Вігуки

Посилання на замальовку: https://vm.tiktok.com/ZM2atjpoW/

Мати найкращого друга — це як виграти джекпот у житті, а закохатися в цього самого друга — це справжнє покарання.
Техьон уже давно задається питанням, коли він почав дивитися на Чонґука як на можливого партнера, а не як на друга. Проте, конкретної відповіді знайти не може. В один момент він почав задивлятися на пірсинг на губи Чонґука і думати, як це, цілуватися з ним. Далі, коли вони разом ходили у клуб і Чонґук цілувався у кутку з якоюсь дівчиною (доволі красивою, навіть на думку Техьона), він ледь не розчавив у руці стакан з віскі.
Не пройшло і ста років, як Техьон зізнався собі в тому, що кохає найкращого друга, а згодом і зізнався іншому другові — Чіміну. Той насправді й так усе бачив (відчуття ніби кохання до Чонґука в очах Техьона, не бачить тільки сам Чонґук), але не поспішав говорити про це з Техьоном. У нього залізний принцип, поки до нього не звертаються, він не буде лізти і набридати своїми запитаннями. Насправді, Техьону це в ньому шалено подобається, бо він сам не любить, коли до нього лізуть з недоречними запитаннями.
Найбільше в усій ції ситуації радує те, що Чонґук не гомофоб, а взагалі бі. Саме це породжує всередині Техьона маленький вогник надії, що вони будуть разом.
Що потрібно зробити для стосунків з людиною, яка тобі подобається? Правильно, зізнатися в коханні цій людині. От тут маленький вогник, ніби водою обливають, бо Техьон занадто боїться втратити Чонґука. Із двох варіантів: з найкращим другом Чонґуком чи взагалі без Чонґука, Техьон вибирає перше, тому про зізнання і мови йти не може. Краще не ризикувати дружбою через якісь дурнуваті почуття. Адже так?
20:00
На телефон приходить повідомлення від Чіміна, який вже чекає біля будинку на Техьона. Сьогодні вони вирішили всією компанією вибратися у клуб повеселитися. Через справи, роботу та інші проблеми вони не збиралися вже кілька місяців, або збиралися не в повному складі.
Оскільки Чіміну, Техьону і Чонґуку по шляху, то вони їдуть разом на одній машині. Зазвичай це машина Чіміна, оскільки він живе найдалі від їхнього улюбленого клубу. Однак назад їх везе Техьон, або Чонґук, в залежності від того, хто не пив (Чімін п’є на кожній зустрічі, тому він завжди на задньому сидінні по дорозі додому).
Завтра вихідний, а отже відпочивати можна хоч до ранку, або до закриття клубу, це вже як справа піде. А закриття клубу, до речі, відбувається тоді, коли вони вирішують, що варто по домах. Пояснюється це тим, що єдиний клуб у який вони ходять — це клуб їхнього друга Намджуна.
Загалом, їхня компанія, крім Чіміна, Чонґука і Техьона, складається з Намджуна, Хосока, Юнґі та Джина. З кожним з них різна історія знайомства у різні періоди життя, але від цього їхня дружба не менш міцна. Тільки от за рахунок того, що Техьон та Чонґук навчалися в одній школі, де й здружилися, робить їх найкращими друзями з усієї компанії.
Техьон швидко взувається і, замикаючи двері, летить по сходах вниз, бо ліфт, як завжди у найпотрібніший момент зламаний. Чімін чекає його у чорному ауді, яке виблискує під світлом ліхтарів біля будинку. Як тільки Техьон сідає на заднє сидіння (заднє, щоб ближче до Чонґука, або тому що Чімін не любить коли у нього під час дороги біля вуха жужжать), Чімін виїжджає з двору багатоповерхового будинку і вирушає по вивченому напам’ять маршруту.
— Готовий підчепити когось, чи можливо Чонґука? — Чімін стає на першому світлофорі, дивлячись у дзеркало заднього виду, де бачить надуту моську Техьона.
— Ну Чімін-а, не тисни на болюче у такий класний вечір, — ображено складає руки навхрест Техьон, ще більше дуючи пухкі губи.
Чімін милується такою звичкою Техьона і знову повертає свою увагу на дорогу. Через кілька світлофорів вони заїжджають за Чонґуком, який вже чекає біля будинку.
— Ти як завжди вчасно, Чонґуку, — як тільки той залазить у машину, звертається до нього Чімін.
— Це він просто так випити хоче, — Техьон сміється й одночасно ухиляється від удару Чонґука.
— Тільки що ви спостерігали замах на моє життя. Вимагаю суд і 10 років строгого режиму для майже вбивці, — по-дитячому серйозно заявляє Техьон.
— Це ти так в Чіміна навчився розумно говорити, але не навчився не говорити повну маячню?
— Якщо я буду говорити як Чімін і не маячню, то тобі буде страшно, — самовпевнено заявляє Техьон. — Так, пане адвокате? — уже звертається до Чіміна.
— Тебе навіть у такому випадку ніхто боятися не буде, — неочікувана відповідь Чіміна, від якої починає сміятися Чонґук.
Так вони доїжджають до клубу: Техьон, перекривляючи Чонґука і Чіміна, а ті сміючись з нього.
У клубі вони прямують до їхньої віп-кімнати, де всі вже зібралися. Хосок з Намджуном роблять авторські коктейлі, а Джин з Юнґі розмовляють про надважливі речі, а саме про їжу, випиваючи приготовлені хлопцями коктейлі. Усе закономірно і нічого надзвичайного.
Кожен раз сидячи разом і відпочиваючи, Техьон розуміє, що йому дійсно повезло мати таких друзів. Вони завжди допоможуть, підтримають, а їхні спільні посиденьки це найпрекрасніший спосіб відпочити від повсякдення і відволіктися від проблем.
З усіх них тільки Намджун, відпочиваючи з друзями, паралельно працює. Ось знову йому подзвонили і він, сказавши, що скоро повернеться, вийшов з кімнати.
Через деякий час до них заходить офіціантка, приносячи нову порцію алкоголю і закусок. Хлопці продовжують спілкуватися, крім Техьона, який скоса поглядає на офіціантку, яка то випадково (хоча Техьон впевнений, що зовсім невипадково) торкнеться Чонґука, то запитає чи він ще чогось не бажає, а то взагалі розстебнула верхній ґудзик на робочій сорочці, показуючи груди приблизно 3-го розміру.
Техьон не злиться, ні. Лише хоче потягнути за волосся від Чонґука подалі ту миленьку офіціантку, яка замість роботи фліртує з клієнтами.
Цікаво те, що цей флірт помічає тільки Техьон і навіть сам Чонґук продовжує невимушено говорити з друзями, не звертаючи ніякої уваги на дівчину. Але офіціантка не здається і нагинається до Чонґука, показуючи йому глибокий виріз декольте, та засовує у кишеню сорочки папірець з номером телефону. Після цього вона йде з віп-кімнати.
Чонґук, ніби й не помітив, продовжує говорити, а Техьон випиває залпом коктейль, який найбільше п’янить з усіх видів напоїв на столі.
— Техьоне, все добре? — бачачи похмуре обличчя друга, запитує Чімін.
— Усе прекрасно, не рахуючи ту дівку, яка клеїлася до Чонґука, — Техьон бере ще один такий же коктейль, бажаючи випити ще, але Чімін зупиняє його.
— Не налягай на алкоголь, ти ж сам знаєш, як він на тебе діє, — Техьон зітхає і відкидається на спинку диванчика. Знає і до хорошого це ніколи не доводило.
Проходить багато часу після того як Намджун відійшов по роботі й хлопці, обурюючись тим, що він не з ними у вечір, коли вони зібралися відпочити, надсилають до нього посла у вигляді Чіміна, який і сам не проти. Якщо відпочивати, то всім разом, і Чіміну неважко сходити до Намджуна, особливо, коли той сидить у своєму кабінеті на другому поверсі клубу.
Він проштовхується крізь п’яні тіла, які невміло рухаються під клубну музику, та підходить до сходів. На другому поверсі музика значно тихіша, а коридор освічений тьмяним світлом. Чіміну така атмосфера здається занадто інтимною, не дивлячись на те, що це лише світло у коридорі клубу.
Перед тим як увійти, Чімін стукає. Намджун сидить за робочим столом, а навпроти нього стоїть, як уже знає Чімін, адміністратор клубу.
— Вибачте, що перериваю, але ти ще довго, Намджуне? — Чімін проходить у кабінет, сідаючи на зручний диванчик біля стіни. Йому абсолютно не шкода, що він перебив роботу. Шкода повинно бути Намджуну, який у вечір з друзями, працює.
— Ми вже закінчили, — Намджун складає папери та кладе їх у шухляду. — Можеш іти, — цього разу він звертається до адміністратора.
Чоловік років двадцяти п’яти кланяється та виходить з кабінету, зачиняючи за собою двері.
— Мав би совість, ми давно не збиралися, а ти працюєш, — незадоволено каже Чімін, оглядаючи кабінет, у якому він давно не був. Багато нових деталей інтер’єру привертають його увагу. Наприклад, картина за спиною Намджуна, де зображені голі тіла двох хлопців, які зливаються у гарячому поцілунку. Їхня поза ідеально закриває інтимні місця і показує пристрасть кожного з них. Безперечно, Чіміну подобається таке мистецтво.
— Я розумію, але це було краще вирішити зараз, ніж мучитися з ним потім, — Намджун зітхає і розщіпає два ґудзика чорної сорочки.
Поки він це робить, зовсім не помічає погляду Чіміна, який, здається, зараз пропалить діру в цій рубашці, якщо тільки не в тілі Намджуна.
Як тільки Намджун закінчує і переводить погляд на Чіміна, той відводить очі від його міцних накачаних грудей.
— Що ж, у якості вибачення приймаються танці з другом, — Чімін встає та прямує до виходу.
— З кожним потанцювати, чи тільки з тобою? — Намджун опускає голову і посміхається так, щоб цю посмішку не побачив Чімін.
Чімін робить задумливий вигляд і через кілька секунд відповідає:
— Можеш просто 6 разів потанцювати зі мною, — і виходить з кабінету.
В очах Намджуна загорівся грайливий вогник і то невідомо, чи від алкоголю, чи від такого Чіміна.
У той же час Техьон пропалює очима кишеню Чонґука, де лежить записка від офіціантки. Аж раптом Чонґук дістає її та розгортає, читаючи текст. Техьон спостерігає, як чужі губи розтягуються у задоволеній усмішці, а потім Чонґук ховає записку назад у кишеню.
Якщо до цього рівень злості (ревнощів) досягав червоної позначки, то зараз стрілка прокрутилася по колу десять разів і зірвалася до чорта.
Техьон не витримує та виходить з кімнати, прямуючи на танцпол. Зараз потанцює, охолоне і повернеться.
Він просто віддається гучній музиці, яка відбивається у кожній клітині тіла, та насолоджується танцями. Думки про Чонґука потроху відлітають на другий план, а ззаду до Техьона приєднується якийсь хлопець. Повернувшись, Техьон бачить перед собою молодого хлопця з попелястим волоссям та блакитними очима, який, судячи з рухів, уже п’яний.
— Не проти компанії? — звертається хлопець до Техьона, продовжуючи хаотично рухатись під музику.
— Як такому красивому хлопцю можна відмовити? — ставить риторичне запитання Техьон і кладе руки на плечі хлопця. Чорт з тим Чонґуком. Навколо стільки красивих хлопців, а він зациклився на одному. Досить.
Вони продовжують танцювати, з кожною хвилиною опиняючись усе ближче один до одного. Руки незнайомого хлопця тримаються на талії Техьона, легенько стискаючи її. Техьон сумував за такими дотиками. Проте його серцю потрібні такі дотики від іншої людини, й коли хлопець пропонує поїхати до нього, Техьон відмовляється, розуміючи, що це не те, що йому потрібно.
Тільки от Чонґук, який весь цей час спостерігав за Техьоном, що танцював з хлопцем, не побачив моменту, коли той йому відмовив. Він уже йшов у кімнату до друзів, щоб повідомити, що він їде додому. Зараз його наповнює злість, що той хлопець не він, й розчарування, що він міг би ним бути, якби не був боягузом.
Техьон, втомившись танцювати, повертається у кімнату відпочити, але не бачить там Чонґука, Чіміна та Намджуна.
— А де інші?
— Чонґук поїхав додому, а Чімін як пішов по Намджуна, так і не повернувся, — відповідає Хосок, випиваючи рожевий коктейль з вишенькою.
— А чому він поїхав додому?
— Сказав, що втомився, — знизує плечима Хосок.
Поки всі випивають і спілкуються, Техьон заходить у чат з Чонґуком, цікавлячись у нього чи все добре. У відповідь коротке “так”, але Техьону від цього не легше. Відчуття ніби щось сталося, щось його розчарувало, але що, Техьон не знає.
Найцікавіше те, що причиною такого раннього від’їзду став сам Техьон, який про це навіть не здогадується.
Техьон намагається відпустити ситуацію з Чонґуком і продовжити веселитися. Усе ж вони зібралися не для того, щоб сумувати і карати себе здогадками, чому ж Чонґук пішов. Так? Так, але серце Техьона так не думає.
Уранці Техьон без проблем і без похмілля прокидається о дванадцятій годині дня. Вихідний, який дозволяє поспати скільки хочеться після ночі в клубі, це безцінно. Згадуючи себе в університеті, де він приходив додому о п’ятій ранку, а на пари йшов о восьмій, Техьон не розуміє, як він взагалі вставав, а не забивав на навчання та продовжував спати. Мабуть, то все молодість, яка дарувала багато енергії.
Трохи пролежавши у ліжку, Техьон тягнеться до телефона, щоб подивитися нові повідомлення, але немає жодного, що дуже дивно. Як мінімум кожного ранку є одне повідомлення від Чонґука, а як максимум після вечора в клубі ще одне повідомлення від Чіміна. А зараз тиша.
— Гаразд, мені не важко самому написати.
Те: Доброго ранку. Ти як, похмілля немає?
Відповідь приходить миттєво. Якби Техьон не знав Чонґука, то подумав, що той чекав це повідомлення, сидячи і гіпнотизуючи екран смартфона.
Чонґук: Трохи. А ти як, підчепив когось учора?
“Ага, тебе. Шкода, що тільки подумки”.
Те: Хосока, якого я тягнув на своїх тендітних плечах до таксі, рахується?
Чонґук: Ахаха, ні.
Те: Тоді нікого.
Сьогодні як завжди?
Чонґук: Так, о восьмій у мене.
Якщо Техьона запитають, що він не проміняє на всі гроші світу, то він одразу згадає їхню з Чонґуком традицію дивитися фільм у суботній вечір. Заснували вони цю традицію не так давно, порівняно з тим, скільки вони знайомі, але вона їм так приїлася, що без неї в житті не вистачає одного пазла, який завершує величезну картину.
Кожен вечір суботи має особливу атмосферу тепла і затишку, яка наповнює все тіло цими почуттям, і дарує сили почати новий робочий тиждень. Вони чергуються по тижню у кого будуть дивитися фільм, але можуть коригувати графік, якщо на це є причина. Єдина умова — дивитися фільм вдома, а не в кінотеатрі чи будь-якому іншому місці. Чому? Яка може бути атмосфера, коли з вами дивляться фільм ще десяток людей, не кажучи вже про тишу.
Для Техьона ці вечори найкращі й одночасно найгірші. Він любить проводити час зі своїм найкращим другом, але коли ти кохаєш цього друга і не маєш змоги доторкнутися так, як ти хочеш, обійняти, як прагне твоє серце, сильніше притулитися під час страшних моментів — це все наносить порізи на твоє серце, яке палає коханням до цієї людини. Навіть простий погляд не повинен затримуватися занадто довго, адже це дивно, коли замість фільму Техьон буде дивитися на Чонґука. Але незважаючи на катування свого серця у такі моменти, Техьон ніколи не відмовиться від цієї традиції.
Субота, 18:30
*Відеодзвінок до Чіміна*
— Якось ти неочікув… Ти що, похмеляєшся? Так уже пізно, вранці треба було.
— Дуже смішно, Чімін-а.
— А серйозно, чому вирішив випити?
— Нуу, у нас же сьогодні традиційний вечір перегляду фільму з Чонґуком. Ось, — Техьон показує пляшку червоного вина, — готуюсь.
Техьон піднімає пляшку вина та поповнює свій бокал, у якому майже закінчився червоний напій. Чому він так зненацька вирішив випити, Техьон сам до кінця не розуміє. Він не п’є перед кожною зустріччю з Чонґуком, але цього разу на душі стало ніби в два рази важче від того, що кохана людина так близько і так далеко одночасно.
— Є кращий варіант підготуватися. Зізнатися йому в почуттях і тоді більше готуватися не треба буде. Як тобі ідея?
— Хренова ідея, якщо чесно. Залишуся і без друга, і без хлопця.
— Не будь таким категоричним, можливо він також тебе кохає.
— І не подає жодного виду? Не вірю.
Ще один ковток вина і бокал знову пустий.
— Та ти ніби також не натякаєш про свої почуття.
— Чіміне, ну як я умудрився закохатися в найкращого друга?
— О боже, ти тепер будеш мені скиглити не тільки після зустрічі з Чонґуком, а й перед нею?
— Ну Чіміне, ти ж мене любиш і не кинеш друга у біді? Правда ж?
— З кожним відеодзвінком я у цьому сумніваюся. Техьоне, а ти не забагато випив?
— Та ні, я себе контролюю. А якщо й так, що може статися?
— Ну там запропонуєш Чонґуку осідлати тебе, або зробиш йому мінет. Знаючи тебе і твої стосунки з алкоголем це цілком можливо.
— Та не буде такого. Гаразд, я піду збиратися. Бувай, Чіміні.
— Я ж казав не називати ме…
*Відеодзвінок завершено*
Це ж мило, чому не називати, думає Техьон і прямує у душ. Стоячи під теплою водою, у голову приходять відверті фантазії з участю Чонґука. На столі… На ліжку… Його член у власному роті… Його язик пестить соски…
— Чорт, Чіміне, хто тебе просив це казати.
Техьон вилітає з душу та йде збиратися. Просто треба відпустити фантазії (мрії) і збиратися до Чонґука на фільм без бажаного продовження.
Уже о 19:55 Техьон стоїть біля дверей Чонґука і дивиться у телефон, на який прийшло повідомлення.
Чонґук: Двері відчинені.
Ох, і чекати не доведеться. Техьон заходить у квартиру, яка окута напівтемрявою, і швидко скидає взуття. Він проходить у вітальню, яка з’єднана з кухнею, і бачить за плитою Чонґука. Судячи із запаху він готує щось смачненьке до фільму. Однак Техьону зараз не до їжі, коли він бачить сконцентрованого за приготування Чонґука. Вологе волосся спадає на сяючі очі, й Чонґук намагається акуратно їх забрати, що погано виходить, і він продовжує готувати з волоссям перед очима.
Спочатку він не помічає Техьона, а той тільки й радий поспостерігати. На секунду Чонґук завмирає, про щось замислюючись, і закусує нижню губу. Здається, Техьон ледь не падає. У голові пробігають картинки з омріяним продовженням вечора, які мучили його ще вдома в душі. Техьону до біса подобається ця звичка Чонґука, коли той про щось думає, то кусає нижню губу, й одночасно ця звичка не дає шансу на порятунок від нецензурних фантазій.
— О, ти вже тут. Я майже закінчив, — Чонґук починає витирати руки паперовим рушником. — Проходь, сідай куди хочеш.
Техьон, вириваючись зі своїх фантазій, не встигає подумати про те, що каже:
— Хм, а якщо я хочу сісти тобі на обличчя? — здається, попередження Чіміна щодо алкоголю були недаремними. Шкода, що про це думати трохи запізно.
Чонґук спирається двома руками на стіл, а його клятий язик штовхається у щоку.
— Я ж сказав, куди хочеш, — на його обличчі з’являється хитра посмішка. Якщо колись Чонґук міг про це тільки мріяти, то зараз мрія може реалізуватися в життя.
Якби зараз у крові Техьона не бурлив алкоголь, він би завмер, як кролик перед світлом фар, але вино робить свою справу. Техьон впевнено підходить до Чонґука і цілує. Мозок намагається подати сигнал тривоги, чи сигнал стоп, але алкоголь придушує їх і не дозволяє зупинятися.
Чонґук одразу ж відповідає на поцілунок, проштовхуючи свій язик у чужий рот. Руки лягають на Техьонову талію, притискаючи його до себе. У кімнаті раптом стає занадто спекотно, але не через температуру повітря, а через два тіла, які щільніше притискаються один до одного, зливаючись у шаленому танці похоті та кохання, яке нарешті виривається з кайданів. Ці кайдани начепили самі хлопці, думаючи, що так буде краще. Але краще для кого? Для Техьона, який найбільше у світі боявся, що в Чонґука з’являться стосунки не з ним, чи для Чонґука, який кожен раз ревнував до чортиків в очах і стиснутих до посиніння кулаках. Краще для страху втрати людини, яку кохаєш. Цей страх з легкістю здатний взяти в полон силу кохання і закути його назавжди глибоко в серці. Ніхто не хоче втратити ні близького друга, ні людину, яку кохаєш, а коли це одна й та сама людини тим більш. Мати можливість бути поруч з людиною, яка викликає усмішку кожною дією, і страждати від кохання до неї, набагато краще, ніж бути без цієї людини взагалі.
— Ти навіть не уявляєш, скільки разів мені це снилося, — Техьон відхиляється на секунду, намагаючись не зірватися від усвідомлення, що це не сон і не його фантазії.
— Я б посперечався, але зараз мені більш цікаво, що було далі у твоїх снах, — Чонґук кусає нижню губу Техьона та злегка відтягує її.
Техьон грайливо облизує губи і нахиляється до шиї Чонґука, невагомо проводячи по ній язиком. У Чонґука дах їде від Техьона, а збудження наростає з кожною секундою.
— Потім можу все в деталях розповісти, а поки щось говорити зовсім не хочеться, — Техьон залишає укус на шиї і дивиться Чонґуку прямо в очі.
— Тоді не будемо витрачати час, — Чонґук піднімає Техьона за стегна та саджає на стільницю позаду нього, знову цілуючи м’які губи.
Техьон проникає руками під футболку Чонґука, відчуваючи на дотик кожен вигин ідеального тіла. Але цього мало, тому він скидає футболку з Чонґука й окреслює поглядом гострі ключиці, коричневі соски, які так і хочеться облизати, та кубики пресу. Його тіло зводить з розуму і Техьону важко повірити, що зараз він має можливість не тільки дивитися, а й торкатися, гладити, проводити язиком та цілувати.
— Знаєш як важко було дивитися на твоє божественне тіло без можливості доторкнутися?
— Напевно так само важко як дивитися на твою дупу і ховати потім стояк? — після цього Чонґук кладе руки на сідниці Техьона і стискає їх, ловлячи у відповідь тихий стогін.
Техьон, насолоджуючись чужими губами на своїй шиї, закидає голову назад, а короткими нігтями проводить по спині Чонґука. В обох члени неприємно труться об одяг, але обом не хочеться поспішати. Хочеться насолодитися кожним дотиком, поцілунком, поглядом. Вони впевнені, що можуть цілуватися цілий день, не зупиняючись хоча б на хвилину перепочити. Насолода один одним настільки приємна, що відмовляти собі в цьому гріх.
Чонґук стягує з Техьона непотрібні елементи одягу та торкається напруженого члена, проводячи кілька разів по ньому. Техьон, який досі сидить на стільниці, готовий просто зараз упасти, навіть не дивлячись на те, що Чонґук однією рукою тримає його за талію.
Такий сценарій снився сотні разів, але кожен чортовий сон закінчувався будильником, який не давав побачити завершення. Навіть зараз страшно почути ненависний будильник попри розуміння, що це реальність, а не сон.
Чонґук нахиляється до чужого вуха і шепоче, пускаючи дрібних мурах по тілі Техьона:
— Усе ще бажаєш сісти мені на обличчя? — спокуслива посмішка з’являється на обличчі Чонґука.
Техьон гучно ковтає слину й легенько киває головою. Не віриться, що зараз Чонґук… Чорт, тільки думки про це змушують тремтіти від збудження і нетерпляче соватися на стільниці.
Чонґук не втрачає часу і піднімає Техьона на руки, несучи у спальню на ліжко. Техьон нереально любить його кімнату. Широке ліжко, повністю закриті шторами вікна і родзинка усього цього неонове освітлення кімнати. Як же вона йому подобається, особливо червона, яку найчастіше можна зустріти у кімнаті.
Чонґук лягає на спину і тягне за собою Техьона, який всідається на його стегнах. Дідько, можна кінчити тільки від виду Техьона на власних стегнах. Проте зараз у плані зовсім інше, тому він стискає сідниці хлопця руками, натякаючи сісти вище. Техьон же відразу розуміє що до чого і переміщається до обличчя Чонґука. Він попре те, що сам озвучив своє бажання сісти Чонґуку на лице, трохи соромиться. У нього вже був досвід у сексі, але попередні партнери відмовлялися це робити, спираючись на якісь дурнуваті причини. Трохи ніяково і Техьон не до кінця розуміє, що йому треба робити, але Чонґук усе робить за нього, кладучи руки на його сідниці та направляючи.
Техьон відчуває чужий язик, який торкається входу, і ледь не сідає повністю на обличчя Чонґука, але в останню мить напружує стегна. Він руками спирається на стіну перед собою, не стримуючи стогони.
Чонґук намагається опустити Техьона повністю, але його заняття в залі не проходять марно, адже той продовжує тримати тіло, опускаючи приблизно 10% ваги.
— Техьона, розслабся і повністю опусти своє тіло на моє обличчя, — Чонґук залишає ніжні поцілунки на сідницях Техьона, без слів просячи його довіритися.
— Але тобі буде важко…
— Не думай про те, чи буде мені важко, чи можу я дихати. Просто сядь так, як сідаєш на стілець, — не прохання, а скоріше наказ.
Техьону нічого не залишається як послухатися. Однак, як тільки язик Чонґука починає пестити дірочку, штовхаючись усередину, але не входячи хоча б трохи, Техьон забуває про сором. Він вигинається у спині, притуляючись грудьми до холодної стіни, від чого тілом пройшло тремтіння. Чи це через вправний язик внизу? Техьон хоче відчути заповненість хоча б язиком, а Чонґук хоче погратися, але ще більше хоче принести задоволення хлопцю, тому штовхається язиком усередину. Через секунду він повторює рух і починає трахати Техьона язиком.
Збудження скоро досягне свого апогею, тому Техьон, не бажаючи швидко кінчити, встає з обличчя Чонґука. Він нахиляється і затягує його у пристрасний поцілунок.
Чонґук не довго думаючи, перевертає Техьона на спину, влаштовуючись між його ніг. Червоне світло освічує божественне тіло, наділяючи його ще більшою спокусою. Чонґук тягнеться до тумби поблизу та дістає пляшку змазки. Куля терпіння скоро лопне до чорта, а підготувати Техьона потрібно, тому краще не втрачати часу.
Перший і другий палець проходять легко. Чонґук розводить їх на манеру ножиць, а згодом додає третій палець, розтягуючи вузькі стінки. Техьон стогне і закусує нижню губу від ледь відчутного дискомфорту.
Коли у Техьоні вільно рухаються чотири пальці, Чонґук дістає їх та змащує свій член змазкою. Він підносить його до чужого входу, але Техьон зупиняє і тягне за шию, щоб Чонґук нахилився до нього.
— Пропозиція сідати куди хочу ще дійсна? — Техьон говорить це прямо в губи Чонґука з вогнем хтивості в очах.
— Завжди дійсна…
Чонґук не встигає моргнути, як Техьон перевертає його на спину, а сам бере його член і повільно сідає на нього до кінця.
Перед очима з’являється його вчорашня фантазія. Він лежить на своєму ліжку, у руці власний член, що пульсує, а перед очима Техьон, який скаче на його члені. Волосся спадає на мокре від поту чоло, член капає передеякулятом на їх животи, а Техьон стогне і закусує нижню губу. І чорт, ця фантазія повністю втілюється у реальність у дану секунду. Тільки у цій реальності Техьон набагато красивіший і сексуальніший, ніж Чонґук міг уявити.
Техьон звик до розмірів Чонґука і в погоні за оргазмом скакає на члені, спираючись руками на його груди. Чонґуку не хочеться заважати йому розважатися, тому він кладе руки собі за голову та спостерігає за Техьоном. Те, як він насолоджується процесом зводить з розуму і не дає шансу довго протриматися.
— Сподіваюся ти не давав тому хлопцю з клубу надію на продовження, тому що мені доведеться його розчарувати. Я тебе тепер нікому не віддам, — Чонґук кладе руки на талію Техьона, стискаючи до посиніння, після чого послаблює хватку
— Я йому відмовив, — Техьон наближається до обличчя Чонґука та проводить язиком по ряду зубів. — Сподіваюся ти викинув до біса ту записку від офіціантки, інакше мені доведеться прийняти міри.
— І що ж ти зробиш, крихітко? — Чонґук грайливо піднімає одну брову в питальній манері.
— Зроблю так, що ти не зможеш думати про когось іншого, — Техьон стискає чужі соски й отримує солодкий стогін у відповідь.
Тільки от Техьон не знає, що Чонґук і до цього не міг думати про когось іншого, хоч і намагався. А той папірець від офіціантки він викинув одразу як прийшов додому після клубу, навіть не замислюючись про те, щоб залишити.
Бачачи, що Техьон втомився, Чонґук притискає його до себе та починає трахати. Член Техьона затиснутий між двох тіл приносить удвічі більше задоволення. Техьон довго не витримує і кінчає, забруднюючи свій живіт і живіт Чонґука. Останній поштовх і Чонґук виливається всередину Техьона, після цього виходячи з нього.
Техьон валиться на Чонґука, обіймаючи його і цілуючи в губи. Зараз варто сходити в душ, але так хочеться лежати, щоб остаточно впевнитися, що це реальність, а не черговий сон.
— То що, ми тепер не друзі? — посміюючись, запитує Техьон.
— Знущаєшся? — риторичне запитання.
— Так, — короткий поцілунок, після якого Техьон тягне Чонґука в душ, де вони будуть більше цілуватися, а не митися, не в змозі задовольнити бажання, яке вирвалося через кілька років тихого кохання.