Відпустив?..

Дні, тижні й місяці йшли як біла стрічка яка сяяла в житті крадія в крилах справжньої свободи.

Не так все й погано можна подумати.

Адже все ще тільки починається.

Поки ти не перегнеш палку

***
За цей весь час Ромео часто ходив на “нічні квести” тобто його місії про які ні душа не знає.

З товаришами обговорюючи свої справи, Ромео в той час часто пригнічував Джульєтту.
Він зразу проявляв свою палаючу ненависть із за того що вона так кинула його.

Цьому настав кінець після довгої розмови з Ніколем.

– Вип’єш чаю який заспокоїть твої нерви від таких жахливих часів – товариш теж запросив Ромео на чай, але вже не зі звичайною розмовою.

– Та не перебільшуй, у свій час я забуваю про своє бридке минуле.

Через декілька хвилин мовчанки, Ніколь вирішив її порушити:
– Хотів я поговорити про твої незвичайні пригнічення Джульєтти.

– Давай.

Товариш дивно подивився на крадія.

– Чувак, ти часом не перегібаєш коли таке про свою колишню говориш яку кохав все життя?

Ромео зразу відповів:
– В мене кипить ненависть до її, коли я їй віддав все життя, а вона мене використовувала як підлого.

Ніколь трохи промовчав відповів:

– Взагалі це думка нашого, а хто знає може вона і справді тебе кохала.

– Я з цим не суперечу, але в один момент-

– Стій – хлопець перебив крадія – ти себе чуєш? Я розумію що вона кинула тебе і ти їй повністю віддавався, але чувак, Джу не винна що в її з’явились почуття до іншої особи. Кохання як ви кажете сліпе. Відносини бувають часово, а не вічно як в романах, це життя.

– Але як по твоєму можна так обірвати ці довговічні стосунки коли хочете бути разом до смерті? – Ромео трохи агресивно подивився на Ніколя, а той зауважив:

– В тебе доволі нарцистичні думки з приводу того що вона не могла б закохатися в іншу особу.

– Чарівниця – її тип, вона ж така професіональна, вміє красти в будь-яку секунду і сама з очарованою зовнішністю – Ромео зручніше пристосувався до дивану поклавши руки у різні сторони на поверхні диван.

– Заспокойся ж ти, Джульєтта насправді не винна у своїх почуттях.

Крадій трохи промовчав.

– ..Так ти правий, але.. Тц, я не знаю.. Просто все одно це мало вкладається в моїй голові.

– Розумію бро, але вона тебе кохана всього прекрасного, і все ж таки знайшла більш для її тип – Ніколь посміхнувся стараючись вкласти в голову Ромео що так повинно бути – Та ти й сам знайдеш будь-кого. Ти високий, спортивний і добре впливаєш на смак інших.

Ромео хихикнув дивлячись вниз.

– Так правда – крадій підняв голову дивлячись на Ніколя – але чи по любить хтось не тільки за зовнішність, а всього? Мати б щось справжнє?

– Чувак, я втюрився в дівчину, але їй до вподоби мої пухнасті вуха представляєш? – товариш в капюшоні хихикнув – Ну я взагалі не розумію такий смак, надіюсь я доб’юсь неї.

– Доб’єшся.. А я насправді не хочу бути один і щось чи когось витратити… Але Джу ще все в моїй голові.

Далі крадій вислухував кожне слово яке промовив йому товариш.

А дійсно..чому так нервувати з імені Джульєтти? Чи вона вибирала цю розлуку? Можливо вона сама від нього втомилась або знайшла кращого.

Про кращого звучить жахливіше.

Але все-таки як Ромео міг настільки, майже чи не місяць кожні обговори про своє життя настільки лити на її лайном?

“Але чи вона заслуговує на це? В якомусь сенсі так а з іншого…” думки крадія були в тумані різних думок і слів, ситуацій і розчарувань.

Чи повністю Ромео відпустив Джульєтту? На цей час вже точна відповідь.

Ні.