорашніх, а потім роздратовано відкладає телефон і падає на ліжко. Ні, це вище його сил. Ямаґучі кричить у подушку й заривається з головою під ковдру. Вже доволі пізно, якщо він зараз засне, йому не доведеться мучити себе цими нав’язливими думками. А зранку, коли прокинеться, він точно побачить велике повідомлення від Цукішіми з вибаченнями за свою жахливу поведінку. І Тадаші, звісно, одразу його вибачить. Ну, майже одразу.

Так, це мало спрацювати. Цей план був до біса надійним і Тадаші попри все збирався йому слідувати. Він вже заплющив очі й почав рахувати овечок, щоб якнайшвидше поринути у сновидіння, як почув коротенький «дзинь!». То був звук сповіщення на телефоні.

Ямаґучі мало не впав з ліжка. Сон як вітром звіяло. За секунду телефон вже був у його руках. На екрані писалося:

Від Цуккі♡:

«Привіт, все добре. Вибач, що так довго не відповідав. Відпочивав після перельоту, а ввечері було тренування.»

Ну звісно, він був дуже заклопотаний! Тадаші хочеться придушити свого хлопця власними руками і він би залюбки так і зробив, якби той був поряд. Але у відповідь Тадаші друкує:

«Нічого страшного. В мене теж все добре. Я дуже сумував((»

Що ж, це правда, він дійсно дуже сумував. І хвилювався. Ямаґучі відчуває, як його лице розпливається у широкій посмішці, яку він ніяк не може контролювати, коли від Кея надходить повідомлення про те, що він також скучив і не може дочекатися моменту, коли знов зможе обійняти і поцілувати Тадаші. Усі образи одразу зникли, наче їх і не було й хлопець зручніше вмостився на подушках в очікуванні наступного повідомлення. Чого він точно не очікував, так це того, що у ту ж секунду вистрибнуло у чаті.

На екрані красувалося фото оголеного торсу Цукішіми Кея. На фоні можна було роздивитись ванну кімнату готельного номера, але це найменше, що зараз цікавило Тадаші. Його погляд був прикутий до рельєфних м’язів та підтягнутого, натренованого тіла на фото. Через приглушене світло у кімнаті, ключиці блондина здавалися ще гострішими, ніж зазвичай, випираючи з-під мармурової тонкої шкіри, яка ніби підсвічувалась зсередини. Й Тадаші мабуть порізався, якщо б провів по ним пальцями, окреслюючи чіткі лінії. Цукішіма був подібний до якогось давньогрецького бога, скульптури яких стояли у музеї, де той працював. Щоки хлопця з кожною секундою червоніли все сильніше, у той час як пальці хутко збільшували зображення, а очі намагались розгледіти кожен чарівний піксель. Де-не-де на блідій шкірі виднілися краплинки води і Тадаші збрехав, якщо б сказав, що не хоче злизати їх звідти. Погляд Ямаґучі повільно спускався все нижче і ось він може бачити навіть доріжку світлого волосся внизу живота.

Хлопець облизує пересохлі губи у надії побачити найцікавіше, але несподівано натикається на край фотографії. Відчуття розлуки враз, немов лавиною накриває Ямаґучі й він вже ладний збирати речі та їхати в аеропорт, тільки щоб негайно опинитись поряд з коханим, повалити його на широке готельне ліжко й позбутися цього вузла збудження, який з кожною хвилиною все тугіше затягувався внизу живота. Та не встиг він розчаровано зітхнути, як тишу кімнати неочікувано-гучно перерізає мелодія дзвінка і дорогоцінний ґаджет мало не вистрибує з рук Тадаші.  На екрані відображається вхідний відео-дзвінок від Кея і хлопець декілька секунд вагається чи відповідати. Найменше, чого б йому зараз хотілося, щоб той бачив його у старій домашній футболці, на комірці якої виднілися дрібні дірочки та з розчервонілим обличчям. Зовсім не сексуально, на думку Тадаші. Але цікавість і потенційна можливість зазирнути за край фотографії беруть верх й він проводить пальцем в бік зеленого кружечка.

На секунду Тадаші бачить своє перелякане відображення: ненависне ластовиння здається зовсім темним на фоні рум’яних щік, волосся стирчить у різні боки, а очі якось дивно й нездорово блищать. Він хоче швидко скинути дзвінок, але у наступну мить його власна камера згортається у маленький квадратик внизу й на екрані з’являється Цукішіма. Дороги назад вже немає.

– Привіт.

Голос Кея не такий, як у житті, трохи приглушений, але Тадаші все одно чує знайомі хрипкі нотки. А ще він помічає, що, принаймні, верхня частина блондина все ще без одягу, а отже фото було зроблено нещодавно.

– Привіт, – відповідає Ямаґучі й одразу прочищає горло, так неприродньо високо й схвильовано звучить його власний голос.

Цукішіма з екрану хитро посміхається, схожий на маленького хлопчика, чиї пустощі вдалися, й Тадаші може передбачити, що він зараз скаже.

– Тобі сподобалось?

– Що саме? – він намагається звучати якомога невимушено й відводить погляд убік, тільки щоб не дивитись на самовдоволене обличчя Кея. Хоча це навряд чи допоможе, хлопець відчуває, як його щоки й кінчики вух буквально палають.

– Фото.

Цукішіма відповідає без тіні збентеження й Ямаґучі може тільки дивуватись, як в нього виходить так тримати себе в руках. Він, натомість, схожий радше на стиглий помідор, ніж на самого себе. Хлопець стверджувально киває й усмішка Кея стає ширше. Ямаґучі знає, до чого все йде і все це якось дивно і незвично. Вони з Цукішімою ніколи не обмінювались подібними фото. Звісно, в них був секс, але це зовсім інше. До того ж, Тадаші ненавидить фотографуватись чи зніматись на камеру. Тіло одразу ніби стискає невидимими лещатами, рухи стають нервові та незграбні. А кінцевий результат взагалі краще не бачити, бо він обов’язково знайде сто і одну дрібничку у власній зовнішності, яка неодмінно все зіпсує. Хлопець довго міркує над наступними словами, бігаючи поглядом по кімнаті й намагаючись дати раду власним думкам. Але після невеликої паузи він все ж наважується:

– Можливо, я маю віддячити тобі якось?

– О, ти віддячиш, не сумнівайся. Можеш пообіцяти мені дещо, Тадаші?

– Звісно, що саме?

– Сьогодні ти будеш робити все, що я скажу.

Ямаґучі невпевнено киває. Яку гру задумав Кей? До збудження додається відчуття якоїсь тривожності від невідомості, і Тадаші відчуває, що його мало не лихоманить.

– По-перше, зніми з себе одяг. Так, щоб я бачив.

Він спирає телефон об подушки й всідається на коліна перед камерою. Тадаші хоче сподіватись, що виглядає хоч трошки привабливо зараз. Тим часом Кей на маленькому екрані смартфона лягає на білосніжну постіль, пильно спостерігаючи. Він виглядає задоволеним і це надає Ямаґучі краплинку впевненості. Хлопець слухняно знімає з себе футболку й широкі домашні штани у клітинку, але потім зупиняється у розгубленості.

– Що сталося? – одразу долинає голос Цукішіми з динаміка.

– Не знаю, це все якось дивно. Ти впевнений?

Обличчя блондина враз змінюється, погляд стає більш серйозним і розважлива посмішка зникає.

– Ми завжди можемо зупинитись, якщо тобі не комфортно, – запевняє хлопець й Тадаші дійсно знає, що так і є, він завжди може відмовитись й це ніяк не повпливає на їхні з Кеем стосунки. Але проблема в тому, що він не хоче. Й збудження, що так демонстративно випирає через тонку тканину темних боксерів тому прямий доказ.

– Ні, все добре. Просто незвично. Не міг би ти опустити камеру трохи нижче? – каже він, наче між ділом, а сам тихо сподівається, що Цукішіма купиться на його невеличку провокацію. Хай там як, а це він роздягається перед камерою, наче дешева веб-кам модель. І якщо вже так, то йому теж хочеться отримати з цього хоча б якийсь зиск. Проте губ Кея знов торкається усмішка, оголюючи рівні білі зуби, і Тадаші розуміє, що його підступний план повністю провалений.

– Відколи це ти диктуєш правила гри? Спершу зніми з себе залишки одягу, а потім я подумаю над твоїм проханням.

Тадаші награно закочує очі, між тим слухняно стягуючи з себе спіднє. Член його, збуджений та твердий, міцно притискається до низу живота й хлопець відводить погляд убік, трохи зашарівшись. Це не вперше, коли Цукішіма бачить його без одягу. Але вперше, коли він робить це на камеру. Хоч він і знає, що крім Кея його ніхто не побачить, але клубок тривожності десь на підсвідомому рівні все одно не дає спокою.

– Чудово. Ти дуже гарний, ти це знаєш? Я б волів провести пальцями по твоїм соскам, стискаючи їх. Зроби це за мене, любий.

Ямаґучі заплющує очі, слідуючи інструкціям, торкаючись себе там, де каже Кей, уявляючи замість своїх власних його руки. І це працює. Він обводить пальцями ореоли, затискає між великим та вказівним маленькі горошини й вже невдовзі з його губ злітає перший тихий стогін. Усі тривожні думки враз кудись зникають й він з головою занурюється у насолоду.

– Тепер трохи натисни на них нігтем.

Тадаші робить, як кажуть, сліпо слідує наказам і скиглить трохи голосніше. Хлопець викручує тверді від стимуляції соски, вигинає спину й закусує нижню губу. Розводячи коліна ширше, майже інстинктивно штовхається стегнами вперед. Тадаші згадує, як дотики Кея, його вуста та широкі сухі руки відчуваються на гарячій та надто чутливій шкірі й від цих спогадів по хребту проходить ніби струм, а внизу живота все палає, хвилями розганяючи приємне тепло тілом. В уяві малюються сотні картин того, як блондин торкається його, зачіпаючи усі ерогенні зони.

– Що далі? – томно видихає Ямаґучі, все ще з заплющеними очима та закинутою назад головою. – Кей?

Та коли хлопець не відповідає, Тадаші насилу відкриває очі. Навколо усе пливе від збудження, але він відкидає тремтячою рукою з чола вогке волосся й опускає погляд до екрану. Обличчя Цукішіми розчервоніле, прямокутні окуляри з’їхали вбік, погляд скляний та розфокусований, а тонкі губи трохи привідкриті. З динаміка долинає важке дихання хлопця, а ще якісь хтиві ритмічні хлюпаючі звуки. Ямаґучі дивиться, як зачарований, і не може відвести погляду. Кей зараз мастурбує. На нього. Звісно, це було очевидно, але від усвідомлення власний член Тадаші пульсує й він, немов у трансі, обхоплює його рукою, плавно ковзнувши по всій довжині, розмазуючи предеякулят. Цукішіма тихо стогне, уважно спостерігаючи, і Тадаші від цього звуку мало не кінчає одразу. Звуки гортанні з його власних губ зриваються самі, нижня частина тіла штовхається в руку, ніби на автопілоті.

– Тадаші…Ти такий гарячий… Дідько, я так хочу зараз бути з тобою поряд…

Голос у Кея став зовсім низьким та хриплим і Ямаґучі від цього дах остаточно зриває. Він із голосним стогоном заливає собі руку безсоромно, закидаючи голову назад аж до хрускоту у шиї. Член все ще пульсує, рука рухається швидше, впевненіше, вичавлюючи все до останнього – воно, стікаючи з тонких пальців, крапає прямо на ліжко.

Тадаші буквально падає на подушки, зовсім без сил і йому треба декілька хвилин, щоб прийти до тями і тремтячими руками схопити телефон. Він сподівається, що Кей також кінчив разом із ним, хоча б тому, що неоднозначне шарудіння припинилося і тепер з динаміку чутно лише важке дихання хлопця. Цукішіма на екрані виглядає не менш виснаженим – по скроні стікає краплинка поту, а грудна клітина тяжко здіймається. Та вуста його розтягуються у щасливій посмішці і Тадаші теж посміхається у відповідь. Неможливість доторкнутися до Кея та побачити його без мережевих викривлень – лайно. Але якщо їх вечори будуть проходити так само, то Ямаґучі зовсім не проти відпускати свого хлопця на змагання з волейболу на іншу частину планети.