Відображення

Над головою Ровени обертався великий потрісканий німб, обережно обходячи не менш великі закручені роги, що були трохи в тріщинах та подряпинах. Вона дивилася на своє відображення у дзеркалі. Пір’я на нижній парі крил було обгорілим та пошарпаним

– Аж бридко дивитися – В неї був наче не живий погляд, без жодного вогнику. Погляд повний пригнічення – У Люци і Вельз лишень но німб зламався, а в тебе оно і роги є. А й правда, замість матері, мала померти ти, меньше б усіляких химер було б

Там вона не бачить себе, а лише потвору, що зарилася у глибині її душі. Потвору, що кожен день випалює з середини.

Черговий прийом ліків, кожен ковток відвару стає комом в горлі, з неприємним почуттям після. «Коли це вже скінчиться» думає вона про себе падаючи на ліжко. «Хлопці мабуть вже позасинали. Чого б завтра на сніданок зробити». Із ціми думками Ровена провалюється в сон. Смертний ліс надійно захищає їх будинок, тому вона може дозволити собі, трохи роскоші у вигляді сну. В кращому випадку, їй знов нічого не присниться, все ж краще, ані ж один і той самий жахливий сон. Але вона вже про це не думає, міцно обіймаючи подушку і трохи посапуючи