Відкриття

Сірий день над Верлендією не обіцяв нічого особливого, але ця думка привела мене саме сюди. Я відчинив важкі двері старої антикварної книгарні, і аромат  паперу зустрів мене, неначе старий друг. Моє серце ледь не зупинилося від збудження, бо навіть пам’ять про дитячі роки змусила його битися швидше. Книги, зачаровані віком, гідно стояли на полицях, розкриваючи свій неймовірний світ. Мій погляд блукав серед них, шукаючи щось, що викличе мою увагу. Очі відпочили на одній особливій книзі, зрушеній немовби від самотньої натяжки. Я взяв її в руки, почуваючи, як сторінки обіймають мене своєю енергією.

Вклавши книгу на стіл, я відкрив її, і щось неймовірне сталося. Слова на сторінках почали змінювати форму та образи, набуваючи життя. Це було, як чарівна дія, слова створювали свою власну реальність. Я занурився в них, наче в море думок та фантазій.

Закриваючи книгу, я відчув, що щось сталося. Моє оточення перетворилося на щось абсолютно неймовірне. Навколо мене тепер було нове місце, яке моєму оку було незнайомим. Трава під ногами була м’якою та пухкою, а небо розцвітаючого блакитного кольору милувало погляд.

Переді мною стояв чоловік. Його темне волосся було у гармонії з блакитними очима, які світилися яскравіше за синє небо.

– Ласкаво просимо, мандрівнику… – його голос відзвучав мелодійно.

-Хто ви? – я запитав, відчуваючи, що ця зустріч не випадкова.

-Мене звуть Ілай, –  він посміхнувся. – Ти прийшов до мене завдяки книзі. Ласкаво просимо в світ, де реальність і фантазія переплітаються.

Таємничий чоловік стояв переді мною, його  очі були як безмежний океан зірок, який запрошував мене в світ за межами звичайності. Я відчував, що ця зустріч не випадкова, але чому я саме тут? І чому цей чоловік, Ілай, здавалося, знає мене?

-Як це сталося? – мої слова злетіли, перш ніж я навіть зміг їх задумати.

Ілай усміхнувся, і його усмішка була ніби промінь світла в цьому новому світі:

-Твоя цікавість до книги відкрила перед тобою двері до цього місця. Ти тепер тут, в світі, де історії не тільки розповідаються, але й стають реальністю.

Я захоплено дивився на нього, слова Ілая змушували моє серце битися швидше.

-Але це ж неможливо, правда? – запитав я те, що хотів залишити у думках.

Ілай поклав руку на серце і сказав:

– Якщо ти тут, якщо це що-небудь, але не сон, це вже доводить, що межі можливого можуть бути набагато ширше, ніж ти гадав.

Я опустив погляд на сторінки книги, що залишалася відкритою на столі.

-Чи це все реально? Як це взагалі працює? – я підняв очі і тихим голосом запитав.

– Це магія слова,-  відповів Ілай. – Кожна книга має свій світ, і ти мав можливість перетнути межу між реальністю та цими світами.

Мої думки були в змішані, здатність до аналізу здавалося лишила мене на самоті, але життєрадісне сяйо в очах Ілая робило мене відкритим до цього неймовірного досвіду.

– Тобі, здається, відомо багато. Чому ти тут?

– Я – провідник між світами, лінк між реальністю та казкою, -відповів Ілай. – Я вітаю тебе в світі, де історії перетинаються з долею та дозволяють забути про межі.

Я відчував, як батогає мене хвиля цікавості.

– Тобі належить відкрити новий розділ своєї історії, – Ілай продовжив, його очі світилися ще яскравіше.- І я буду поруч, допомагаючи тобі розкривати сторінки цього світу.

Таємничість цього нового світу здавалася такою захоплюючою, і я відчував, що наша зустріч з Ілаєм відкриває переді мною безмежні можливості.