Відверта розмова

Розділ 4. Відверта розмова
Сьогоднішній ранок розпочався не дуже. Всі прокинулися від криків. Виявляється у ночі в хлопчачому гуртожитку хтось намастив інших зубною пастою. Добре, що я завжди замикаю кімнату перед сном. Бо гріх вважати, що мене обійшлоб через те, що я іншої статі. Я чула як хтось хотів вдертися до моєї кімнати. Але далі все пішло своїм ходом. Нас підняли о сьомій ранку та запроторили на ранкову зарядку. Всі були бадьорі окрім п’ятьох дурнів котрі замість спання вирішили всю ніч розмовляти. Після зарядки ми пішли снідати.
-Феліксе все гаразд?- я помітила, що сьогодні він нервує.
-Ну так, просто.. просто я не всипався.
-Оу.. ну добре.- ми спокійно наминали їжу, як до нас підійшов хлопець.
-Можна сісти поруч?- запитав він.
-Ні- відповів Фелікс.
-Що? Феліксе! Вибач він помилився. Сідай.- сказав Хан.
-До речі я Хьонджін.
-Я Чонін.
-Мінхо.
-Хан.
-Полі.
-Ф. Фелікс.- я помітила, як Фелікс відводить погляд від нового знайомого. І що, і мені стало цікаво. Після сніданку я вирішила розпитати його, та ніяк не могла наважитись. Все чекала гарної мить.
-Полі.
-А, що?
-Я хочу тобі дещо розповісти.
-Угу слухаю.- ми сіли у моїй кімнаті хрумаючи шоколадне печиво.
-Ем, перед цим. Я б хотів запитати, як ти ставишся до ЛГБТ?
-Оу. Ну гарно а, що?
-А ти продовжуватимеш зі мною товаришувати, якщо я скажу тобі, що я гей?- я видихнула з полегшенням і одразу відповіла.
-Я знаю.
-Що? Відколи? Як?
-Я помітила, це ще при першій зустрічі. І це було питанням часу коли ти мені розповіси.
-То, ти не проти.
-Чому я маю бути проти.
-Багато людей засуджують таких як я.
-Ем… а твої батьки знають?
-Так вони знають. І ніби не засуджують та я бачу розчарування в їх очах.
-До речі.- трохи ніяково запитала я.
-Ти ж мені це розповідаєш ще з однієї причини. . .
-Так. Від тебе нічого не приховаєш. Тай хлопець, що сьогодні підсів до нас. Він.. він навчається в моїй школі. І він навчається гарно і має велику популярність. А ще він, він мені подобається ще з сьомого класу.- ледве ледве вимовив він.
-Це ж чудово. В тебе є нагода зізнатися йому.
-Все не так просто. Поруч з ним моє серце калатає мов скажене, а сказати хоч одне слово я навіть не неважуюсь.
-Нічого я тобі допоможу.
-А якщо він відмовить.
-То ти будеш знати напевне і не забиватимеш собі голову цим.- до моєї кімнати постукали. Це був Чан він повідомив, що зараз ми гратимо в естафети. Ми пішли у найбільшу альтанку на дворі. Наша ватага з п’яти осіб возєднолася. Ми почали грати у різні ігри і це було весело. Я не зводила погляду з Фелікса, а той мимоволі поглядав на Хьонджіна. Останньою грою була гра “Газетка” суть якаї у тому, що по парі люди стають на один маленький папірець і намагаються встояти певний час. Якщо їм вдасця то газету складають навпіл і повторюють попередні дії. Аж доти поки не залишться одна пара переможців. Я стала у пару з якоюсь дівчиною бо Чан сказав, що так буде рівноцінніше, якщо всі ставатимуть з партнером/ партнеркою своєї статі. Хан став з Мінхо, а Чонін з якимось лівим хлопцем, Синмін відмовився від гри а Чан з цього лиш посміхнувся.
-Ем хто хоче бути в парі зімною.- сказав Хьонджін і я невагаючись швидко підняла руку Фелікса, котрий стояв поруч зі мною.
-Він хоче.
-О. Ну гаразд.- Фелікс лиш призирливо поглянув на мене і пішов до Хвана свого партнера. Перший раунд був легкий. Але дехто вмудрився впасти. Фелікс та Хьонджін стояли так близько, що Лікс аж трохи почервонів.
-Ліксе.
-Щ.що?
-Ти ж навчаєшся у тій школо, що й я.
-Так. А т.ти мене па’ятатиєш.
-Угу. Твоє бличчя запам’товується.
-Що?
-Ти дуже вродливий.